Справа № 456/4890/15-ц

Провадження № 2/456/2316/2015

УХВАЛА

судового засідання

29 грудня 2015 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Янко Б. Я. ,

при секретарі Стасів О.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрий заяву про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна об’єктом права спільної сумісної власності подружжя ,-

ВСТАНОВИВ:

14 грудня 2015 року на адресу Стрийського міськрайонного суду Львівської області надійшла заява від позивача ОСОБА_1 в якій остання просить винести ухвалу про забезпечення позовних вимог, шляхом накладення заборони відчуження нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою : вул. О. Басараб, 16/91, м. Стрий, Львівської області, власником якого є ОСОБА_2.

В обґрунтування заяви покладається на те, що відповідач ОСОБА_2 отримав у дар нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: вул. О. Басараб, 16/91, м. Стрий, Львівської області. За час їхнього спільного проживання, вона разом з ним за спільні кошти провели у спірному приміщенні ремонт в результаті чого його вартість істотно збільшилась. На даний момент їй стало відомо, що він хоче відчужити дане приміщення, так як правовстановлюючим документом на спірне приміщення є договір дарування, то в силу ст. 57 СК України є особистою власністю відповідача.

Покладається також на те, що в разі задоволення позову вона набуде права сумісної власності на спірне приміщення. В разі відчуження цього приміщення до винесення рішення у цивільній справі по суті та набранням рішенням законної сили, виконати рішення суду буде неможливим.

Враховуючи наведене, вважає, що потрібно вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження вищенаведеного житлового приміщення, а тому вона змушена була звернутись до суду із даною заявою.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала повністю подану заяву, просив суд її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечив проти задоволення заявлених вимог.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконливого висновку, що заява про забезпечення позову підлягає до задоволення у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з ч.3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь якій стадії розгляду справи, якщо невжиття забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

За змістом закону забезпечення позову – це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів. Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права.

Перелік видів забезпечення позову зазначений у ч. 1 ст. 152 ЦПК України і передбачає забезпечення позову: накладенням арешту на майно або інші грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчинення певних дій; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

При цьому, заходи забезпечення позову, передбачені ЦПК України, суд може вжити за заявою осіб, які беруть участь у справі, та саме на особу, яка подає таку заяву, покладено обов'язок з визначення виду забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності (ч.ч. 1,2 ст. 151 ЦПК України).

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить накласти заборону відчуження нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою : вул. О. Басараб, 16/91, м. Стрий, Львівської області, власником якого є ОСОБА_2.

Відповідно до ч.3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Під забезпеченням позову розуміється вжиття судом передбачених законом заходів, які створюють реальну гарантовану можливість для виконання майбутнього рішення по справі.

У відповідності до п. 4 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами цивільно – процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову ОСОБА_4 зазначила, що нежитлове приміщення за адресою: вул. О. Басараб, 16/91, м. Стрий, Львівської області, яке є предметом спору, може бути відчужене власником до вирішення справи по суті, що, у разі задоволення позовних вимог, унеможливить виконання ухваленого по справі рішення.

На запит суду, Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації надали належним чином завірені копії підтверджуючих документів на нежилове приміщення, зокрема , з копії договору дарування, зареєстрованого в реєстрі № 1738, посвідченого приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу ОСОБА_5 вбачається, що ОСОБА_6 подарував, а ОСОБА_2 прийняв у дар нежитлові приміщення підвалу № ІІІ, IV, VI, що знаходяться за адресою: вул. О. Басараб, 16/91, м. Стрий, Львівської області, площею 117, 9 кв.м..

Як вбачається з норм статті 151 цього Кодексу законодавець не пов'язує забезпечення позову з обов'язковим наданням заявником письмових доказів про намагання відповідача відчужити тим чи іншим способом наявне у них майно.

Вид забезпечення позову, який просить вжити позивач - заборона відчуження спірного нерухомого майна, відповідає змісту права, про захист якого він звернувся до суду, та обраному ним способу захисту.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження нежитлового приміщення за адресою: вул. О. Басараб, 16/91, м. Стрий, Львівської області, яка на праві власності належить ОСОБА_2 слід задовольнити, оскільки така є підставною та такою, що знайшла своє належне обгрунтування в ході розгляду заяви.

Керуючись ст. ст. 151,152,153 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву задоволити.

Накласти заборону відчуження на нежитлове приміщення за адресою: вул. О. Басараб, 16/91, м. Стрий, Львівської області, яка на праві власності належить ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Копію ухвали направити для виконання у Відділ ДВС Стрийського МРУЮ у Львівській області.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Львівської області через Стрийський міськрайонний шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення або протягом п'яти днів з дня отримання її копії. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.  

Головуючий-суддя ОСОБА_7