Копія Справа № 2-а-881/09/1170
Категорія статобліку - 2.11.8
КІРОВОГРАДСЬКИЙ
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2009 р. м. Кіровоград
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Флоренка О.Ю.
при секретарі - Яровій В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції в Кіровоградській області про визнання нечинним податкового повідомлення рішення від 31.03.2008 року №0000252310, -
ВСТАНОВИВ:
03 лютого 2009 року до Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( далі по тексту ФОП ОСОБА_1) до Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції у Кіровоградській області (далі - Маловисківська МДПІ у Кіровоградській області), в якій, позивач просила визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Маловисківської МДПІ у Кіровоградській області №0000025210 від 31.03.2008 року, яким щодо неї застосовано штрафну (фінансову) санкцію на суму 7035 грн.
В обґрунтування позовних вимог ФОП ОСОБА_1 зазначила, що 24 березня 2008 року проведено позапланову перевірку магазину позивача, результати якої викладено в акті №1128 від 04.03.2008 року. На підставі зазначеного акта прийнято податкове повідомлення-рішення №0000025210 від 31.03.2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 7035 грн.
Позивач вважає, що рішення суперечить чинному законодавству, а обставини викладені в акті перевірки є такими, що не відповідають дійсності. З посиланням на Закон України „Про державну податкову службу в Україні” та Указ Президента України від 30.04.1999 року №462/99 „Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності” вказує, що при відсутності передбачених законодавством підстав для проведення позапланової перевірки, остання не може вважатись позаплановою, а значить і законною.
У позовній заяві ФОП ОСОБА_1 факт здійснення розрахункових операцій без проведення її через реєстратор розрахункових операцій (далі - РРО) та видачі розрахункового документа на суму 34 грн. визнала. Одночасно, заперечила, що сума в розмірі 1387,00 грн. вилучена не з її каси, а з каси приватного підприємця ОСОБА_2, що здійснює торгівлю в тому ж приміщенні. Відносно виявленого порушення щодо здійснення торгівельної діяльності без отримання торгового патента, позивачка зазначила, що проплата за нього здійснена, але він не був забраний, а тому, на її думку, порушення є лише формальним.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення адміністративного позову, послався на те, що позапланова перевірка здійснена згідно ст.15 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” шляхом проведення оперативної перевірки, що не потребує письмового повідомлення про проведення позапланової виїзної перевірки.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 (довіреність від 02.12.2008 р. №2936) підтримав позовні вимоги повністю, пославшись на обставини, викладені в позовній заяві та додатково пояснив, що застосовані штрафні (фінансові) санкції відносно виявленої суми в розмірі 1387 грн. ґрунтуються на припущеннях відповідача, ніби зазначені кошти - це виручка за реалізований товар без проведення розрахункових операцій через РРО та видачі розрахункових документів. Однак, доказів на зазначення своїх припущень у відповідача відсутні. Крім того, навіть при наявності факту виявлення зазначених коштів, санкції за таке правопорушення мають застосовуватись як за не оприбуткування виручки, а не як за непроведення розрахункових операцій через РРО.
Представник відповідача ОСОБА_4 (довіреність від 26.08.2008 року №27) у судовому засіданні заперечив проти задоволення адміністративного позову, вказавши на те, що відповідач дійшов висновку, що виявлені на місці проведення розрахункових коштів в сумі 1387 грн. є виручкою за реалізований позивачем товар без проведення розрахункових операцій через РРО саме із розписки продавця, де зазначена обставина і відображена.
Заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши у судовому засіданні подані суду докази, зокрема, показання свідка, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних підстав.
Статтею 15 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” визначено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” органи ДПС здійснюють контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.
Згідно ч.3 ст.9 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” передбачено, що контроль за дотриманням вимог цього Закону здійснюється державними податковими органами та органами Міністерства внутрішніх справ України.
Судом встановлено, що 24 березня 2008 року інспекторами податкової служби ОСОБА_5 та ОСОБА_6, на підставі направлень №0448 від 23.03.2008 року та №0549 від 21.03.2008 року, в присутності відповідального продавця ОСОБА_7, за її згоди, проведено позапланову перевірку торгівельного залу магазину, розташованого по вул. Карла Маркса, 6 в с. Коробчино Новомиргородського району Кіровоградської області, належного на праві оренди суб'єкту господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 (а.с.18), за результатами якої складено акт №1128001888 від 24.03.2008 року (а.с.20-21, 37-38).
