Справа №22-ас-285/2007 р. Рішення ухвалено під головуванням
Категорія 38 Сауляка Ю.В.
Доповідач Матківська М.В.
УХВАЛА
Апеляційного суду Вінницької області
від 29 січня 2007 року
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого: Матківської М.В. Суддів : Чорного В.І., Оніщука В.В. При секретарі: Шевчук Л.В. За участю: позивача ОСОБА_1
представника відповідача Іщука Є.М.
розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління праці і соціального захисту населення Вінницької міської Ради
на постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 25 грудня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці і соціального захисту населення в Ленінському районі м. Вінниці № 1 (Центр), Головного управління праці і соціального захисту населення Вінницької міської Ради про стягнення коштів в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, як допомогу на оздоровлення за 2004-2005 p., -
Встановила:
Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 25 грудня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Зобов'язано управління праці і соціального захисту населення в Ленінському районі м. Вінниці №1 (Центр), Головне управління праці і соціального захисту населення Вінницької міської Ради здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щорічну
допомогу на оздоровлення за 2004-2005 роки, відповідно у розмірах, передбачених ст, 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Законів України "Про державний бюджет" відповідно на 2004-2005 роки, а саме в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат - в сумі 2495 гр.
Судові витрати в розмірі 51 гр. віднесені на рахунок держави.
В апеляційній скарзі Головне управління праці і соціального захисту населення Вінницької міської Ради просить скасувати постанову і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Зазначило, що судове рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, суд першої інстанції при винесенні постанови безпідставно не застосував ст. 62 та ст. 67 Закону України № 796-ХП "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", не застосував відповідні норми КАС України щодо порушення термінів звернення до адміністративного суду ( ст. 99 та 100 ), не притягнув до справи належного відповідача, що призвело до неправильного вирішення справи та прийняття незаконного рішення.
Відповідач - управління праці і соціального захисту населення у Ленінському районі м. Вінниці № 1 (Центр) не оскаржив судове рішення.
Позивач ОСОБА_1 заперечив апеляційну скаргу, просить її відхилити, а рішення суду залишити в силі, оскільки суд постановив рішення, яке ґрунтується на законі.
Суд першої інстанції встановив, що виплата щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 проводилась в меншому розмірі, ніж передбачено Законом України "Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому зобов'язав управління праці і соціального захисту населення в Ленінському районі м. Вінниці № 1 (Центр) та Головне управління праці і соціального захисту населення Вінницької міської Ради здійснити перерахунок та виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2004-2005 роки в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат - в сумі 2495 гр.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.
Позивач ОСОБА_1 являється особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та являється інвалідом 2-ої групи, що пов'язано з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і має право на пільги, встановлені законодавством України для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджено відповідним посвідченням (а. с. 8), довідкою МСЕК НОМЕР_1 ( а. с. 10).
Він має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Стаття 22 Конституції України передбачає, що конституційні права і свободи гарантуються ї не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Стаття 48 Закону України "Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині 4 надає позивачу право на отримання щорічно допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
При вирішенні даного спору суд першої інстанції повно з'ясувавши обставини справи, правильно застосувавши матеріальний закон, прийшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення недоплаченої допомоги в сумі 2495 гр. за 2004 і 2005 роки.
Із пояснень сторін вбачається, що в 2004 та в 2005 роках позивачу виплачено допомогу в сумі по 120 гр. за кожен рік, замість належної до виплати суми в розмірі по п'ять мінімальних заробітних плат за кожен рік.
Виходячи із положень ст, 8 Конституції України, згідно яких в України визнається і діє принцип верховенства права та Конституція України має найвищу юридичну силу, враховуючи встановлені по справі обставини та на підставі ст. 2 КАС України, порушене право позивача підлягає судовому захисту, тобто його вимоги про стягнення недоплаченої в 2004 і в 2005 роках допомоги на оздоровлення підлягають задоволенню в повному розмірі.
Посилання в апеляційній скарзі на незастосування судом статей 62 та 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", не застосування судом постанов Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року та № 562 від 12.07.2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не заслуговують на увагу та спростовуються наступним.
Стаття 62 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачає, що роз'яснення порядку застосування цього закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. Тобто, Кабінет Міністрів України відповідно до цього Закону визначає тільки порядок застосування закону, а не розмір щорічної допомоги на оздоровлення.
Стаття 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначає, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. Тобто, виходячи зі змісту зазначеної статті розмір щорічної допомоги на оздоровлення мав би підвищитися Кабінетом Міністрів України, оскільки підвищився індекс вартості життя і зростає розмір мінімальної заробітної плати. Проте зазначені постанови
Кабінету Міністрів України не підвищили, а навпаки знизили безпідставно і незаконно розмір допомоги на оздоровлення.
Відповідно до ч. 5 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
Отже, відповідачем по даній справі вірно визнано управління праці і соціального захисту населення, за місцем проживання позивача.
Суд першої інстанції вірно застосував положення ст. 100 КАС України, зокрема її частини 2, обґрунтовано в постанові визнавши поважною причину пропущення ОСОБА_1 строку звернення до суду.
Тому, виходячи із вищенаведеного постанова суду є законною і обґрунтованою, а тому до скасування не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 198 , 200 , 205 , 206 КАС України , колегія суддів , -
Ухвалила:
Апеляційну скаргу Головного управління праці і соціального захисту населення Вінницької міської Ради відхилити.
Постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 25 грудня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця.