№2-а-2228/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

       15 вересня 2009 року                                                                   м.Балаклія

    Балаклійський районний суд  Харківської області у складі:

головуючого - судді Тімонової В.М.,

при секретарі – Вербицькій Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Балаклійському районі Харківської області про  зобов’язання нарахування та виплати  надбавки до пенсії як дитині війни,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1. звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області , в якому просила  поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року; зобов'язати відповідача нарахувати  та виплатити їй, як дитині війни, надбавку до пенсії за 2006-2007 роки в сумі 2733 грн. 30 коп..

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилається на те, що вона належить до соціальної категорії «Дитина війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2006 року має право на отримання надбавки до пенсії в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком, а відповідач всупереч Рішенню Конституційного Суду України не здійснив нарахування та виплату відповідної надбавки.

Позивачка в судове засідання  не з’явилась, надала письмову заяву, в якій підтримала позовні вимоги та просила розглянути справу без її участі.

Представник відповідача в судове засідання  не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.    

В своїх письмових запереченнях відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що Законом України « Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12. 2005 року  та Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 року дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей  війни» було зупинено на період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року. Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 стосувалось лише Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Рішення щодо неконституційності Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» Конституційним Судом України не приймалось. Таким чином, на думку відповідача, рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року зворотної дії в часі не має, а тому на період до 09.07.2007 року не поширюється.

Крім цього, відповідач вважає свої дії щодо невиплати позивачці надбавки до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», правомірними через  невизначеність на законодавчому рівні органу, на який покладено обов’язок здійснення таких виплат особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. При цьому відповідач посилається на необґрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”,  оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом.

Також відповідач наполягав на відмові в задоволенні позову через пропущення позивачкою строку звернення до суду з адміністративним позовом, визначеного ст. 99 КАС України.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін, на підставі наявних  у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно із ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни  ( 2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

Позивачка ОСОБА_1   народилась  ІНФОРМАЦІЯ_1 року. (  а.с. 5 )

Позивачка має статус «дитини війни», що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 від  ІНФОРМАЦІЯ_2 року ( а.с. 6 )

Враховуючи зазначений статус, позивачка відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме: підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Із заперечень УПФУ в Балаклійському районі Харківської області  вбачається, що відповідач не здійснює позивачці зазначених виплат, посилаючись на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.

Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.          

 Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

 Законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року дію статті 6 зазначеного Закону на 2006 рік  зупинено.

 Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року, який набрав чинності   15.03.2006 року, до статті 110 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

 Проте у 2006 році пільги, встановлені ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”,  запроваджені не були.

 Закони України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року діяли протягом 2006 року, оскільки неконституційними не визнані.

Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачці надбавку до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.

Надаючи перевагу Законам України „ Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 20.12.2005 року та „ Про внесення змін до Закону України „ Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 19.01.2006 року, суд виходить з того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади – Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: „Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.

Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог, які стосуються виплат надбавки до пенсії за 2006 рік, так як відповідач по справі протягом 2006 року діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав підстав виплачувати позивачці надбавку до пенсії, оскільки до 15.03.2006 року дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, а з 15.03.2006 року здійснення доплат визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік».

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачці надбавки до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню, за таких підстав.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч.2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, УПФУ в Балаклійському районі Харківської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачці надбавку до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, тобто нараховувати та здійснювати позивачці відповідні виплати.  

Згідно письмових пояснень та довідки Управління Пенсійного фонду України у Балаклійському районі Харківської області у 2007 році позивачка підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не отримувала. ( а.с. 11-13 )

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком застосовується прожитковий мінімум.

Статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-5, на 2007 рік був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень.

Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч.ч. 3 та 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином, доводи відповідача в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення виплат надбавки до пенсії особам, які мають статус дітей війни, не може бути підставою для їх не здійснення   або відмови в задоволенні позову.

Стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, на які посилається відповідач, суд зазначає наступне.

Сторонами по справі не заперечується, що позивачка, відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачкою конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов’язок здійснення виплати надбавки до пенсії особам, які мають статус дитини війни.    

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001  і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління.

Відповідно до Закону України „ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті позивачці надбавки до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни ” покладено на УПФУ в Балаклійському   районі Харківської області, за місцем проживання позивачки.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне  право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% надбавки до пенсії.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо:

•   призначення пенсії;

•   підготовки документів для її виплати;

•   забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням – забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже, обов’язок по нарахуванню та виплаті надбавки до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачці 30% надбавки до пенсії та поклала виконання цього обов’язку  на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань  перед позивачем.

Крім того, відповідачем, в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачці надбавки до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачці виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.    

Суд також  відхиляє доводи відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачкою строку звернення до адміністративного суду з позовом, через наступне.

Порушення прав позивачки, за захистом яких вона звернулась до Харківського окружного адміністративного суду в жовтні 2008 року ( а.с. 8 ) тривало з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року і припинилось лише 01.01.2008 року після внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Таким чином,  суд не вбачає пропущення позивачкою строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання надбавки до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про зобов’язання  УПФУ в Балаклійському районі Харківської області здійснити перерахунок надбавки до пенсії у визначеній позивачкою грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були їй нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.

Виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивачки, за захистом яких вона звернулась до суду, суд вважає необхідним на підставі ч.2 ст. 11 КАС України вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Балаклійському районі Харківської області  по не виконанню з 09.07.2007 року приписів статті 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до  порушення прав позивачки на  своєчасне нарахування на отримання  надбавки до пенсії.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.3 ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 46, 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

    Адміністративний позов задовольнити  частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області по невиконанню з 09.07.2007 року приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав ОСОБА_1 на своєчасне нарахування та виплату надбавки до пенсії як дитині війни.

    Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії  з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня по 31 грудня 2007 року.

    В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

    Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі  3,40 грн.

    Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня складення її в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

    Повний текст постанови складено 16 вересня 2009 року.

            Суддя