З акта перевірки вбачається, що в ході перевірки інспекторами виявлено порушення п.1 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, яке виявилось у відсутності проведення розрахункових операцій через РРО та видачі розрахункового документа на суму 34 грн. При цьому загальна сума розрахункових операцій на момент перевірки склала 1387 грн.
Також, в ході перевірки виявлено порушення п.1 ст.3 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” щодо здійснення торгівельної діяльності без одержання відповідного торгівельного патенту.
31 березня 2008 року начальником Новомиргородського відділення Маловисківської МДПІ у Кіровоградській області на підставі акта перевірки №1128001888 від 24.03.2008 року прийнято рішення №0000252310, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 6935 грн. (а.с.40), та рішення №0000262310 - штрафні (фінансові) санкції в сумі 100 грн. (а.с.41).
Відповідно, позовні вимоги щодо визнання нечинним податкового повідомлення - рішення Маловисківської МДПІ у Кіровоградській області №0000025210 від 31.03.2008 року, суд розцінює як технічну помилку, й вважає, що предметом оскарження є визнання нечинними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 31.03.2008 року №0000252310 та №0000262310.
Згідно ч.7 ст.11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
Як вже вище зазначалось згідно статті 15 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Посилання ж представника позивача на відсутність підстав для проведення перевірки у Маловисківської МДПІ у Кіровоградській області передбачених Законом України „Про державну податкову службу в Україні” та Указом Президента України від 30.04.1999 року №462/99 „Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності”, зокрема рішення суду або обставин, передбачених ч.6 ст.11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, п.3 Указу Президента України від 30.04.1999 року №462/99 „Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності”, не відповідають положенням чинного законодавства, оскільки щодо зазначених правовідносин підлягають застосуванню положення ч.7 ст.11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” та спеціальні норми законодавства, передбачені Законом України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” і Законом України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”.
Одночасно з цим суд не погоджується із доводами представника відповідача, що здійснена перевірка позивача регулюється ч.2 ст.15 Законом України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” і є оперативною перевіркою. Згідно ч.2 ст.15 Законом України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” шляхом проведення оперативних перевірок здійснюється контроль виключно за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку виконання операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.
Згідно п.1 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
У позовній заяві та представник позивача у судовому засіданні факт проведення розрахункової операції на суму 34,04 грн. без проведення її через РРО та видачі розрахункового документа визнав.
Допитаний в судовому засіданні свідок на стороні позивача ОСОБА_2 зазначив, що він є приватним підприємцем, який надає в оренду позивачці частину магазину, а в іншій частині здійснює торгівлю самостійно. У день перевірки в нього виникла потреба відлучитись на декілька годин з магазину в особистих справах і він залишив кошти в сумі близько півтори тисяч гривень продавцю позивачки ОСОБА_7 для передачі зазначених коштів за раніше отриманий товар поставнику, який мав приїхати в цей час.
Однак, на думку суду, покази свідка не суперечать змісту обставин зазначених в акті перевірки, оскільки доказів, що кошти передані ОСОБА_2 продавцю ОСОБА_7 і є коштами, які виявлені на місці здійснення розрахунків суду не надано. Так, свідок ОСОБА_2 заявив, що ним передано продавцю кошти в сумі близько півтори тисячі, в той час як на місці здійснення розрахунків виявлено кошти в сумі 1387,00 грн. Також, у розписці продавець ОСОБА_7 підтвердила, що кошти в сумі 1387 грн. виявлені саме на місці проведення розрахункових операцій, власних її коштів немає, на сторону не видавала, власного товару на господарському об'єкті немає (а.с.35).
З пояснювальної записки того ж продавця встановлено, що на момент перевірки зареєстрованого у встановленому законом порядку РРО MINI -500/02 ME заводський №ПБ 57003950, фіскальний №1113000314 (а.с.19), у магазині не знаходився (а.с.12).
У відповідності до абз.16 ст.2 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, місцем проведення розрахунків є місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо
У разі відсутності касового апарату згідно п.9.7 „Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок”, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 №614 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 року за №106/5297, сума готівки, що зберігається на місці проведення розрахунків до початку робочого дня, уноситься СПД протягом робочого дня або перебуває на місці проведення розрахунків на момент виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії, записується у корінець розрахункової квитанції з поміткою “Службове внесення”. Сума готівки, що вилучається СПД протягом робочого дня з місця проведення розрахунків, записується у корінець розрахункової квитанції з поміткою “Службова видача”.
