ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

У Х В А Л А

26 вересня 2016 року м. Київ № 826/19790/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в письмовому провадженні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови суду від 31.03.2014р. у справі №826/19790/13-а за нововиявленими обставинами від 20.04.2015 та 28.12.2015 р.

за позовомОСОБА_1

доГенеральної прокуратури України

проскасування наказу, поновлення на службі та стягнення заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Генеральної прокуратури України в якому просив:

· визнати незаконним наказ № 1592 ц від 14.11.2013 про звільнення його з посади слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу слідчого управління Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України за п. 1 ст. 36 КЗпП України.

· поновити його на посаді слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу слідчого управління Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України з моменту звільнення, тобто з 14.11.2013.

· стягнути з Генеральної Прокуратури України на його користь середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 9 127,20 грн.;

· зобов'язати відповідача внести точні та правдиві відомості у трудову книжку щодо його призначень у структурних підрозділах Генеральної прокуратури України;

· негайно допустити до виконання своїх службових обов'язків на посаді слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу слідчого управління Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України та стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу.

За наслідками розгляду справи, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2014р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2014р., в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

20 квітня 2015 року ОСОБА_1 звернувся з заявою про перегляд постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2014р. за нововиявленими обставинами в якій просив скасувати вищевказану постанову суду.

В обґрунтування поданої заяви, позивач зазначив, що з листа Генеральної прокуратури міста Києва від 01 квітня 2015 року № 11/1-28115-13, він дізнався, що на ОСОБА_2 окремого наказу про виконання обов'язків керівника прокуратури не видано і він діяв на підстав наказу про розподіл обов'язків між заступниками Генерального прокурора України, а тому на його думку, оскаржуваний ним наказ про звільнення підписаний не уповноваженою особою, що є нововиявленою обставиною.

Крім того, ОСОБА_1 28 грудня 2015 року подано заяву про перегляд постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2014р. за нововиявленими обставинами, в обґрунтування якої зазначив, що з листа Генеральної прокуратури України №11/1-2411вих-15 від 20.11.2015р. він дізнався, що з ним припинено трудові відносини «Генеральним прокурором України» у загальному порядку, який відповідно до вимог статті 252 КЗпП України не потребує наявності попередньої згоди виборного профспілкового органу.

У той же час, внаслідок здійсненого ним аналізу чинного законодавства та судової практики, заявник дійшов до переконання, що така позиція Генеральної прокуратури України є протиправною, а обставини отримання згоди профспілкового комітету на його звільнення судом не досліджувалися.

Окрім цього заявник, посилається на сумніви в достовірності почерку посадової особи в даті, зазначеній на наказі, яким його було звільнено.

Вказані обставини на його переконання є нововиявленими та такими, що мають за собою тягти перегляд судового рішення.

В судовому засіданні заявник підтримав подані заяви.

Представник відповідача заперечив проти задоволення заяв про перегляд постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2014р. за нововиявленими обставинами, оскільки на його думку, доводи позивача, викладені у вищевказаних заявах не містять нововиявлених обставинам.

Розглянувши в письмовому провадженні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2014р., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 5) встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є:

- існування цих обставин на час розгляду справи;

- ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об'єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі та суду.

Нова обставина, що з'явилася або змінилася після розгляду справи не є підставою для перегляду справ.

Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені.

Суд зазначає, що заявник, як на підставу задоволення його заяв посилався на існування обставин, передбачених п.1 ч.1 ст.254 КАС України.

У відповідності до приписів ч.2 ст.11 КАС України суд, розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

У той же час, відповідно до ч.1 ст.137 КАС України позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. До початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи позовні вимоги ОСОБА_1 були мотивовані тим, що наказом в.о. Генеральної прокуратури України ОСОБА_2 від 14.11.2013 року № 1592 позивача було звільнено 14 листопада 2013 року із займаної посади слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу слідчого управління Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України за угодою сторін, відповідно до п.1 ст. 36 КЗпП України. Як підставу видачі наказу зазначено заяву ОСОБА_1 Позивач вважає зазначений наказ незаконним, посилається на те, що заява про звільнення була складена позивачем при відсутності власного внутрішнього волевиявлення за вказівкою посадових осіб відповідача під впливом психологічного тиску, у тексті заяви не зазначено з якої дати слід припинити трудовий договір за угодою сторін. Відтак, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати вказаний наказ про звільнення та поновити його на займаній посаді.

Вказує, що звільнятися за угодою сторін саме 14.11.2013 він наміру не мав і взаємної згоди для прийняття такого рішення сторонами досягнуто не було, з огляду також на те, що фактично він був весь час по дату отримання трудової книжки (18.11.2013) перебував у трудових відносинах із відповідачем. Дату звільнення у заяві від 14.11.2013 він не зазначав, оскільки день його звільнення взагалі не обговорювався. Відповідач не забезпечив всіх прав працівника при звільненні, тому звільнення відповідачем ОСОБА_1 проведено не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені законами України, а оскаржуваний наказ прийнято необґрунтовано, що є порушенням вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Вказані підстави позову були предметом розгляду Окружним адміністративним судом міста Києва у даній адміністративній справі та винесення за його наслідком постанови, яку заявник просить скасувати.

Як вбачається з заяв ОСОБА_1 обставини, на які він посилається не є нововиявленими, оскільки не стосуються підстав заявленого ним позову, а відтак не можуть підтверджувати чи спростовувати факти, на яких ґрунтуються його вимоги і заперечення відповідача сторін.

У той же час такі обставини, на переконання суду могли бути самостійними підставами для заявлення адміністративного позову.

Окрім цього, посилання заявника на факти підписання оскаржуваного наказу не уповноваженою особою, його звільнення без попередньої згоди виборного профспілкового органу повинні були бути відомі позивачу на час розгляду його справи, оскільки останній проходив службу в органах прокуратури та був членом первинної профспілкової організації, втім, такі обставини ним суду не повідомлялися, а підстави позову з вказаного приводу ним не збільшувалися.

Також не можуть вважатися нововиявленими обставинами і посилання заявника на сумніви в достовірності почерку посадової особи в даті, зазначеній на наказі, яким його було звільнено, оскільки судом під час розгляду адміністративної справи у спосіб допиту свідків, дослідження письмових доказів та надання пояснень представниками сторін було встановлено, що оскаржуваний наказ було видано в дату, яка в ньому зазначена. Відтак, встановлена під час розгляду адміністративної справи обставина щодо дати підписання наказу не може бути спростована тими обставинами, на які посилається заявник.

У розділі І постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 22.05.2015 року № 7 «Про узагальнення судової практики розгляду адміністративними судами заяв про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» вказано, що не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі.

Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі «Праведная проти Росії» від 18.11.2004 зазначає, що одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що, якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду. Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало законної сили, лише задля нового судового розгляду і нового рішення суті. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним.

Отже, суд дійшов висновку, що вказані заявником обставини не є нововиявленими та не є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення та не можуть бути підставою для перегляду судового рішення в розумінні статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, вважає заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення в адміністративній справі №826/19790/13-а необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, приймаючи до уваги викладене вище, керуючись статтями 245-253 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Залишити заяви ОСОБА_1 від 20 квітня 2015 року та 28 грудня 2015 року про перегляд постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2014 року у справі №826/19790/13-а за нововиявленими обставинами без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки встановлені ст.ст. 185-187 КАС України.

Суддя І.М. Погрібніченко