Головуючий у 1 інстанції - Рябуха Ю.В.
Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
01 вересня 2009 року справа № 2а-263/09/1207
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
|
головуючого судді |
Сіваченка І.В. |
|
суддів |
Ханової Р.Ф., Василенко Л.А. |
|
розглянувши у порядку |
письмового провадження |
|
апеляційні скарги |
Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Луганську ради та ОСОБА_1 |
|
на постанову |
Жовтневого районного суду м. Луганська |
|
від |
03 березня 2009 року |
|
по справі |
№ 2а-263/09 |
|
за позовом |
ОСОБА_1 |
|
до |
Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Луганську ради |
|
про |
Визнання дій неправомірними, перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, - |
ВСТАНОВИЛА:
24 грудня 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Луганську ради про зобов'язання донарахувати та виплатити додатково суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі 7533 грн. 39 коп.
Постановою Жовтневого районного суду м. Луганська від 03 березня 2009 року позов було задоволено частково. Суд першої інстанції зобов'язав Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Луганську ради провести перерахунок та виплату грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на користь ОСОБА_1 за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року. В іншій частині позову було відмовлено.
Сторонами на постанову суду першої інстанції були подані апеляційні скарги. Відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції, як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Позивач, в свою чергу, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Особи, які беруть участь в справі, до апеляційного суду не прибули, в апеляційних скаргах просили розглянути справу за своєї відсутності.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, встановила наступне.
Позивачка в обґрунтування позовних вимог вказала, що вона є матір'ю дитини, 23 березня 2007 року народження, та перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Відповідач, на думку позивача, всупереч вимог статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» недоплатив позивачці допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на загальну суму 7533 грн. 39 коп.
Відповідно до довідки відповідача (а.с.7) позивачу було сплачено травень 2007 року - 447,51 грн., за червень 2007 року - 524,72 грн., за липень 2007 року - 526,16 грн., за серпень 2007 року - 528,41 грн., за вересень-жовтень 2007 року - по 529,85 грн., за листопад 2007 року - 532 грн. 73 коп., грудень 2007 року - 535 грн.08 коп., за січень-березень 2008 року - по 555 грн., за квітень-листопад 2008 року - по 130 грн.
Відповідач посилається на виплату такої допомоги згідно абз.3 ч.2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», згідно якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення встановлений Законом України "Про державну допомогу сім»ям з дітьми" (закон № 2811).
Частиною 1 статті 1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" передбачено, що громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Відповідно до ст. 13 цього закону ( в редакції яка діяла до 1.01.2008 р.) право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням або похованням» (закон № 2240).
Статтею 1 Закону 2240 визначено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.
Згідно ст. 2 Закону 2240 страховий випадок - подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг за цим Законом.
Відповідно до ст.ст. 4, 5, 29, 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством.
Одним із принципів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням є державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав.
Право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Статтею 5 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" визначено, що всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника), а відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16 січня 2007 р. № 32 «Питання виплати застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку» УПСЗН з 2 кварталу 2007 р. зобов'язані виплачувати спірну допомогу застрахованим особам за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям.
Статтею 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, а відповідно до ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-У допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006, № 489-У зупинена на 2007 рік дія статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".
Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) статті 56, 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-У.
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Отже, з 9 липня 2007 року відновлена дія статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21 листопада 1992 року № 2811-ХІІ, за якою допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років та дія ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" за якою розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не повинен бути меншим за розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого законом.
Статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" затверджений на 2007 рік прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня - 434 гривні, з 1 квітня - 463 гривні, з 1 жовтня - 470 гривень.
Таким чином, починаючи з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року при здійсненні виплати допомоги сім'ям з дітьми до досягнення ними трирічного віку відповідач повинен був керуватись зазначеними сумами.
Статтею 4 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено, що покриття витрат на виплату державної допомоги сім'ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів.
Колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність бюджетного фінансування для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги та згідно частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Що стосується вимог позивача про стягнення допомоги по догляду за дитиною за 2008 рік, то вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до Розділу 2 “Внесення змін до деяких законодавчих актів України Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» (№ 107), пункт 23, у Законі України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" у статті 13 слова "не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування" виключені та частина перша статті 15 викладена в такій редакції:
"Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень";
Пункт 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" викладений у такій редакції:
"Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року - 50 відсотками, з 1 січня 2009 року - 75 відсотками, з 1 січня 2010 року - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців".
Згідно п. 24 закону № 107 у Законі України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» статті 40-44 виключені.
Таким чином з 01.01.2008 р. існує норма закону, відповідно до якої спірні правовідносини регулюються тільки Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", функції по виплаті допомоги до догляду за дитиною покладені на УПСЗН і допомога виплачується саме за рахунок державного бюджету.
Питання щодо порядку призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 "Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми" зі змінами внесеними, постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2008 року №57.
Відповідно до цієї постанови з 01.01.2008 р. і застрахованим, і незастрахованим особам допомогу сплачує УПСЗН.
За Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам. Перерахування коштів допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку безпосередньо на рахунки населення здійснюють територіальні управління праці та соціального захисту населення з реєстраційних рахунків за кодом тимчасової функціональної класифікації видатків 090303 "Допомога на догляд за дитиною віком до 3 років".
