Справа № 22ц-6633 від 2008 року       Головуючий в 1 інстанції Петешенкова М. Ю.

Категорія 46                                           Доповідач Бараннік О.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

2008 рік листопад 24 дня       Колегія суддів судової палати з цивільних справ

апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого      - Бараннік О.П.,

суддів                  - Кіктенко Л.М. ,  Пищиди М. М. ,

при секретарі      - Качур Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду м.  Дніпропетровська від 20 червня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поновлення строку позовної давності,  визнання права власності на 1/2 частину будинку та стягнення суми,  -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про розподіл майна набутого у шлюбі,  посилаючись на те,  що з 12 березня 1988 року вона знаходилась з відповідачем в зареєстрованому шлюбі,  від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3.

21 грудня 1998 року відділом реєстрації актів цивільного стану Кіровської районної ради в м.  Дніпропетровську шлюб між позивачкою та відповідачем був розірваний,  про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу зроблено відповідний запис № 338.

За час спільного проживання сторін в зареєстрованому шлюбі ними був придбаний теплохід вантажоємкістю 600 тонн під назвою „ОСОБА_2",  а також двохкімнатна квартира АДРЕСА_1,  чотирьохкімнатна квартира АДРЕСА_2 і побудований та мебльований повністю триповерховий будинок,  АДРЕСА_3.

Але,  оскільки згоди на добровільний порядок розподілу вказаного майна сторони так і не знайшли,  і на сьогодні позивачка взагалі ніякого іншого житла не має,  вона вимушена була звернутись з даним позовом до суду,  в якому просила визнати пропущений нею строк позовної давності у три роки поважним,  та визнати за нею право власності на двохкімнату квартиру АДРЕСА_1,  а за ОСОБА_2 - право власності на будинок АДРЕСА_3.

В послідуючому,  неодноразово уточнюючи свої позовні вимоги ОСОБА_1,  посилаючись на продаж ОСОБА_2 двохкімнатної квартири просила визнати за нею право власності на 1/2 частину вищезазначеного будинку по АДРЕСА_3,  та стягнути з нього на її користь 478 932 гривні,  що становить п'ятидесятивідсоткову вартість від загальної суми вирученої ОСОБА_2 за

продаж судна „ОСОБА_2",  двохкімнатної квартири АДРЕСА_1 та автомобілів КІА Sportaqe,  Seat Toledo і Seat Cordoba.

Рішенням Самарського районного суду м.  Дніпропетровська від 20 червня 2008 року в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1,  посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи,  неправильне застосування і порушення судом норм матеріального права,  просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення,  яким задовольнити ї вимоги в повному об'ємі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог,  колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області вважає,  що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає відхиленню,  а рішення суду -залишенню без змін виходячи з наступного.

Суд першої інстанції вірно встановив обставини справи,  перевірив доводи сторін та давши їм належну правову оцінку обґрунтовано,  згідно з матеріальним і процесуальним законом постановив рішення про відмову в задоволені позову ОСОБА_1,  оскільки як видно з матеріалів справи придбані сторонами автомобілі марки Seat Toledo,  Seat Kordoba і Кіа Sportaqe були продані відповідачем ще до розірвання з позивачкою шлюбних відносин за довіреностями,  а теплохід „ОСОБА_2" - за її згодою.

Не можуть бути підставою для скасування рішення й посилання позивачки на те,  що за час шлюбних відносин з відповідачем нею був побудований та повністю мебльований триповерховий будинок по АДРЕСА_3,  оскільки як видно з матеріалів справи шлюбні відносини між сторонами були припинені в 1998 році,  а будівництво вказаного будинку велось аж до 2002 року,  і лише 24.09.2003 року за відповідачем було зареєстроване на вказане житлове приміщення право власності,  що також визнавала і позивачка по справі та у зв'язку з чим під час первинного звернення до суду як на цей будинок,  так і на автомобілі з вантажним теплоходом „ОСОБА_2" визнання за нею права власності не просила.

Що стосується посилань позивачки на те,  що про порушене своє право їй стало відомо лише з моменту продажу відповідачем двохкімнатної квартири,  то б то з березня 2007 року,  то на думку колегії суддів ця обставина сама по собі не може бути підставою для визнання пропущеного позивачкою строку за поважною причиною,  оскільки,  як вказує сама ж позивачка у своїх позовах 14.11.2003 року вона,  у зв'язку з неодноразовими погрозами з боку відповідача,  та у зв'язку з тим,  що відповідач фактично вигнав її з двохкімнатної квартири АДРЕСА_1,  вимушена була сама покинути вказане житлове приміщення,  однак до 05.03.2007 року ніяких мір по захисту свого порушеного права не приймала.

Таким чином,  вирішуючи спір між сторонами,  суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки учасників спору,  обставини справи,  перевірив доводи сторін та давши їм належну право оцінку,  постановив рішення,  яке відповідає вимогам закону.

Суд не допустив порушень матеріального та процесуального права,  які могли б тягнути за собою скасування рішення.

Керуючись  ст.  ст.  209,  304,  307,  308,  313-315 ЦПК України,  колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Самарського районного суду м.  Дніпропетровська від 20 червня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення,  але на неї може бути принесена касаційна скарга протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.