Справа № 2а-2394/2009 р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

17 червня 2009 року                                     м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді:                           Борисової Н.А.,

                      при секретарі:                                   Величко Л.П.

представника відповідача:                      ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Нікополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України у м. Нікополі про поновлення строку та зобов’язання нарахувати державну допомогу «дітям війни», суд

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України у м. Нікополі (далі – УПФУ) про поновлення строку звернення до суду та зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну допомогу як це передбачено Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

      В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що вона відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі за текстом Закону) має статус «дитини війни». Вона отримує пенсію за віком, яка нараховується та виплачується УПФУ у м. Нікополі.

    Згідно зі ст. 6 Закону передбачалось підвищення розміру щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Однак, протягом 2006 – 2008 р. така допомога їй взагалі не виплачувалась, бо дане підвищення призупинялось Законами України «Про державний бюджет України» на 2007-2008 р..

Позивач вважає, що після прийняття рішення Конституційним судом України 09.07.2007р. та 22.05.2008р. про визнання неконституційними положення статті Законів України «Про державний бюджет України» на 2007 р. та 2008 р. про призупинення підвищення щомісячного довічного утримання, УПФУ повинно було здійснити перерахунок її пенсії  та здійснити виплати у розмірах, передбачених законом. На даний час такий перерахунок не проведений. Вона зверталася до УПФУ в м. Нікополі з заявою про проведення донарахування та виплати належних їй сум, але в задоволені заяв їй було необґрунтовано відмовлено.

Тому позивач просить суд поновити їй процесуальний строк для звернення до суду, бо вважає, що пропустила його з поважної причини, бо дізналася про порушення свого права лише у 2009 році, після публікацій про це у засобах масової інформації, а також просить визнати протиправною дії УПФУ в м. Нікополі щодо нездійснення перерахунку і виплати підвищення до пенсії та зобов’язати УПФУ в м. Нікополі здійснити перерахунок і забезпечити виплату підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2007-2008 роки в сумі 1419 грн. 10 коп.

    В судове засідання позивач не з’явилася на адресу суду направила заяву із якої вбачається, що просить справу слухати у її відсутність, позовні вимоги підтримує.

    Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала. Вказує на пропуск без поважної причини строку на звернення до адміністративного суду щодо перерахунку, бо рішення Конституційного суду України були офіційно оприлюднені. Дію ст. 6 Закону на 2006 рік було зупинено і це зупинення законодавчо не відмінялося. Також було зупинено дію ст. 6 Закону на 2007 рік, а рішення Конституційного Суду України, яким було визнано неконституційним це зупинення набуло чинності 09.07.2007 року. Але при цьому в Законі не визначено величини мінімальної пенсії за віком для здійснення перерахунку особам, які мають статус «дітей війни». На 2008 рік Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік» встановлено, що «дітям війни» до пенсії виплачується підвищення в розмірі 10% від прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, які втратили працездатність. Ці надбавки позивачу виплачувались. Таким чином, оскільки УПФУ в м. Нікополі діяло в межах норм діючого законодавства, вважає, що підстав для задоволення позову немає.

    Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 С.Т.11.12.1944 року  народження  відповідно до абз.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус «дитини війни», що підтверджується копією пенсійного посвідчення № 097611 (а.с.6). Вона отримує пенсію за віком, яка нараховується та виплачується УПФУ у м. Нікополі.

Відповідно до  ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який був прийнятий 18.11.2004 р. і набув чинності з 01.01.2006 р., дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Однак, дія вказаного положення була призупинена Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» і це зупинення законодавчо не відмінялося, тому дії відповідача щодо ненарахування та невиплати допомоги за 2006 рік є законними.

П.12 ст. 71 і ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» також була призупинена дія ст. 6 Закону, а Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік і про внесення змін до деяких законодавчих актів» ст. 6 Закону була змінена і передбачено виплату розміру підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (тобто – 10%  від прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, які втратили працездатність.

Рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007р. та № 10рп/2008 від 22.05.2008р. положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо призупинення дії ст. 6 Закону та  Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік і про внесення змін до деяких законодавчих актів» щодо зміни редакції ст. 6 Закону визнані неконституційними, а отже втратили чинність відповідно до ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України» з дня прийняття рішення про їх неконституційність.

Таким чином, суд вважає, що після  прийняття  рішення Конституційним Судом України відповідач повинен був провести перерахунок пенсії позивача та здійснити виплати у розмірах, передбачених законом.

Проте, судом було встановлено, що УПФУ у м. Нікополі будь-яких дій, пов’язаних з перерахунком пенсії позивачу в частині її підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, і виплату такого підвищення відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», безпідставно не здійснювало.

В той же час суд не може прийняти до уваги доводи представника відповідача в частині відсутності в бюджеті коштів та державного фінансування для здійснення виплат підвищення пенсії та самого порядку і механізму таких виплат, оскільки рішення і висновки  Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання. Крім того, саме на органи Пенсійного фонду України покладено обов’язок перерахувати та виплатити пенсії з відповідними підвищеннями.

Тому суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню за період після винесення Конституційним Судом України зазначених вище рішень.

Що ж до періодів до винесення рішень Конституційним Судом України, то правовідносини регулювались Законами України про Державний бюджет на відповідний рік. Рішення Конституційного Суду України не мають зворотної сили у часі, а повноваження перевіряти названі Закони на відповідність їх Конституції України наділений лише Конституційний Суд України, тому за ці періоди в задоволенні позову необхідно відмовити. У зв’язку з наявністю декількох визначених нормативними актами розмірів мінімальної пенсії за віком для різних категорій осіб, серед яких відсутня така категорія, як «діти війни», суд не має можливості самостійно визначити який саме розмір необхідно донарахувати та виплатити позивачу, оскільки це має бути визначено на законодавчому рівні, тому і в цій частині, а також в частині негайного виконання рішення в сумі платежу за місяць,  суд вважає за необхідне відмовити.

Суд також вважає, що позивач пропустив строк для звернення до суду з поважної причини і він підлягає поновленню згідно ст. 99 КАС України, бо позивач є особою похилого віку, про порушення своїх прав дізнався лише у 2009 році після оприлюднення в засобах масової інформації о можливості звернення з позовом до суду за захистом своїх прав.

                Керуючись ст.ст. 99, 159, 161 КАС України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд

постановив:

1.   Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

2.   Поновити ОСОБА_2 строк для звернення з позовом до суду про зобов’язання нарахувати державну допомогу «дітям війни».

3.   Визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України у м. Нікополі щодо нездійснення перерахунку і виплати підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ОСОБА_2.

4.   Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в м. Нікополі здійснити перерахунок і забезпечити виплату підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ОСОБА_2 за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р, та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р.

    В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з моменту подачі заяви про апеляційне оскарження , яка може бути подана протягом 10 днів з моменту проголошення постанови через Нікопольський міськрайонний суд або в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 186 КАС України.

Суддя: