УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2008 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого - судді - Полтавцевої Г.А.
суддів - Мацелюха П.С. , Глиняного В.П.
прокурора - Карпука Ю.А.
представника скаржника - ОСОБА_1
представників особи, за
заявою якої було порушено справу - ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали справи за апеляцією ОСОБА_4 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2008 року, -
встановила:
Цією постановою суду скаргу ОСОБА_4 на постанову заступника прокурора Печерського району м. Києва від 25.04.2006 року про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи та про порушення кримінальної справи, залишено без задоволення.
Приймаючи таке рішення, суд дійшов висновку, що на час порушення кримінальної справи за ст. 190 ч.4 КК України у заступника прокурора Печерського району м. Києва були приводи та підстави для порушення кримінальної справи за ст. 190 ч.4 КК України. На обґрунтування своїх висновків, суд зазначив, що у наявних на час порушення справи матеріалах, в тому числі у поясненнях ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 , ОСОБА_9, ОСОБА_10 та інших документах, містились фактичні дані, які вказували на наявність ознак злочину передбаченого ст. 190 ч.4 КК України.
В апеляції, ОСОБА_4 не погодившись з таким рішенням суду, вважає
Справа №10-1600/2008 Головуючий у 1 інстанції: ПідпалийВ.В.
Категорія ст. 190 ч.4 КК Доповідач: Мацелюх П.С.
його незаконним і просить постанову Печерського районного суду м. Києва від 06.10.2008 року - скасувати, прийняти постанову про скасування постанови заступника прокурора Печерського району м. Києва від 25.04.2006 р. про порушення кримінальної справи за фактом шахрайства, а також прийняти постанову про відмову в порушенні кримінальної справи.
В апеляції ОСОБА_4 вказує, що звернення ОСОБА_5, яке суд визнав таким, що відповідно до ст. 94 КПК України являється вагомим і достатнім приводом до порушення кримінальної справи, є помилковим і хибним розуміння вимог ст. ст. 94, 98 КПК України, так як звернення ОСОБА_5 не є тими достатніми даними, що вказують на ознаки злочину.
Крім цього, ОСОБА_4 в апеляції наполягає на твердженні, що при порушенні кримінальної справи заступник прокурора не мав в наявності достатніх даних, на основі яких встановлюються об"єктивні ознаки скоєного або підготовленого злочину.
Також вважає, що наведений судом перелік прізвищ свідків, пояснення яких, на думку суду, визнаються як наявні підтвердження фактичних даних, що вказують на наявність ознак злочину, передбаченого ст. 190 ч.4 КК України, розцінює, як явну упередженість суду, оскільки пояснення деяких з цих осіб, ніякої фактичної і доказової інформації вони не містять. При цьому ОСОБА_4 в апеляції зазначає, що рішення по цивільним справам для кримінального провадження не мають на перед встановленої сили, то заступник прокурора і суд повинні були дійти обґрунтованого висновку, що ситуація з заповітом ОСОБА_11 , вирішується в порядку цивільного судочинства, тому кримінальна справа не могла бути порушена.
Виходячи з вищенаведеного та інших доводів, викладених в апеляції, ОСОБА_4 дійшла висновку, що суд відмовляючи її в скарзі, фактично розглянув і вирішив питання, які вирішуються при розгляді справи по суті, чим прямо порушив вимоги ст. 236-8 ч.14 КПК України, що є недопустимим.
За таких обставин вважає, що суд прийшов до незаконного висновку про наявність приводів та підстав для порушення кримінальної справи 25.04.2006р., чим грубо порушив вимоги ст. ст. 94, 98, 236-8 КПК України.
Заслухавши доповідача, думку представника скаржника, який підтримав апеляцію, представників особи, за заявою якої було порушено справу ОСОБА_3, ОСОБА_2 та її письмове заперечення про відхилення апеляції, апеляцію прокурора, який вважає постанову суду законною, просить апеляцію залишити без задоволення, перевіривши матеріали судової справи за скаргою та матеріали, на підставі яких було порушено кримінальну справу, колегія суддів вважає, що апеляція ОСОБА_4 підлягає до задоволення частково з таких підстав.
Відповідно до ст. 236-8 КПК України, розгляд скарги на постанову про порушення кримінальної справи має провадитися суддею місцевого суду, який у судовому засіданні повинен перевірити наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.
Відповідно до вимог ст. 94 КПК України, для того, щоб порушити конкретну кримінальну справу, у кожному окремому випадку потрібні не тільки законний привід, але і підстава. Згідно ч.2 ст. 94 КПК України, підставою до порушення кримінальної справи є достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину.
Ці вимоги закону суд першої інстанції при розгляді скарги порушив.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції встановивши, що приводом до порушення кримінальної справи стало звернення ОСОБА_5 жодним чином не мотивував і не навів у постанові даних щодо наявності достатніх даних, на базі яких встановлюються ознаки вчиненого злочину.
Крім цього, наведений судом перелік осіб, пояснення яких, на думку суду, визнаються ним як наявні підтвердження фактичних даних, що вказують на наявність ознак злочину, передбаченого ст. 190 ч.4 КК України, колегія суддів розцінює, як явну упередженість суду, оскільки пояснення деяких з цих осіб, як вірно зазначає скаржниця, ніякої фактичної і доказової інформації вони не містять.
За таких обставин, суд відмовляючи в скарзі, фактично розглянув і вирішив питання, які вирішуються при розгляді справи по суті, чим прямо порушив вимоги ст. 236-8 ч.14 КПК України, що є недопустимим.
Виходячи з вищевикладеного,
постанова Печерського районного суду м. Києва від 06.10.2008 року підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого слід прийняти законне і обгрунтоване рішення.
В контексті наведеного не може бути задоволена апеляція в частині скасування постанови заступника прокурора Печерського району м. Києва від 25.04.2006 року про порушення кримінальної справи за фактом шахрайства, та про відмову в порушенні кримінальної справи, оскільки апеляційний суд не наділений правом прийняття таких рішень.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Печерського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2008 року, якою скарга ОСОБА_4 на постанову заступника прокурора Печерського району м. Києва від 25.04.2006 року щодо скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи та про порушення кримінальної справи залишена без задоволення-скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд в суд першої інстанції в іншому складі суду.