27.09.2016  Провадження № 1-кп/331/52/2016

                                                                                    ЄУН 331/8567/15-к

В И Р О К

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

27 вересня 2016 року Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:  головуючого – судді Пивоварової Ю.О.,  при секретарі Шаповалової М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя кримінальне провадження з обвинувальним актом щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки  ІНФОРМАЦІЯ_2, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не заміжньої, не працюючої, має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше засудженої:

1) 30.09.2004 року Заводським районним судом м. Запоріжжя за ст.309 ч.1 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ст. 75,76 КК України від відбуття покарання звільнена з випробувальним терміном 1 рік;

2) 07.11.2005 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст. 309, ст. 71 КК України до 2 років позбавлення волі. Звільнена умовно-достроково 10.08.2006 року.

3) 11.12.2007 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ст.309 ч.2 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнена з випробувальним терміном 2 роки;

4) 25.09.2014 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ст.317 ч.1 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнена з випробувальним терміном 1 рік, ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02.12.2015 року скасовано звільнення від відбування покарання з випробуванням,

за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст.15, ч. 2 ст. 185, ч.2 ст.190 КК України,

       за участю

прокурорів                        Ульянова М.О., Іщенко П.О.

захисника                        ОСОБА_4

обвинуваченої                  ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В:

21 вересня 2015 року приблизно о 01 годині ОСОБА_1, маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, знаходячись у технічній кімнаті приміщення автомобільної мийки, яка розташована на задньому дворі території готельного комплексу «Інтурист-Запоріжжя» за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 135, шляхом вільного доступу, зі столу таємно викрала телевізор фірми «Samsung», вартість якого складає 342,50 грн, телевізор «Panasonic ТС 1420Т», вартість якого складає 200 грн., та з підлоги біля столу дорожню сумку червоного кольору, вартість якої складає 2485,06 грн., які перебували на відповідальному зберіганні готелю, чим завдала ПАТ «Інтурист-Запоріжжя» матеріальної шкоди на загальну суму 3027,5 гривень.

Крім того, 07 листопада 2015 року приблизно о 10 годині ОСОБА_1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, знаходячись на зупинці громадського транспорту «вул. Патріотична», що розташована поблизу супер-маркету «АТБ» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 52-а, шляхом вільного доступу, таємно викрала з лівої кишені одягненої на ОСОБА_5 куртки мобільний телефон «Nokia С1» сірого кольору, вартість якого складає 293, 33 грн. та чорний гаманець із грошовими коштами у сумі 280 грн., після чого розпорядилась викраденим на власний розсуд, чим завдала останньому матеріальну шкоду на загальну суму 573, 33 грн..

Крім того, 08 листопада 2015 року, приблизно о 13 годині ОСОБА_1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, знаходячись у торговому залі супермаркету «АТБ», що розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Анголенко, буд. 15, діючи з корисливих мотивів, повторно, з метою особистого збагачення, будучи впевнена, що за її діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, таємно, взяла з торгової полиці майно, що належить ТОВ «АТБ», а саме:

- кава 220 грамів «Jacobs Мonarch», вартість якого складає 137, 46 грн.

- прокладки жіночі «Always Ultra» у кількості 2 шт., загальною вартістю 29, 13 грн.

- гель для гоління «Nivea», вартістю 58, 21 грн.

- тампони «Kotex» вартістю 33, 25 грн.

Вказаний товар ОСОБА_1 поклала до своєї сумки та пройшовши касу, за вищевказаний товар не розрахувалась та вийшла з приміщення супермаркету. В цей час, службою охорони супермаркету було встановлено факт скоєння крадіжки товару супермаркету, у зв'язку з чим один з охоронців направився за ОСОБА_6 з метою її затримання. Після того, як охоронець її наздогнав, в районі перехрестя вул. Анголенко та вул. Дзержинського, ОСОБА_1 розпорядилась викраденим майном на власний розсуд, а саме: викинула його разом з власними речами та зникла у невідомому напрямку. В результаті злочинних дій ОСОБА_1 спричинила матеріальну шкоду ТОВ «АТБ-Маркет» на загальну суму 280, 18 грн.

Крім того, 08 листопада 2015 року приблизно о 17 годині ОСОБА_1, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, діючи повторно, з корисливих мотивів, перебуваючи на зупинці громадського транспорту «вул. Патріотична», що розташована поблизу супер-маркету «АТБ» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 52-а, під приводом здійснення телефонного дзвінка, заволоділа мобільним телефоном «LG КТ 520» вартістю 191,25 грн, що належав ОСОБА_7, та зникла з вище вказаним мобільним телефоном з місця скоєння злочину, чим завдала останній матеріальну шкоду на вказану суму.

Крім цього, 09 листопада 2015 року, приблизно о 16 години 30 хвилин, ОСОБА_1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, знаходячись у торговому залі гіпермаркету «Епіцентр-К», що розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Запорізька буд.1в, діючи з корисливих мотивів, повторно, з метою особистого збагачення, будучи впевнена, що за її діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, таємно, взяла, з торгової полиці майно, що належить ТОВ «Епіценттр-К», а саме:

- замок навісний з довгою дужкою у кількості 1 одиниці, вартістю 267, 79 грн.

- станок для гоління «Gillette Blue3 6шт.» у кількості 1 шт. вартістю 98, 96 грн.

Після чого, вказаний товар сховала до власної сумки. Пройшовши лінію каси за вищевказаний товар ОСОБА_1 не розрахувалась, таким чином намагаючись таємно викрасти товар гіпермаркету, однак через незалежну від її волі причину, свій злочинний умисел до кінця довести не змогла, оскільки була зупинена співробітниками служби безпеки гіпермаркету та в подальшому передана співробітникам міліції. В результаті злочинних дій ОСОБА_1 намагалась спричинити матеріальну шкоду ТОВ «Епіцентр-К» на загальну суму 366, 75 грн.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою винуватість у скоєнні злочинів визнала в повному обсязі, окрім епізоду крадіжки майна у потерпілого ОСОБА_8 19.09.2015 року, та пояснила, що 22 вересня 2015 року на вулиці вона випадково зустріла свого знайомого із дівчиною, які запросили її у гості за адресою: м.Запоріжжя, вул. Нижньодніпровська, 16/60, де вона познайомилась із ОСОБА_8 У той вечір вони усі випивали спиртні напої, вона особисто вживала лише пиво. У якийсь момент вона залишилась на кухні наодинці із ОСОБА_8, який був у стані сильного алкогольного сп»яніння, т.я ОСОБА_4 пішов до магазину, а його дівчина пішла відпочивати. ОСОБА_9 довго не повертався, вони із ОСОБА_8 пішли на вулицю його шукати. Поки вони виходили, ОСОБА_8 віддав свій телефон Самсунг рожевого кольору їй на зберігання. Деякий час вони сиділи біля під»їзду та чекали на ОСОБА_9, ОСОБА_8 взяв свій телефон та став дзвонити, потім він поклав телефон до кишені, при цьому телефон неодноразово падав т.я. ОСОБА_8 погано себе почував та не слідкував за своїми рухами через стан сп»яніння. Тоді вона пішла сама шукати ОСОБА_9, однак не знайшла, а через деякий час побачила на лавці вже усіх осіб, у яких була у гостях. Вони їй нічого з приводу зникнення телефону не повідомляли. Наступного дня ОСОБА_8 зустрів її на вулиці та запросив до себе додому, де він та його родичі стали звинувачувати її у крадіжці телефону, однак вона їм повідомила, що телефон не брала, куди він подівся, не знає. У цей же день ввечері вони усі разом зустрілися на авто мийці готелю «Інтурист», де знову вживали спиртні напої, там вона побачила сумку та телевізори, які вирішила вкрасти. У водія таксі вона спитала, куди можна продати ці речі, він її відвіз на Бабурку до невідомого чоловіка, який придбав викрадене майно. Також зазначила, що у листопаді 2015 року вона вчинила крадіжки майна із супермаркетів, викрала майно у ОСОБА_5, та заволоділа телефоном малознайомої дівчини, у чому щиро розкаялась.

Крім того, провина ОСОБА_1 своєї провини у вчиненні інкримінованого їй злочину, підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами:

-заявою ПАТ «Інтурист-Запоріжжя», згідно якої адміністрація готельного комплексу просить вжити заходи щодо невідомих осіб, які в ніч на 21.09.2015 року викрали два телевізори та дорожню сумку;

-протоколом огляду місця події від 12.10.2015 року – приміщення автомийки готелю «Інтурист», під час якого нічого виявлено не було;

-протоколом тимчасового вилучення майна від 01.10.2015 року, згідно якого у ОСОБА_10 на території будинку № 11 пр. Гімалайській у м. Запоріжжі було вилучено мобільний телефон «Нокія» в корпусі чорного кольору, телевізор «Панасонік» та дорожню сумку червоного кольору;

-протоколом пред»явлення особи для впізнання від 29.10.2015 року, згідно якого свідок ОСОБА_11 впізнав особу під № 4 (ОСОБА_1Г.) як дівчину, яка йому продала викрадене майно;

-протоколом огляду від 06.10.2015 року, згідно якого було оглянуто дорожню сумку червоного кольору;

-протоколом огляду, згідно якого було проведено огляд телевізору «Панасонік» в корпусі чорного кольору;

-висновком судово-товарознавчої експертизи від 20.10.2015 року № 2311, згідно висновку якої вартість телевізору «Панасонік» складає 200 грн., вартість дорожньої сумки складає 2485,06 грн;

На підставі ч.3 ст. 349 КПК України судом визнано недоцільним дослідження інших доказів по справі через повне визнання обставин скоєння злочину обвинуваченою.

Органом досудового слідства ОСОБА_1 пред»явлено обвинувачення у тому, що 19 вересня 2015 року приблизно о 22 годині 00 хвилин, ОСОБА_1, маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, знаходячись за місцем мешкання ОСОБА_8, за адресою: АДРЕСА_2, шляхом вільного доступу, таємно викрала зі столу на кухні мобільний телефон «Samsung GТ-7300», вартість якого складає 295 гривень, чим завдала останньому матеріальну шкоду на вказану суму.

На підтвердження провини обвинуваченої ОСОБА_1 стороною обвинувачення були надані наступні докази.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 пояснив, що у вересні 2015 року його донька ОСОБА_12 запросила до них у гості невідому йому раніше дівчину ОСОБА_1 Вони усі разом розпивали спиртні напої на кухні у нього вдома по вул. Нижньо-Дніпровській, 16/60. У якийсь момент він пішов спати та залишив свій телефон Самсунг чорного кольору на столі на кухні, при цьому там залишалися ОСОБА_1, його донька ОСОБА_12 та її співмешканець ОСОБА_9. Коли він прокинувся близько 3 години ночі, то ані ОСОБА_1, ані телефону не знайшов. Наступного дня він бачився із ОСОБА_1 у готелі Інтурист, де він працює охоронцем автомийки, питав з приводу зникнення телефону, однак ОСОБА_1 наполягала на тому, що вона не брала у нього телефон. Вважає її винуватою у вчиненні крадіжки, оскільки окрім ОСОБА_1 нікого із сторонніх осіб у ту ніч у квартирі не було. Вкрадений телефон оцінює у 500 грн.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що у середині вересня 2015 року у гостях її батька ОСОБА_8 була ОСОБА_1, із якою вони усі разом вживали спиртні напої. Ближче до ночі вона пішла спати, а батько залишився із ОСОБА_1 на кухні. Пізніше вона проводила ОСОБА_1 та закрила за нею двері, після чого виявила пропажу телефона. Вночі вона намагалась розшукати ОСОБА_1, а коли знайшла, то остання визнала свою провину у крадіжці телефону. Наступного дня вони усі разом розпивали спиртні напої на автомийці готелю «Інтурист»., звідки ОСОБА_1 знову вчинила крадіжку чемодана та двох телевізорів.

Аналізуючі пояснення потерпілого ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_12 суд зауважує на те, що у день зникнення телефону вони вживали спиртні напої, при цьому зникнення телефону помітили приблизно о 3 годині ночі, перебуваючи у стані сп»яніння, що могло вплинути на здатність усвідомлювати та замап»ятовувати події того вечора. Між пояснення ОСОБА_12 та ОСОБА_8 маються неузгодженості щодо послідовності подій 19 вересня 2015 року, зазначення обставин, хто саме виявив зникнення телефону. При цьому і потерпілий і свідок ОСОБА_12 вказали суду своє суб»єктивне враження про те, що крадіжку вчинила саме ОСОБА_1, не будучи очевидцями таємного викрадення майна.

Стороною обвинувачення у якості доказів вини ОСОБА_1 було надано протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 01.10.2015 року, згідно якого ОСОБА_8 повідомив про те, що у середині вересня 2015 року, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_3, невідома дівчини на ім»я ОСОБА_1 вчинили крадіжку його мобільного телефону Самсунг у корпусі коричневого кольору. У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 зазначив про те, що на той момент він мав у користуванні декілька мобільних телефонів, однак зник у нього телефон саме чорного кольору, але у заяві про вчинений злочин він повідомляв про зникнення телефону коричневого кольору. Зі слів потерпілого зрозуміло, що документів на мобільний телефон у нього немає, моделі телефону він не пам»ятає, на теперішній час телефон втрачений та надати його для огляду у судовому засіданні у якості речового доказу потерпілий не може.

Згідно дослідженого у судовому засіданні протоколу тимчасового вилучення майна від 02.10.2015 року у ОСОБА_13 було вилучено мобільний телефон «Samsung GT-B7300» чорного кольору, однак зазначений процесуальний документ суд визнає неналежним доказом, оскільки у протоколі відсутнє будь-яке посилання на те, чи має вилучений телефон відношення до матеріалів даного кримінального провадження, оскільки потерпілим у своїй заяві про вчинення злочину від 01.10.2015 року не було зазначено модель телефону, а слідчим 02.10.2015 року тобто наступного дня здійснено вилучення мобільного телефону у ОСОБА_13, який не повідомив, при яких обставинах у нього у користуванні з»явився зазначений телефон, на отримання телефону у ОСОБА_1 та обставини такого отримання ОСОБА_13 не зазначив, таким чином, ідентифікувати зниклий телефон та вилучений у ОСОБА_13 як один і той саме неможливо.

З аналогічних мотивів суд визнає неналежним доказом і протокол огляду від 07.10.2015 року, згідно якого у приміщенні службового кабінету Орджонікідзевського РВ ЗМУ УМВС України у Запорізькій області було проведено огляд мобільного телефону «Samsung GT-B7300», та висновок судово-товарознавчої експертизи від 02.11.2015 року № 2306, згідно якого вартість мобільного телефону «Samsung GT-B7300» складає 295 грн., оскільки вони є похідними від протоколу тимчасового вилучення майна 02.10.2015 року.

Стороною обвинувачення на підтвердження провини ОСОБА_1 у таємному викраденні майна ОСОБА_8 було надано протокол пред»явлення особи для впізнання від 29.10.2015 року, згідно якого ОСОБА_13 впізнав особу під № 3 (ОСОБА_1Г.), яка йому продала мобільний телефон «Samsung GT-B7300».

       Відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Під час дослідження даного протоколу пред»явлення особи для впізнання судом було встановлено, що свідок ОСОБА_13, який здійснював впізнання ОСОБА_1 раніше брав участь в аналогічній слідчий дії як понятий ( а саме: під час впізнання ОСОБА_1 свідком ОСОБА_11 29.10.2015 року) тобто бачив ОСОБА_1 у приміщенні Орджонікідзевського РВ ЗМУ УМВС України та достовірно знав її ознаки зовнішності та дані про її особу до моменту проведення впізнання за його участі.

Згідно ст.. 228 КПК України перед тим, як пред’явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з’ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред’явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що протокол пред»явлення особи для впізнання від 29.10.2015 року є недопустимим доказом, тому відкидається судом.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ст. 62 Конституції України та ч.3 ст. 373 КПК України, кожна людина має право на справедливий розгляд справи, не може піддаватися кримінальному покаранню , доки не буде визнаний винним в законному порядку, обвинувачення не може ґрунтуватися на отриманих незаконним шляхом доказах або припущеннях, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях та ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

На підставі частини 1  ст. 91 КПК України   у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

Відповідно до ч. 1  ст. 92 КПК України   обов'язок доказування обставин, передбачених  статтею 91  цього Кодексу   покладається на слідчого та прокурора.

            Згідно з  ст. 17 КПК України   ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Суд, оцінюючи всі докази за даним кримінальним провадженням в їх сукупності, враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України»). Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (рішення у справі «Вєренцов проти України»).                      

Стороною обвинувачення на підтвердження провини ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна 19.09.2015 року не надано суду переконливих доказів вчинення саме ОСОБА_1 цього злочину, якими могли б бути пояснення свідків, які придбали викрадене саме ОСОБА_1 майно, впізнання ОСОБА_1 як особи, яка збула викрадене майно, зафіксоване у порядку, передбаченому діючим кримінально-процесуальним кодексом, відсутності суперечностей у поясненнях інших свідків, допитаних у судовому засіданні, надання суду для огляду речових доказів та таке інше, тому, враховуючи принцип презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до висновку, що      під час судового розгляду стороною обвинувачення не надано безсумнівних доказів причетності обвинуваченої ОСОБА_1 до злочину, в якому вона обвинувачується за ч.1 ст. 185 КК України, та аналізуючи зібрані та досліджені докази в їх сукупності в межах пред'явленого обвинувачення, суд приходить до переконання про недоведеність причетності обвинуваченої ОСОБА_1 у вчиненні цього злочину, тому її необхідно визнати невинуватою та виправдати у відповідності до п. 2 ч. 1  ст. 373 КПК України.

В той же час, оскільки у судовому засіданні знайшла своє підтвердження провина ОСОБА_1 у вчиненні інших злочинів, в тому числі у вчиненні крадіжки із готельного комплексу «Інтурист», а обвинувачення за епізодом злочинних дій від 19.09.2015 року свого підтвердження не знайшло, суд приходить до висновку про необхідність перекваліфікувати дії обвинуваченої ОСОБА_1 щодо епізоду крадіжки від 21.09.2015 року з ч.2 ст. 185 КК України на ч.1 ст. 185 КК України, у зв»язку з відсутністю такої кваліфікуючої ознаки, як вчинення злочину повторно.

Таким чином, оцінюючі всі зібрані по справі докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченої ОСОБА_1 у судовому засіданні доведена повністю.

Дії обвинуваченої ОСОБА_1 необхідно кваліфікувати:

-за ч.1 ст.185 КК України, оскільки вона своїми умисними діями вчинила таємне викрадення чужого майна (крадіжка);

-за ч.2 ст.185 КК України, оскільки вона своїми умисними діями вчинила таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно;

- за ч.2 ст.190 КК України, оскільки вона своїми умисними діями заволоділа чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно; 

- за ч. 2 ст.15, ч. 2 ст.185 КК України оскільки вона своїми умисними діями вчинила закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), не доведене до кінця з причин, що не залежали від волі винної.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_1 у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Так, ОСОБА_1 вчинила декілька епізодів злочинів, які відносяться до середньої тяжкості,  раніше  неодноразово притягувалась до кримінальної відповідальності, вчинила нові злочини у період умовно-дострокового відбуття покарання, що свідчить про небажання обвинуваченої стати на шлях виправлення та перевиховання, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, при цьому перебуває на обліку у лікаря-нарколога із діагнозом: психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіатів, має постійне  місце реєстрації, за яким характеризується крайнє негативно, як особа, яка вживає наркотичні засоби та порушує порядок співжиття із сусідами, неодружена, зі слів має двох неповнолітніх дітей щодо яких вирішується питання про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав.

Обставинами, що пом’якшують покарання, згідно ст.66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченої.

На підставі викладеного, враховуючи обставини справи та дані, які характеризують особу обвинуваченої, суд приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст. 70, 71 КК України за сукупністю злочинів та  вироків, що буде відповідати принципам та меті його призначення. При цьому підстав для призначення покарання, непов»язаного із позбавлення волі, не вбачається.

Доводи сторони захисту щодо необхідності зарахування до строку призначеного покарання термін перебування ОСОБА_1 під вартою під час розгляду іншого кримінального провадження суд до уваги не бере, оскільки запобіжний захід щодо ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою у даному кримінальному провадженні було обрано 10.11.2015 року, інших даних у суду немає.

На підставі ст. 126 КПК України витрати на проведення експертизи підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Долю речових доказів вирішити відповідно до положень ст.100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.368, 370, 374 КПК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України та виправдати за недоведеністю  вчинення нею кримінального правопорушення

ОСОБА_1 визнати винною у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст.15, ч. 2 ст. 185, ч.2 ст.190 КК України, та призначити їй покарання:

-за ч.1 ст.185 КК України у вигляді одного року позбавлення волі;

- за ч. 2 ст.15, ч. 2 ст.185 КК України у вигляді одного року позбавлення волі;

- за ч.2 ст.190 КК України у вигляді двох років позбавлення волі;

-за ч.2 ст.185 КК України у вигляді двох років та трьох місяців позбавлення волі.

На підставі ст.70 ч.1 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді двох років та трьох місяців позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України частково приєднати невідбуте покарання за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25.09.2014 року та остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді двох років шести місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з 10 листопада 2015 року.

Зарахувати  ОСОБА_1 до строку призначеного покарання строк попереднього ув’язнення із розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі з 10 листопада 2015 року до 27 вересня 2016 року включно  у порядку, передбаченому ч.5 ст. 72 КК України.

Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою залишити без змін.

Речові докази:

- мобільний телефон «Samsung GТ-7300» - залишити ОСОБА_8 за належністю;

- телевізор «Panasonic ТС 1420Т» та дорожня сумка червоного кольору «American Tourister» - залишити ПАТ «Інтурист-Запоріжжя» за належністю;

- мобільний телефон «Nokia С1» та гаманець - залишити ОСОБА_5 за належністю;

- мобільний телефон «LG КТ 520» - залишити ОСОБА_7 за належністю;

- кава 220 грамів «Jacobs Мonarch», прокладки жіночі «Always Ultra», гель для гоління «Nivea», тампони «Kotex» - залишити ТОВ «АТБ-Маркет» за належністю;

- замок навісний з довгою дужкою, станок для бриття «Gillette Blue3 6шт.» - залишити ТОВ «Епіцентр-К» за належністю.

- CD-R диск із відеозаписом камер спостереження ТОВ " Епіцентр-К " та ТОВ «АТБ-Маркет» - зберігати в матеріалах кримінального провадження суду.

- жіночу сумку – повернути за належністю ОСОБА_1

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на проведення судово-товарознавчих експертиз у розмірі 982,08 грн.

Вирок набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга на вирок може бути подана до апеляційного суду Запорізької області через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення підлягає врученню обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в Жовтневому районному суді м. Запоріжжя.

   Суддя:                                                                                     Ю.О. Пивоварова