УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа № 22-а/0690/3554/11

Категорія 100

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої судді Косигіної Л.M.

суддів: Жигановської О.С., Матюшенка І.В.

при секретарі Порохня М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира про стягнення невиплачених коштів, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира

на постанову Народицького районного суду Житомирської області від 09 липня 2009 року, -

встановила:

У червні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідача кошти, передбачені ст. ст. 37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в сумі 10887 грн. 14 коп. за період з 01.12.2008 року по 31.05.2009 року.

Постановою Народицького районного суду Житомирської області від 09 липня 2009 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі УПСЗН Богунської районної ради м. Житомира, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить постанову скасувати та відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 віднесена до 3 категорії осіб, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, працює та проживає в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, отримує виплати, передбачені ст. ст. 37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", але у меншому розмірі, ніж визначено Законом \а.с. 3- 13\.

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.91р. громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, зокрема у зоні гарантованого добровільного відселення в розмірі 50% від мінімальної зарплати.

Статтею 39 вищевказаного Закону передбачено, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі трьох мінімальних заробітних плат.

Дія вказаних норм була зупинена Законом України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності з 01.01.2008 року.

У відповідності до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційними положення щодо зупинення дії ст. ст. 37, 39 вищевказаного Закону.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при визначенні розміру виплат застосуванню підлягає саме ст.ст. 37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року за № 836, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Відповідно до ст. 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодування шкоди, заподіяної незаконним рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч. 2 ст. 1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи наведене та відповідні спеціальні законодавчі акти, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносин, що носять публічно-правовий характер, суд може визнати дії відповідачів законними чи незаконними та в разі незаконності таких дій - зобов'язати провести нарахування \донарахування та виплату належних сум відповідно до закону, не ухвалюючи при цьому рішення про визначення конкретного розміру виплат.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення коштів, з ухваленням нової постанови.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 207, 211 КАС України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира задовольнити частково.

Постанову Народицького районного суду Житомирської області від 09 липня 2009 року скасувати в частині стягнення коштів, ухвалити нову постанову.

Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира донарахувати і виплатити ОСОБА_1 кошти у розмірі, передбаченому ст. 37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01.12.2008 року по 31.05.2009 року (з урахуванням отриманих виплат).

Стягнути з відповідача на користь держави 6 грн. 80 коп. судового збору.

Постанову суду в частині визнання дій відповідача протиправними залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного Суду України протягом двадцяти днів, після набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: