Справа № 317/3198/16-ц

№/п 2/317/1176/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого – судді Гончаренко П.П.

при секретарі – Ігнатченко Ю.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Розумівської сільської ради Запорізького району Запорізької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом, суд –

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом Розумівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, про визнання права власності в порядку спадкування за законом, в якому в обґрунтування якого зазначив, що 29 вересня 2013 року померла ОСОБА_2, мати позивача, після смерті якої залишилося спадкове майно у вигляді земельної ділянки площею 0,14 га., цільове призначення – обслуговування житлового будинку, яка розташована на території Розумівської сільської ради с. Нижня Хортиця вул. Радянська 60. Прийняття спадщини відбулося згідно шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Позивач є єдиним спадкоємцем після смерті матері, натомість через нотаріальну контору оформити право власності на успадковану позивачем земельну ділянку він не може, з причини того, що мати не отримала витяг з державного реєстру прав власників на спадкове майно за час свого життя, а Державний акт на право приватної власності на землю є втраченим, тому за вказаних обставин позивач змушений звернутися до суду з зазначеним позовом.

У судове засідання позивач та його представник не з'явились, натомість до суду надійшла заява від представника в який він просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явилися, натомість на адресу суду надіслав заяву, згідно до якої заперечень не мають та прохають суд розглядати справу за їх відсутності.

Тому суд вважає за необхідне розглядати справу на підставі наявних у ній доказів, відповідно з частиною 4 ст. 169 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

У зв’язку з чим, на підставі ст. 197 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу.

Суд всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, у зв'язку з наступним.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. ст.57, 58, 59 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про смерть виданого Виконавчим комітетом Розумівської сільської ради Запорізького районну Запорізької області, актовий запис № 15, серія І-ЖС № 266017, вбачається, що 29 вересня 2013 року померла ОСОБА_2.

Родинні відносини позивача ОСОБА_1 з матір’ю ОСОБА_2 підтверджуються свідоцтвом про народження виданого повторно Кисличеватською сільською радою Томаківського району Дніпропетровської області, актовий запис № 23, серія І-КИ № 442140 від 20.02.1974 року.

Згідно до відповіді наданої Запорізькою районною державною нотаріальною конторою заповіту ОСОБА_2 не залишала, спадкова справа не заводилася.

Після смерті померлої відкрилася спадщина за законом у вигляді земельної ділянки площею 0,14 га, цільове призначення – обслуговування житлового будинку розташованої на території Розумівської сільської ради с. Нижня Хортиця вул. Радянська 60, що підтверджується копією Державного акту на право приватної власності на землю, серія І-ЗП № 006913, виданий Розумівською сільською радою народних депутатів від 27.03.1997 року.

Згідно до довідки наданої за місцем проживання Розумівською сільською радою Запорізького району Запорізької області вбачається, що ОСОБА_2 проживали однією сім’єю з позивачем.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 1222, ч.1 ст. 1220, ч. 1 ст. 1270 ЦК України право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 2 ст.1223 ЦК України, якщо не було заповіту, тоді право на спадщину за законом одержують спадкоємці першої черги.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадщину позачергово.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Стаття 1217 ЦК України передбачає, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Заповіту, ОСОБА_2 не залишила, тому спадкування відкрилося за законом.

Згідно до ст. 1261 ЦК України позивач є спадкоємцем першої черги за законом та згідно до вимог чинного законодавства України прийняв спадщину після смерті матері, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з вимогами ст. ст. 1269, 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України, спадкоємець який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно до ч.1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.  

Як передбачено ст. 392 ЦК України, власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Згідно з роз'ясненнями Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.09.2012 року №10-1387/0/4-12 «Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм законодавства про власність та спадкування», вбачається, що відповідно до ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Беручи до уваги, що право власності на земельну ділянку площею 0,14 га., цільове призначення – обслуговування житлового будинку розташованої на території Розумівської сільської ради с. Нижня Хортиця вул. Радянська 60, було набуте до смерті матері позивача на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, суд вважає, що зазначене майно входить до складу спадкового майна після смерті матері позивача, тому, позовні вимоги позивача, який є єдиним спадкоємцем за законом першої черги та який прийняв спадщину у порядку передбаченому законом, є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню, а тому суд вбачає підстави визнати за позивачем право власності на зазначену земельну ділянку.

Керуючись, ст.ст. 10, 11, 197, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст..ст. 16, 328, 392, 1216, 1225, 1261, 1268 ЦК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Розумівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, про визнання права власності в порядку спадкування за законом задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,14 га., цільове призначення – обслуговування житлового будинку, яка розташована на території Розумівської сільської ради с. Нижня Хортиця вул. Радянська 60 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області через суд першої інстанції в 10 денний строк з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: П.П. Гончаренко