Справа № 2-а-69/09р.

                                                                      ПОСТАНОВА                                                                                                                         ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ18.08.2009 р.     Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:

 головуючого судді - Маслова М.І,при секретарі - Кононенко О.С.,

за участю  позивачки –  ОСОБА_1.

представника  відповідача  Сілаэвій Т.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративний позов  ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної ради в м. Харкові про визнання недійсним рішення суб'єкта владних повноважень та відшкодування шкод

,-

                                                              ВСТАНОВИВ:            Позивачка ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної ради в м. Харкові  про визнання недійсним рішення суб'єкта владних повноважень та відшкодування шкоди.              

           В обґрунтування своїх вимог позивачка посилався на те, що вона  є   учасником ліквідації наслідків аварії ЧАЕС, категорії 2  що підтверджується копією посвідчення серії  №   НОМЕР_1 . Крім того, статтею 14 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” його віднесено до другої  категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідно до ст. 48 зазначеного закону України їй передбачені щорічні виплати на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, який визначається на момент виплати, а також право на отримання щорічно до 5 травня разових грошової допомоги у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком згідно до п.5 ст. 13 Закону. Позивачка вказує, що управлінням праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної ради в м. Харкові допомога виплачувалась у значно менших розмірах і недоплачена щорічна допомога на оздоровлення за період  2006 р  - 14 червня 2006 р.- 100 грн. ;  за 2007 рік – 17 грудня 2007 року - 100 грн.  ; за  2008 рік  - 13 червня 2008 року 100  грн..

       Позивачка просить зобов'язати  Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної ради в м. Харкові  стягнути зазначену суму, а  також просить визнати недійсним рішення Управління праці та соціального захисту населення  Орджонікідзевської районної ради в м. Харкові   щодо призначення  ОСОБА_3  щорічної допомоги на оздоровлення у 2006-2008 роках у більшому  розмірі  неї 100 грн. .

    Відповідач  представник Управління  праці та  соціального захисту  населення  Орджонікідзевського районної ради  в м. Харкові   , против позову заперечує і просіть в позові відмовити  . Згідно до зазначеного порядку , виплата щорічної  допомоги на  оздоровлення , здійснюється  відповідно  з  ч. 4  ст. 48 Закону  України  “ Про  статус  і  соціальній  захист  громадян  , які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи “  Постанови  Кабінету  Міністрів  України від 12.07. 2005 р.  № 562 “  Про  щорічну  допомогу  на  оздоровлення  громадян  , які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи  ст. 62 ,де  визначено , що  порядок  застосування  цього  Закону  проводиться  у порядку , визначеному  Кабінетом  Міністрів  України , рішення  якого є  обов’язковими для  виконання   міністерствами та  іншими  центральними  органами  державної  виконавчої  влади  України, місцевими органами державно ї виконавчої влади  , всіма суб’єктами  господарювання  незалежно  від їх  відомчої  підпорядковані та  форм  власності .   Головним  розпорядником  бюджетних коштів  Кабінету  Міністрів України визначив  Міністерство  праці  та  соціальної  політики  України .  Районне  управління є  розпорядником  коштів  нижчого рівня і має  провадити  виплати  компенсацій або  допомог  лише  у  межах  коштів , що  надішли на  рахунок  фінансування цих  витрат  і  лише за  затвердженнями  розмірами  . Постановою  КМУ № 562  встановлено   такі  розміри допомоги  на  оздоровлення  -  інвалід 1, 2  грп. – 120 грн. ;  учасник  ліквідації  наслідків  аварії на  ЧАЕС  2 кат – 100  грн.   ; інвалід  3 грп. – 90  грн.;  учасникам ліквідації  наслідків  аварії на  ЧАЕС 3  кат  , дітям , які  втратили  батьків  внаслідок  аварії на ЧАЕС , евакуйованим із  зони  відчуження – 75 грн.  . Допомога  на  оздоровляння  за 2006 рік , була виплачена  позивачки у розмірі 100 грн.  (  відомість  № 14 від 14.06. 2006 р. )  ;  за 2007 рік  у розмірі 100 грн.  (  відомість  № - 7  від 17.12. 2007 р. )  і за 2008 рік  - у  розмірі  100 грн.  (  відомість  № -8  від 13.08. 2008 року  )  через виділення  Ощадбанку  № 327 . вважають , що для  визнання  недійсним  рішення  суб’єкта  владних  повноважень та  відшкодування  шкоди  немає , а також  перерахунку  законних  підстав коштів  на оздоровлення  немає  .В позові  позивачки  ОСОБА_3 поросят відмовити у повному обсязі .      

         Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного, що позов позивачки  ОСОБА_3  задоволенню не підлягає у повному обсязі , при цьому суд виходить ,  що ОСОБА_3 є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській  АЕС 2-ої категорії, що підтверджується  копією посвідчення серія НОМЕР_1, виданого 21.02. 02   р.  

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХІІ   виплата щорічної допомоги на оздоровлення є компенсацією за шкоду або відшкодуванням шкоди, заподіяної здоров’ю особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та сім’ям за втрату годувальника. Згідно абзацу 3 частини 4 статті 48 цього Закону  щорічна допомога інвалідам 3-ої групи виплачується у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. При цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (абзац 7 частини 4 статті 48 Закону). Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.07 р. N 6-рп,  від 22. 05.2008 р. № 10-рп вищезазначені норми Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік"  та Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» були визнані неконституційними. У рішенні Конституційного Суду України  від  09.07.07 р. також зазначено, що оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Кодексі, то цей закон не може  скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України. Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

     З Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. випливає, що Законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавству, і як наслідок-скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянства.

     Рішеннями Конституційного Суду України визначено, що рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень

     З Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. випливає, що Законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавству, і як наслідок-скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянства.

     Рішеннями Конституційного Суду України визначено, що рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

      Відповідно до п. 5 ст. 51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів ( головне управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації на нижчому рівні) беруть бюджетні зобов’язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановленими затвердженими кошторисами. Усі виплати допомоги  ОСОБА_3 нараховані та сплачені у відповідності до законів України про державні бюджети на відповідні роки. Рішеннями Конституційного Суду України в частині визнання неконституційними Законів України про Державні бюджети в частині соціальних виплат , не визначено механізм та порядок виплати щорічної допомоги на оздоровлення.

       Представник відповідача  надав довідку про те, що кошти на виплату щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни, допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , надходять до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної  ради в м. Харкові  від Головного управлення праці та соціального захисту населення   Харківської обласної державної адміністрації, як розпорядника коштів вищого рівня. Бюджетні кошти згідно ст. 7 Бюджетного кодексу України використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями. Будь-які платежі з бюджету здійснюються лише за наявності бюджетного призначення, встановленого Законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

        Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

           Зі змісту Законів України «Про Державний бюджет на 2007 рік», «Про Державний бюджет на 2008 рік»  не вбачається будь-яких обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".      

    Стосовно позовних вимог щодо  зобов’язання виплати грошової допомоги до 5 травня як інваліду війни, то суд виходить з рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, ч.2 ст. 62, ч.1 ст. 66, п.п.7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, З0, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст. 71, ст.ст. 98, 101, 103, 111  Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 09.07.07 р. Цим рішенням визнано неконституційним ст. 29 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік", якою у 2007 р. встановлені абсолютні розміри виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.

     Згідно ст. 17 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів .

      Законодавством не врегульовано питання щодо механізму виплати разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

     Згідно ч. З та ч. 4 ст. 8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

     Таким чином, враховуючи положення ст. 46, ст. 64 Конституції України, ч. З та ч. 4 ст. 8 КАС України та положення ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії її соціального захисту», яка була чинною на час виникнення між сторонами спірних правовідносин та встановлювала позивачці право на соціальний захист щодо отримання щорічної допомоги у розмірі кратної до мінімальної пенсії за віком, суд  вважає , що позивачка свої позовні вимоги не  довєла  

     Отже, питання щодо визначення розміру мінімальної пенсії за віком, який застосовується при обчисленні розміру пенсії, призначеної за іншими законами та при розрахунку щорічної разової допомоги до 5 травня,  законодавчо не визначено.

     З  урахуванням положення ч. 7 ст. 9 КАС України, суд вважає, що у зв'язку з відсутністю закону, який регулює спірні правовідносини, а саме, розмір мінімальної пенсії за віком, який застосовується при обчисленні розміру щорічної разової допомоги .

     Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня інвалідам війни 3 групи виплачується разова грошова допомога у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком. Згідно ч. 1 ст. 17-1 зазначеного закону такі виплати здійснюють органи праці та соціального захисту населення.

    Як вбачається з матеріалів справи, що розрахунок щорічної грошової допомоги до 5 травня повинен здійснюватися, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 13.03. 02 р. на рівні 19,19 гри., суд вважає ,оскільки зазначена постанова не передбачає застосування цього розміру пенсії для розрахунку щорічної допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», то інша сума не може бути  застосована .

Рішенням Конституційного Суду України у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 65 розділу І, пунктів 61, 62, 63, 64, розділу II, пункту 3 розділу III та положень ст. 67 розділу І, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, вказані положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є не конституційними).

Пунктом 5 зазначених Рішень Конституційного Суду України визначено, що рішення мас преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані не конституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Кнституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, положення п.п. 13, 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. № 489-У втратило чинність 09 липня 2007 року, а положення п. 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2006 р. № 107-УІ, втратило чинність 22 травня 2008 року.

Згідно довідки Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної в м. Харкові ради № 446 від 30.01.09р., виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня позивачеві була здійснена Управлінням праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної в м. Харкові ради за 2006, 2007  2008 рік  . Суд зазначає, що виплати разової грошової допомоги до 5 травня та щорічної допомоги на оздоровлення здійснюються щороку та мають разовий характер.

Таким чином право позивача на їх отримання та обов'язок Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної в м. Харкові ради здійснити такі виплати припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 19, ч. З статті 22 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно зі статтею 75 Конституції України, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону   України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Застосування законодавства України у такий спосіб ґрунтується на висновках Конституційного Суду України, наведених в мотивувальній частині рішення від 03.10.1997 р. № 4-зп, який у п. З зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше.

За змістом ч. З ст. 150 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Отже, суд вважає, що за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Виходячи з наведеного,  суд зазначає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо покладення на органи соціального захисту населення обов'язку здійснити позивачеві виплату щорічної разової грошової допомоги та щорічної грошової допомоги на оздоровлення, оскільки останній отримав таку допомогу протягом 2006 року, та ,09.07.2007 р. та 01.01.2008 р. по 22.05.2008 р. у розмірах, встановлених Законом України про Державний бюджет на відповідний рік. Протягом цього часу відповідач діяв у відповідності з приписами діючого законодавства, а враховуючи разовий характер лих виплат, в момент їх здійснення позивач реалізував своє право на їх отримання, і як наслідок, у органу соціального захисту населення припинився обов'язок щодо їх виплати.

Такі висновки  судом ґрунтується на приписах ч. 2 ст. 152 Конституції України та рішеннях Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. та від 22.05.2008 р.

      Згідно вимог ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений строк звернення до адміністративного суду і відповідно до ч. 1 даної статті адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

     Частиною 2 зазначеної норми встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

    Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України визначені наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.

   Відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

     Правила набрання чинності законами визначені частиною 5 статті 94 Конституції України, а тому Закони України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» були доведені до відома громадян шляхом їх публікації у засобах масової інформації

     Крім цього позивачкою не було надано доказів поважності причин пропуску звернення до суду згідно яких суд міг визнати причину пропуску такого строку поважною та не було клопотань про відновлення цього строку.    

      А згідно п.14 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» за правилами частини третьої статті 100 КАС України позовні заяви повинні прийматися до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду.        

     Припис частини другої цієї статті щодо розгляду і вирішення справи у разі визнання судом причини пропуску строку звернення до суду поважною стосується саме прийняття судом постанови за результатами розгляду справи, тобто відповідно до встановлених обставин та норм матеріального права. У разі ж відсутності підстав для визнання поважною причини пропуску строку звернення до суду та встановлення факту порушення права суд відмовляє в його захисті саме з підстав пропуску строку. При цьому такий висновок суду повинен міститися в постанові, прийнятій за результатами розгляду справи.

Таким чином суд вважає, що підстав для задоволення позовних вимог адміністративного позову позивачці недостатньо, а в зв’язку з чим, в позови  ОСОБА_3 необхідно  відмовити  в  повному обсязі.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8-14,49,50,51,52,71, 99, 100,111,122, 160-164, 167, 186, КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

      В задоволенні адміністративного позову  ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної ради м. Харкова про визнання недійсним рішення суб'єкта владних повноважень та відшкодування шкоди -  відмовити   у повному обсязі .

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через суд першої інстанції шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

   СУДДЯ:                         Маслов М.І .