У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2016 року м. Київ

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Попович О.В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира

від 20 квітня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Житомирської області від

31 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору, -

в с т а н о в и л а:

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ПАТ «КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору № SAMDN03000020335062 від 07 травня 2008 року на підставі

ст. ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст. 203 ЦК України, оскільки він укладений з використанням нечесної підприємницької практики, не містить відомостей щодо детального розпису загальної вартості кредиту та всіх додаткових витрат, а при укладенні договору позивачу не було повідомлено про сукупну вартість кредиту, банком не надавався окремий письмовий документ з детальним розписом загальної сукупної вартості кредиту, що є підставою для визнання такого договору недійсним. Кредитні кошти отримував у використання його роботодавець, який обманним шляхом змусив відкрити карткові рахунки

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 20 квітня

2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 31 травня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідно до частини 2 статті 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ознайомившись із змістом касаційної скарги та оскаржуваними судовими рішеннями у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України) з урахуванням встановлених обставин і вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, виходив із недоведеності й безпідставності позовних вимог, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які дають підстави вважати, що кредитний договір, укладений між сторонами, є несправедливим до нього, оскільки при підписанні даного договору ОСОБА_2 ознайомився та погодився з його умовами.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому, актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від

06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Статтею 203 ЦК України, в редакції, яка діяла на момент укладення кредитного договору, передбачались наступні вимоги до правочинів: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Відповідно до положень ст. 1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суди попередніх інстанцій вірно визначилися з характером спірних правовідносин, які виникли між сторонами, надали їм правильну правову оцінку, законно та обґрунтовано дійшли висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують і не дають підстав для скасування судових рішень.

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,

у х в а л и л а:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира

від 20 квітня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Житомирської області

від 31 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Попович