№ 2-15/2007р.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 лютого 2007 року Кременецький районний суд Тернопільської області
в складі: головуючого судді: Білосевич Г.С.
при секретарі: Бончик А.П., Шкодюк І.С
за участю представників сторін ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кременці справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про усунення перешкод в користуванні магазином та виселення та за позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1про визнання права власності на 4\25 частини житлового будинку, 1\2 частину гаража, добудови до житлового будинку,
ВСТАНОВИВ:
У суд звернулась ОСОБА_1 з позовом про усунення перешкод в користуванні її власністю шляхом виселення ОСОБА_2, з приміщення магазину автозапчастин вАДРЕСА_1
ОСОБА_2 звернувся у суд з позовом про визнання за ним права власності на 4\25 частин будинку в АДРЕСА_1, приміщення магазину - добудованому до вказаного будинку, 1\2 частину гаража.
Представник ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 є власником 8\25 частин будиковолодіння в АДРЕСА_1, згідно договору купівлі-подажу, посвідченого нотаріусом 18.08.1997 року та власником 11\25 частин цього ж будинку, згідно договору дарування від 16.01.1991 року. Окрім того вона у 2003-2005 pp. провела добудову до вказаного будинку - приміщення магазину площею 35.9 кв.м., яку здала в експлуатацію 5 листопада 2003 року. ОСОБА_2, який-з 1993 року проживав у її будинку по договору найму, як стороння людина, без будь-яких правових підстав зайняв приміщення магазину і використовує його для продажу автозапчастин. Вважає, що право власності ОСОБА_1 порушено ОСОБА_2, а тому просить суд виселити його з вказаного приміщення та стягнути усі судові витрати. У позові ОСОБА_2. просить відмовити, оскільки він не довів жодну із своїх позовних вимог та не зміг пояснити суду чому він, оформляючи документи на будівництво та здійснюючи добудову магазину по усному дорученню ОСОБА_1, вкладав свої особисті кошти у будівництво і не оформив право власності на себе.
ОСОБА_2 та його представник у судовому засіданні пояснили, що ОСОБА_2 перебував з ОСОБА_1 у фактичних шлюбних стосунках. Договір найму був укладений в і 994 році лише на один рік, оскільки ОСОБА_2 залишив сім'ю і прийшов проживати до ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу, що вважається аморально. З 1994 року ОСОБА_2 прописаний у спірному будинковолодінні і до грудня 2001 року вів спільно з позивачкою-відповідачкою господарство, мали сімейний бюджет, працювали, здійснюючи підприємницьку діяльність - разом торгували на базарі, розприділяли спільно витрати, спільно вирішували питання про придбання об'єктів власності, несли витрати по утриманні будинку. В 1998 році ними спільно збудовано гараж, а в 1997 році ними за спільні кошти куплено 8\25 частин АДРЕСА_1, однак титулярним власником зазначено ОСОБА_1 - як власника усього будинку. Окрім того у них в 1994 році народжується син, батьком якого по проханню ОСОБА_1 записаний її перший чоловік ОСОБА_1, з яким у той час шлюб не був розірваний. 28.11.2001 року ОСОБА_1 виїхала на заробітки за кордон, а ОСОБА_2 залишився проживати з її донькою від першого шлюбу, їх сином та тещею, яка потребувала догляду. Вказані особи не заперечували проти його проживання у спірному будинку та ведення ним господарства. За згодою ОСОБА_1 ОСОБА_2 протягом 2001-2003 років за особисті кошти проводить добудову до вказаного житлового будинку, з виготовленням технічної документації та дозволів, а також з прийняттям в експлуатацію вказаної добудови як магазину автозапчастин на ім'я ОСОБА_1, оскільки відповідно до законодавства добудова до будинку здійснюється за заявою власника будинку, який зазначається титулярним власником добудови. Оскільки повністю довіряв ОСОБА_1, то не піддавав сумніву її запевнення про переоформлення на нього частини спірного будинку. 21.07.2005 року ОСОБА_1а повернулась на Україну і стала заперечувати його право на будинок та добудову, порушивши таким чином його право власності на майно, набуте ними за час спільного проживання та за власні кошти. Просить визнати його власником 4\25 частин будинковолодіння по АДРЕСА_1 1\2 частину гаража, оскільки вказане майно придбане за час спільного проживання сторін, за спільні грошові кошти та на добудову до вказаного будинку-магазин автозапчастин, оскільки він збудований за його особисті кошти, в період відсутності на Україні ОСОБА_1, однак за її згодою.
Суд, заслухавши пояснення ОСОБА_2 представників сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_2. підлягає до задоволення, а у позові ОСОБА_1 слід відмовити.
З адресної довідки ВРІГФО Кременецього РВ УМВСУ та копії будинкової книги вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрований по АДРЕСА_1 з 19.07.1994 року.
Той факт, що сторони проживали однією сім'єю з 1994 року по грудень 2001 року, але не перебували між собою у шлюбі, мали спільні грошові кошти, оскільки разом замались підприємницькою діяьністю - торгували на ринку, доведено поясненнями ОСОБА_2., свідків ОСОБА_2., ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які пояснили, що вони достовірно знають про ведення ОСОБА_1ою та ОСОБА_2ом спільного господарства, зайняття підприємницькою діяльністю, оскільки неодноразово були у їх будинку по АДРЕСА_1 запрошували їх до себе, а з грудня 2001 року ОСОБА_1а поїхала за межі України і ОСОБА_2 самостійно доглядав дітей та хвору тещу. Окрім того представник ОСОБА_1 не заперечувала того, що ОСОБА_2 проживав з 1993 року до 2006 року у спірному будинку, займався підприємницькою діяльністю по продажу автозапчастин, між ним та ОСОБА_1ою існували інтимні стосунки, ОСОБА_1а у вказаний період народила сина, батьком якого записаний ОСОБА_1, хоча подружні стосунки між ним та ОСОБА_1ою були припинені, після виїзду за кордон у 2001 році ОСОБА_2 залишився доглядати дітей, які ходили до школи та матір ОСОБА_1, яка потребувала стороннього догляду, оскільки хворіла,
З договору купівлі-продажу від 18.08.1997 року вбачається, що ОСОБА_1 купила в ОСОБА_9 8\25 частин АДРЕСА_1
З технічної документації вбачається, що у 1997 році на земельній ділянці, яка закріплена за АДРЕСА_1 в м.Кременець збудовано господарську будівлю- гараж.
Судом встановлено, що вказаний гараж побудований, а 8\25 частин спірного будинку куплені сторонами в період проживання однією сім'єю, за спільні кошти, що є об'єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, однак титулярним власником спірного майна зазначено ОСОБА_1 Це також доводиться у суді показами свідка ОСОБА_9, яка пояснила, що під час укладання вказаного договору був присутній її син і ОСОБА_2 в нотаріальній конторі оплатив витрати по оформленню договору також вдома оплатив кошти за договором і вона вважала його чоловіком ОСОБА_1, оскільки у них є спільний син і вони разом проживали в сусідній частині будинку .
Відповідно до ст. 368 ЦК України, ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім»єю , але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Згідно з ст. 357 ЦК України співвласник житлового будинку може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників , якщо це не порушує їхніїправ. Така добудова є власністю співвласника , який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.
Судом встановлено, що протягом 2001-2003 pp. проводилась добудова до будинку по АДРЕСА_1 приміщення магазину автозапчастин. Титулярним власником вказаної добудови, а саме у рішенні міської ради про дачу дозволу на добудову, у технічній документації, у праві власності після здачі в експлуатацію вказана ОСОБА_1, як власниця самого будинку. З 2001 року ОСОБА_1 відсутня на території України, спільного бюджету та спільних придбань у сторін не було. Судом не здобуто доказів, а представником ОСОБА_1 суду не доведено, що ОСОБА_1 проводила вказану добудову за власні кошти, уповноважувала ОСОБА_2. на проведення робіт по добудові, передавала йому кошти, або ж заперечувала одну із заяв, поданих ОСОБА_2ом від її імені при проведенні вказаної добудови.
Той факт, що ОСОБА_2 набув права на вкладення, що були проведенні ним за його особисті кошти, а саме : приміщення магазину автозапчастин, доведено у судовому засіданні накладними про придбання ОСОБА_2 будівельних матеріалів в період будівництва, розпискою про позику грошей для закінчення будівництва у 2003 році, поясненнями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15
Вказаними доказами спростовуються пояснення представника ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_16, щодо отримання ОСОБА_2 грошей від ОСОБА_1 на вказане будівництво через «кур»єрів», які власним транспортом здійснюють пасажирські міжнародні перевезення .
Є безпідставними твердження представника ОСОБА_1 про пропущення ОСОБА_2ом строку позовної давності, оскільки перебіг даного строку починається з моменту коли право особи порушено або ж коли вона дізналась про порушення свого права. Як встановлено судом, ОСОБА_2 дізнався про порушення його права на спірне майно після звернення ОСОБА_1до суду з даним позовом .
На підставі вищесказаного та керуючись ст.ст. 10, 60, 73, 212, 214, 215, 218, 221, 223 ЦПК України, ст.ст.328, 331,368, 357 ЦК України, ст.74 СК України, суд-
ВИРІШИВ:
Відмовити у позові ОСОБА_1до ОСОБА_2про усунення перешкод в користуванні магазином та виселення.
Позов ОСОБА_2до ОСОБА_1про визнання права власності на 4\25 частини житлового будинку, 1\2 частину гаража, добудови до житлового будинку задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2право власності на 4\25 частин АДРЕСА_1, 1\2 частину гаража, розташованого за дресою АДРЕСА_1 та приміщення магазину автозапчастин, що розташований вАДРЕСА_1
Стягнути з ОСОБА_1в користь ОСОБА_21079 грн. державного мита.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.
Заява на апеляційне оскарження подається до апеляційного суду Тернопільської області через Кременецький районний суд на протязі 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга після двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або без попереднього подання такої заяви в строк встановлений для її подання,