УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа № 22-а/0690/3565/11

Категорія 100

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої судді Косигіної Л.М.

суддів: Жигановської О.С., Матюшенка І.В.

при секретарі Порохня М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації про стягнення невиплачених коштів, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"

за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації

на постанову Олевського районного суду Житомирської області від 15 липня 2009 року, -

встановила:

У травні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача кошти, передбачені ст. ст. 37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в сумі 21674 грн. 40 коп.

Постановою Олевського районного суду від 15 липня 2009 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача щомісячну грошову допомогу в зв'язку з обмеженням споживання продуктів місцевого виробництва в сумі 2678 грн. 80 коп., доплату особі, яка працює на території радіоактивного забруднення в сумі 17812 грн. 20 коп. Стягнуто з відповідача на користь держави 229 грн. 12 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі УПСЗН Олевської райдержадміністрації, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить постанову - скасувати та відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 віднесений до 3 категорії осіб, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, з 13.02.2006 року по 28.04.2009 року працював в УПСЗН Олевської райдержадміністрації, та отримує виплати, передбачені ст. ст. 37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", але у меншому розмірі, ніж визначено Законом \а.с. 4- 11\.

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.91р. громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, зокрема у зоні гарантованого добровільного відселення в розмірі 40% від мінімальної зарплати.

Статтею 39 вищевказаного Закону передбачено, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі двох мінімальних заробітних плат.

Дія вказаних норм була зупинена Законом України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності з 01.01.2008 року.

У відповідності до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційними положення щодо зупинення дії ст. ст. 37, 39 вищевказаного Закону.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при визначенні розміру виплат застосуванню підлягає саме ст.ст. 37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року за № 836, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Разом з тим, стягуючи кошти, передбачені ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд першої інстанції виходив з того, що вказана доплата є складовою частиною заробітної плати, а тому на неї не поширюється строк позовної давності. Проте, такий висновок суду є помилковим.

Так, відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Доплата громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, передбачена ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є соціальною виплатою, оскільки здійснюється органами соціального захисту населення за рахунок державного бюджету усім працюючим у такій зоні громадянам незалежно від форм власності підприємств, установ організацій та їх відомчої належності \підпункт 5 п. 4 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою КМ України від 20.09.2005 року № 936\.

Крім того, відповідно до ст. 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодування шкоди, заподіяної незаконним рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч. 2 ст. 1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи наведене та відповідні спеціальні законодавчі акти, які підягають застосуванню у справах із соціальних правовідносин, що носять публічно-правовий характер, суд може визнати дії відповідачів законними чи незаконними та в разі незаконності таких дій - зобов'язати провести нарахування \донарахування та виплату належних сум відповідно до закону, не ухвалюючи при цьому рішення про визначення конкретного розміру виплат.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 207, 211 КАС України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації задовольнити частково.

Постанову Олевського районного суду від 15 липня 2009 року скасувати та ухвалити нову постанову про часткове задоволення позову.

Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації донарахувати і виплатити ОСОБА_1 кошти у розмірі, передбаченому ст. 37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 22.05.2008 року по квітень 2009 року (з урахуванням отриманих виплат).

В задоволенні решти вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного Суду України протягом двадцяти днів, після набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: