П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.09.2016 Справа №607/5757/16-а

Тернопільський міськрайонний суд в складі:

головуючої судді Воробель Н.П.;

за участі секретаря Зубко О.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у місті Тернополі про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,–

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому заявляє вимогу про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 963897 від 20 травня 2016 року, згідно якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.

Аргументуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що спірну постанову вважає такою, що винесена з порушеннями норм законодавства, зокрема: інспектором невірно встановлено обставини скоєння правопорушення стверджуючи, що він рухався вулицею Грушевського та здійснив зупинку на перехресті, оскільки поліцейський не міг цього бачити фізично; він здійснював не зупинку в розумінні п.п. 1.10 Розділу 1 ПДР України, а припаркував автомобіль; протокол про адміністративне правопорушення на місці події не складався; перед винесенням спірної постанови йому не були роз’яснено права, передбачені ст. 268 КУпАП; інспектор не був наділений відповідними повноваженнями на складення вказаної постанови; при розгляді справи про адміністративне правопорушення інспектором було допущено упередженість, не з’ясовано усі обставини, які мають значення для правильного її вирішення, зокрема ті, які пом’якшують відповідальність та не взято до уваги відомості про його особу; територія, де був припаркований його автомобіль, не є перехрестям доріг.

У судовому засіданні ОСОБА_1 дані вимоги підтримав із вказаних у позові мотивів.

Представник відповідача – ОСОБА_2 у судовому засіданні позову не визнала, проти його задоволення заперечила, вказала, що постанова винесена відповідно до норм чинного законодавства, а доводи ОСОБА_1 є необґрунтованими. «Рядовий поліції» є спеціальним званням і відповідно до вимог ст. 222 КУпАП йому надано право притягати осіб до адміністративної відповідальності в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Суд, заслухавши пояснення сторін, покази свідків, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, з огляду на наступне:

згідно постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 963897 від 20 травня 2016 року, ОСОБА_1 20 травня 2016 року о 13 год. 10 хв., керуючи транспортним засобом марки Mitsubishi Carisma, н.з. ВО 4280 АІ, вулицею Грушевського у м. Тернополі, здійснив зупинку на перехресті вулиць Грушевського і Словацького, чим порушив п. 15.9 «ґ» ПДР України.

Вказаною постановою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом – ч. 1 ст. 7 КУпАП.

Ч. 1 ст. 9 КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Пунктом 15.9 «ґ» ПДР визначено, що зупинка забороняється на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.

З наданих представником відповідача та переглянутих у судовому засіданні матеріали відеофіксації вбачається, що автомобіль ОСОБА_1 був розташований на перехресті доріг Грушевського і Словацького у м. Тернополі, а отже з порушенням зазначеного вище пункту ПДР України.

З цього ж запису судом встановлено, що факту зупинки транспортного засобу у вказаному в спірній постанові місці не заперечував і сам позивач.

Усі його пояснення під час складення вказаної вище постанови зводились до роз’яснення поліцейським мотивів такої зупинки, а вони полягали у тому, що свій транспортний засіб він зупинив з порушенням ПДР, позаяк іншого місця для зупинки не було.

Даний факт у судовому засіданні підтвердила і свідок ОСОБА_3. Суду вона показала, що підтримує слова позивача – її чоловіка. Вказує, що він підвіз її в центральну частину міста Тернополя, до драматичного театру. Поблизу не було місця для паркування, а тому він проїхав нижче і зупинився перед пішохідним переходом. Вона поспішала, а тому чоловік допоміг їй донести її речі.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні дав показав, що позивач в травні 2016 року здійснив зупинку на перехресті вулиць Грушевського і Словацького. При винесенні постанови вівся відеозапис.

Відсутність відведеного для зупинки чи паркування місця там, де їх бажає здійснити водій, саме по собі, не може бути достатньою підставою для відступлення ним від вимог п. 15.9 «ґ» ПДР. Підстав вважати, що зупинка ОСОБА_1 була вимушеною у суду немає. З цих міркувань доводи позивача про те, що зупинку на перехресті він здійснив, оскільки належного для цього місця поблизу не було, суд вважає неспроможними.

Щодо тверджень позивача про те, що насправді він здійснив не зупинку, а стоянку, а тому відомості, вказані у спірній постанові не відповідають дійсності, то вони визнані судом відкинуті, оскільки як зазначено судом вище, ОСОБА_1 таки здійснив зупинку в зоні з порушенням 15.9 «ґ» ПДР, а відповідно до п. 15.10 ПДР стоянка забороняється у місцях, де заборонена зупинка.

ОСОБА_1 необґрунтовано посилається на те, що місце, де був припаркований його автомобіль, не є перехрестям, оскільки відповідно до п. 1.10 ПДР перехрестя - місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території. Той факт, що проїзд вулицею Грушевського в напрямку центральної площі м. Тернополя обмежений бетонними пікулями не може позбавити її статусу дороги, оскільки у неї існують усі необхідні для цього ознаки, а саме: вона призначена для руху транспортних засобів, нехай і не на постійній основі, обмежена по ширині зовнішнім краєм тротуарів.

На місці події дійсно не складався про адміністративне правопорушення і це не суперечить вимогам закону з огляду на таке:

відповідно до вимог ч. 3 ст. 258 КУпАП протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

У свою чергу згідно з нормами ч.ч. 2, 5 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 1853 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Враховуючи, що позивача було притягнено до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, у цьому випадку поліцейським обґрунтовано не складався протокол про адміністративне правопорушення, а, відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП, була винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення.

Не взяті до уваги судом і посилання позивача на те, що спірна постанова винесене не уповноваженою на те посадовою особою з наступних міркувань:

дана постанова винесена інспектором 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Тернополі Департаменту патрульної поліції рядовим поліції ОСОБА_4.

Відповідно до вимог п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Частинами 1 та 2 ст. 222 КУпАП визначено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення правил дорожнього руху, зокрема: частина перша статті 122 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

«Рядовий поліції» – є спеціальним званням молодшого складу поліцейських, про що зазначено у п. 1 ч. 1 ст. 80 Закону України «Про Національну поліцію».

Відповідно до посадової інструкції поліцейського патрульної поліції, затвердженої Наказом Департаметну патрульної поліції № 4/1 від 05 січня 2016 року, поліцейський патрульної поліції відповідно до покладених на нього завдань під час внесення служби здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення, застосовує заходи адміністративного впливу до правопорушників, у випадках та в спосіб які передбачені законодавством.

Отож, рядовий поліції ОСОБА_4 мав усі передбачені законом повноваження на складення спірної постанови.

Суперечливими і спрямованими на уникнення відповідальності за вчинений проступок суд вважає посилання позивача на те, що при винесенні спірної постанови не було взято до уваги обставини, що пом’якшують відповідальність за вчинене ним адміністративне правопорушення. Оскільки вони суперечать його загальній лінії захисту, за якої він не визнає вини у вчиненому. Водночас останній припускає можливість накладення на нього стягнення, позаяк говорить про необхідність врахування обставин, котрі пом’якшують відповідальність.

Щодо тверджень ОСОБА_1 про те, що він фактично не рухався вулицею Грушевського у м. Тернополі, до винесення спірної постанови йому не були роз’яснені його прав, то самі по собі вказані факти не нівелюють та не можуть звільняти позивача від відповідальності за вчинений адміністративний проступок.

Таким чином судом не встановлено факту порушення поліцейським вимог закону при винесенні спірної постанови, а тому вона законна і скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 70, 71, 94, 122, 158 - 163, 1712 КАС України, ст.ст. 122 ч. 1, 222, 245, 247 ч. 1, 251, 254 ч. 1, 258, 280, 293 КУпАП, ст.ст. 23, 80 Закону України «Про Національну поліцію», п.п. 1.10, 15.9 «ґ», 15.10 ПДР України, затверджених постановою КМУ України № 1306 від 10 жовтня 2001 р., –

постановив:

у задоволенні адміністративного позову – відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на дану постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання її копії до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд.

Головуюча суддя Н.П. Воробель