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України положення, зокрема пунктів 24-34 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік». При цьому пункт 23 неконституційним визнаний не був.
Тобто, ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" є чинною, але також є чинними вказані норми Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Згідно статті 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням є застрахована особа, страхувальник та страховик.
При цьому, страховиком є Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд). За частиною 3 статті 9 вказаного закону Фонд є некомерційною самоврядною організацією.
Частиною 1 статті 19 Закону № 2240-III передбачено, що основним джерелом формування коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, є страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.
Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до Постанови КМУ № 32 від 16 січня 2007 р. у 1 кварталі 2007 р. виплачував спірну допомогу за рахунок субвенцій , що перераховувалися УПСЗН на рахунки Фонду, а починаючи з 2 кв. 2007 року, не здійснює виплату допомоги. З цього часу страхувальники (суб'єкти господарювання) не мають права здійснювати призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за рахунок коштів Фонду та відображати ці витрати в звітності по коштах загальнообов'язкового державного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.
З прийняттям змін у законодавстві, що регулює правовідносини, які виникли між сторонами, Фонд з квітня 2007 року вже не виконує функції щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до 3 трьох років застрахованим особам. Спірна допомога виплачується за рахунок держави і саме держава узяла функцію такі виплати здійснювати.
Правові норми Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в редакції Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» у часі прийняті пізніше за ст. 43 Закону № 2240, вони повністю узгоджуються з іншими нормативними актами, які визначають порядок сплати допомоги і джерела фінансування цих виплат, а тому, аналізуючи викладені обставини, враховуючи, що законодавством функція виплати допомоги по догляду за дитиною визначена як державна, судова колегія вважає необхідним в даному випадку застосовувати і щодо застрахованих осіб і щодо незастрахованих осіб положення про розмір спірної допомоги, які визначені лише ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Порушень цієї норми з боку відповідача у 2008 року судом не встановлено, а тому в частині визнання дій УПСЗН щодо виплати щомісячно допомоги по догляду за дитиною у розмірі меншому за прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років протягом 2008 року та стягнення недоотриманих сум, вимоги позивача є безпідставними і судом першої інстанції правильно відмовлено у їх задоволенні.
В частині позовних вимог про зобов'язання відповідача робити щомісячні виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення ним трирічного віку, в подальшому постійно також судом першої інстанції правильно було відмовлено, так як відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України з авданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, неможливо зобов'язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення прав позивача у майбутньому.
Втім, як вбачається з матеріалів справи, в суді першої інстанції (зокрема, а.с.16) відповідач наполягав на застосуванні судом наслідків пропуску строку звернення до суду, передбачених ст.ст. 99, 100 КАС України.
Місцевий суд помилково не застосував визначений ст. 99 КАС України строк звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права.
Так, згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вказувалось раніше, з позовом до суду ОСОБА_1 звернулася 24 грудня 2008 року, в той час як Рішення Конституційного Суду України № 6-рп було прийнято 09 липня 2007 року та оприлюднено у передбаченому законодавством порядку (надруковано в Офіційному віснику України 27.07.2007 року № 52).
Позивач про порушення свого права, якщо вона вважала його порушеним, повинна була дізнатися при виплаті їй відповідачем щомісячно допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Юридична необізнаність позивача не може бути визнана поважною причиною для поновлення їй строку звернення до суду.
Закони, інші нормативно-правові акти, судові рішення є доступними для ознайомлення всіма громадянами, і можливість обізнаності людини про те чи інше положення законодавства залежить виключно від бажання такої людини.
Будь-яких інших підстав для поновлення строку звернення до суду позивачем не наведено та не доведено.
Тобто, судова колегія зазначає, що позивачем пропущено річний строк звернення до адміністративного суду з цим позовом і поважних причин пропуску такого строку не вбачає.
Згідно ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Оскільки позивач звернулась до адміністративного суду за захистом порушеного права 24 грудня 2008 року, вона має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 24 грудня 2007 року по 31 грудня 2007 року. Саме в цій частині постанова суду першої інстанції підлягає зміні, а вимоги ОСОБА_1 підлягають відхиленню у перерахунку зазначеної доплати, враховуючи річний строк звернення з позовом до суду.
Керуючись ст.ст. 195-196, п. 2 ч.1 ст. 198, п.1 ч.1 ст. 201, ч.2 ст. 205, ст. 206, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Луганську ради - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Жовтневого районного суду м. Луганська від 03 березня 2009 року у справі № 2а-263/09 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Луганську ради «про визнання дій неправомірними, перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку» - змінити.
Замінити в абзаці 2 і 3 резолютивної частини постанови Жовтневого районного суду м. Луганська від 03 березня 2009 року у справі № 2а-263/09 слова «з 09.07.2007 року» на «з 24.12.2007 року».
В решті постанову Жовтневого районного суду м. Луганська від 03 березня 2009 року у справі № 2а-263/09 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту набрання законної сили.
Головуючий: І.В.Сіваченко
Судді: Р.Ф.Ханова
Л.А.Василенко