Таким чином, відповідальний продавець на місці здійснення розрахунків мала право зберігати кошти отримані за реалізований товар, а у разі надходження до каси інших коштів при відсутності касового апарату провести їх через розрахункову книжку, шляхом запису у корінець розрахункової квитанції з поміткою “Службове внесення”. З акту №1128001888 від 24.03.2008 року вбачається, що на місці здійснення розрахункових операцій розрахункової книжки не виявлено (а.с.20).
На підставі вище вказаного, суд дійшов висновку, що кошти в сумі 1387 грн., виявлені на місці здійснення розрахункових операцій, є коштами позивача за реалізований ним товар.
У своїй пояснювальній записці продавець ОСОБА_7 вказала, вона не провела готівку через касовий апарат, оскільки останній знаходиться у позивача вдома (а.с.12). З огляду на зазначене та встановлену вище обставину, що на місці здійснення розрахунків також не виявлені ні розрахункова книжка, ні книга обліку розрахункових операцій, відповідач обґрунтовано дійшов висновку, що виявлені на місці здійснення розрахункових операцій кошти в сумі 1387 грн. є коштами, які при здійсненні розрахункових операцій за реалізований позивачем товар не проведені через РРО чи розрахункову книжки. З огляду на зазначене, встановлена бездіяльність відповідального продавця ОСОБА_7 вірно кваліфікована відповідачем як порушення п.1 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
Згідно ч.1 ст.3 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.
На підтвердження своїх доводів позивачем надано суду патент серії ТПА №761849, який дійсний з 7 квітня 2008 року по 31 березня 2009 року (а.с.13). Однак, вказаний патент підтверджує зафіксовану в акті перевірки обставину, що станом на 24 березня 2008 року у позивача був відсутній торговий патент на здійснення торгівельної діяльності, проте в порушення ч.1 ст.3 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” така діяльність здійснювалась.
Відповідно до п. 1 ст. 17 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій або проведення її без використання розрахункової книжки до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг).
Відповідальність за здійснення відповідної торгівлі (реалізація алкогольних та тютюнових виробів) без патенту передбачена абз.4 ч.1 ст.8 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, якою передбачено, що за здійснення операцій, передбачених цим Законом, без одержання відповідних торгових патентів сплачують штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності суб'єктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням.
Відповідно до п. 11 „Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами ДПС”, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001 №110, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.2001 за №268/5459, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за розглядом матеріалів перевірок приймає керівник органу ДПС або його заступник за формою та згідно з вимогами, встановленими „Порядком направлення органами податкової служби податкових повідомлень платника податків та рішень про застосування штрафних санкцій”, який затверджений наказом ДПА України від 21.06.2001 р. №253, зареєстрованим в Мін'юсті України 06.07.2001 за №567/5758, протягом 10 робочих днів від дня реєстрації акта перевірки або вручення його поштою платнику податків (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків щодо акта перевірки - протягом 3 робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання письмової відповіді платнику податків.
Як вбачається з розрахунку (а.с.7) та корінців рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000252310 та №0000262310 від 31.03.2008 року (а.с.40, 41) штрафні (фінансові) санкції застосовані компетентною посадовою особою в порядку та розмірах передбачених чинним законодавством, зокрема за порушення п.1 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” - в сумі 6935 грн. (1387 грн. x 5 = 6935,00 грн.), за порушення ч.1 ст.3 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” - в сумі 100 грн. (50 грн. x 2 = 100 грн.)
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Представник відповідача надав всі необхідні докази, якими підтверджується правомірність проведення перевірки та прийнятого за її наслідками рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Отже, суд дійшов висновку, що відповідач у даному випадку діяв правомірно із дотриманням всіх зазначених принципів.
На підставі дослідження наданих сторонами доказів, суд вважає, що перевірка проведена відповідачем правомірно, позивачем було допущено порушення вимог п. 1 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, ч.1 ст.3 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, що стало підставою для обґрунтованого застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій. Рішення Новимиргородського відділення Маловисківської МДПІ у Кіровоградській області про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000252310 та №0000262310 від 31.03.2008 року є законними і не підлягають скасуванню.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідачем під час розгляду даної адміністративної справи свідки не залучалися, судові експертизи не проводилися, а тому ним не понесені судові витрати, які підлягають відшкодуванню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 71, 94, 160-163КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
2. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження через Кіровоградській окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 17.04.2009 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 22.04.2009 р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Суддя (підпис)
Згідно з оригіналом :
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.Ю. Флоренко