АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 543/270/16-ц Номер провадження 22-ц/786/2612/16Головуючий у 1-й інстанції Гришко О. Я. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого: Дорош А.І.

Суддів: Бондаревської С.М., Триголова В.М.

при секретарі: Ачкасовій О.Н.

з участю

позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 04 серпня 2016 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Райозерської сільської ради Оржицького району Полтавської області, Оржицької районної державної адміністрації Полтавської області, Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області, треті особи: відділ Держгеокадастру в Оржицькому районі Полтавської області, Лубенська міська рада Полтавської області, про встановлення факту,-

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача ОСОБА_1,-

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернулася в суд з заявою про встановлення факту. У заяві вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер його рідний брат ОСОБА_4, який проживав в АДРЕСА_1. Вказує, що він є єдиним спадкоємцем після смерті брата, інших спадкоємців немає. За життя ОСОБА_4 до часу своєї смерті був членом КСП ім. 60 - річчя Жовтня Оржицького району Полтавської області, працював у цьому господарстві до дня своєї смерті та мав право на отримання земельної частки (паю) у розмірах, встановлених на території Райозерської сільської ради, але до списку пайовиків включений не був. Позивач також зазначив, що ОСОБА_4 мав право на земельну частку (пай) у відповідності до Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 року. Позивач вказує, що він звертався з проханням виділення йому земельної ділянки, на яку мав право його брат ОСОБА_4 за життя, до Райозерівської сільської ради Оржицького району Полтавської області. Сільська рада відмовила у задоволенні його заяви, мотивуючи відмову тим, що ОСОБА_4 не був включений до списку пайовиків під час розпаювання, яке було проведене у господарстві у 1995 році. Оржицька районна державна повідомила позивача, що це питання не відноситься до компетенції районної державної адміністрації. Посилаючись на вищевикладені обставини, позивач просив суд встановити факт, що на день смерті ОСОБА_4, померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 року, мав право на земельну частку (пай) із земель резервного фонду Райозерівської сільської ради Оржицького району Полтавської області розміром 4,52 в умовних кадастрових гектарах.

Рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 04 серпня 2016 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 до Райозерської сільської ради Оржицького району Полтавської області, Оржицької районної державної адміністрації Полтавської області, Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області, треті особи: відділ Держгеокадастру в Оржицькому районі Полтавської області, Лубенська міська рада Полтавської області, про встановлення факту - відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з судовим рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив позивач ОСОБА_2,посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ч.1 п.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що рідний брат ОСОБА_2 - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Лубни Лубенського міськрайонного управління юстиції Полтавської області видане відповідне свідоцтво про смерть (а.с. 5-7).

На день смерті ОСОБА_4 був зареєстрований в АДРЕСА_1.

На день смерті ОСОБА_4 та протягом шести місяців по тому за вказаною адресою був зареєстрований позивач ОСОБА_2, що підтверджується довідкою Лубенського комунального ЖЕУ від 29.10.2015 року ( а.с.8).

З архівної довідки від 29.10.2015 р. вбачається, що у протоколі від 20 серпня 1997 року № 10 засідання правління колгоспу імені 60 річчя Жовтня с. Райозеро Оржицького району Полтавської області є рішення про прийняття на роботу та в члени колгоспу ОСОБА_4 з 06.06.1997 року (а.с. 9).

З довідки Райозерської сільської ради від 20.11.2015 р. вбачається, що на території Райозерської сільської ради Оржицького району Полтавської області розпаювання землі пройшло в 1995 році. Державний акт на право колективної власності на землю зареєстровано 12.12.1995 року. У 1997 році було уточнення паювання в зв'язку з реорганізацією (розподілом) господарства з відчуження землі до СТОВ «Агрофірма Куйбишево», а земельні частки (паї) колгоспників зменшилися до 4,30 га. Рішенням дев'ятої сесії двадцять третього скликання від 16.03.2000 року затверджено додатковий список та виділена земельна ділянка в розмірі 76,84 га для подальшого розпаювання між членами колгоспу згідно поданого списку, гр. ОСОБА_4 у списку не значиться (а.с. 10).

Згідно довідки від 18.11.2015 р. відділу Держгеокадастру в Оржицькому районі Полтавської області на території Райозерської сільської ради Оржицького району Полтавської області, згідно «Технічної документації по паюванню земель, переданих у колективну власність колгоспу ім. 60-річчя Жовтня на території Райозерської сільської ради Оржицького району Полтавської області» становить 4,52 умовних кадастрових гектари (а.с. 11).

Як вбачається з листа Оржицької районної державної адміністрації № 01-58/79 від 23.12.2015 року, виділення ОСОБА_2 земельної ділянки не відноситься до компетенції райдержадміністрації і надано роз»яснення щодо можливості вирішення даного питання в судовому порядку (а.с. 12).

Згідно відповіді відділу Держгеокадастру в Оржицькому районі відсутня інформація щодо видачі сертифікату на право на земельну частку (пай) або Державного акта на право власності на ім»я гр. ОСОБА_4 (а.с. 39).

З витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі вбачається, що 27.04.2016 року приватним нотаріусом Тищенком І.В. була зареєстрована спадкова справа № 58910323 за заявою ОСОБА_4, яка на момент формування витягу зберігалася у приватного нотаріуса Тищенко І.В. (а.с. 79).

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що позивач, заявляючи позов про встановлення факту, що на день смерті його рідний брат мав право на земельну частку (пай) із земель резервного фонду Райозерської сільської ради Оржицького району Полтавської області розміром 4,52 в умовних кадастрових гектари, обрав неналежний спосіб захисту свої прав, оскільки згідно ч.2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як встановила колегія суддів, такий висновок місцевого суду є правильним, оскільки суд дійшов їх після повного, всебічного та об'єктивного з'ясування фактичних обставин справи, прав та обов'язків сторін в даних правовідносинах, з правильним застосуванням норм матеріального права.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 в порядку позовного провадження просить суд встановити факт, що на день смерті ОСОБА_4, померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 року, мав право на земельну частку (пай) із земель резервного фонду Райозерської сільської ради Оржицького району Полтавської області розміром 4,52 в умовних кадастрових гектари.

Як вказує позивач, він є рідним братом померлого ОСОБА_4 та єдиним спадкоємцем після його смерті. ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Згідно п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у ред. 2004 р. правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом. Згідно довідки Лубенського комунального ЖЕУ від 29.10.2015 року на день смерті ОСОБА_4 та протягом шести місяців по тому за адресою померлого брата був зареєстрований позивач ОСОБА_2, отже у даному випадку підлягають застосуванню норми спадкового права ЦК України у редакції 1963 року та відповідно до п.1 ч.1 ст. 549 ЦК України у редакції 1963 р. зазначене вказує на фактичне прийняття позивачем спадщини.

Проте, позивач, як спадкоємець другої черги за законом, має право на спадкування після смерті свого брата, тобто має право на спадщину, до складу якої входять усі права та обов»язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як встановлено місцевим судом, за життя ОСОБА_4 у списках основному та додатковому на розпаювання земель між членами колгоспу колгоспу ім. 60-річчя Жовтня на території Райозерської сільської ради Оржицького району Полтавської області» не значиться (а.с. 10), сертифікат на право на земельну частку (пай) на його ім»я не видавався, отже, земельну частку (пай) на час смерті він не мав, за життя ОСОБА_4 не заявляв про своє право на неї.

Позивач, обираючи спосіб захисту порушеного права шляхом пред»явлення позовупро встановленя факту, що на день смерті ОСОБА_4, померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 року, мав право на земельну частку (пай) із земель резервного фонду Райозерської сільської ради Оржицького району Полтавської області розміром 4,52 в умовних кадастрових гектари, фактично пред»явив позов в інтересах померлої особи про визнання права на земельну ділянку (пай) за цією особою. Згідно ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи, тобто здатність мати цивільні права та обов»язки, припиняються у момент її смерті. Отже, визнання права за фізичною особою після її смерті не допускається.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна соба має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У даному позові ОСОБА_2 не заявив вимог на захист своїх порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Доводи позивача про те, що місцевий суд при ухваленні судового рішення не застосував вимоги Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», не заслуговують на увагу, оскільки це не впливає на законність та обгрунтованість судового рішення у справі за позовом про встановлення факту.

Доводи позивача про те, що місцевий суд неправильно прийшов до висновку про те, що ним обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, що його брат ОСОБА_4 мав на день смерті право на земельну частку (пай) як член КСП, не заслуговують на увагу, оскільки позивач посилається на нормативно-правову базу, яка регулює порядок виділення в натурі земельних ділянок власника земельних часток, визначає документи, які підтверджують право на земельну частку, у т.ч. і рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). У даному випадку предметом спору позивач визначив встановлення факту про те, що його брат на час смерті мав право на земельну частку (пай) із земель резервного фонду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 04 серпня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

С у д д і: