КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1379/16 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

21 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сорочко Є.О.

суддів: Земляної Г.В.

Межевича М.В.

за участю секретаря Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ірпінської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нік-Електроніка" до Ірпінської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нік-Електроніка" (далі - ТОВ "Нік-Електроніка") звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ірпінської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - Ірпінська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.12.2015 р. №0001612204.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ірпінської ОДПІ від 03.12.2015 р. №0001612204.

На вказану постанову Ірпінська ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, Ірпінською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Нік-Електроніка» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами: ПП «Адітум Маркет», ТОВ «Глобалхолдинг», ТОВ «М.В.І. Консалт» і ТОВ «Кийрегіонбуд» за період 01.05.2015 р. - 30.06.2015 р., за результатами якої складено акт перевірки від 05.11.2015 р. №1436/22-4/33401202.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4 439 165,00 грн., у т.ч. по періодах: за травень 2015 р. - на суму 2 985 74,00 грн., за червень 2015 р. - на суму 1 453 420,00 грн.

На підставі акту перевірки Ірпінською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 03.12.2015 р. №0001612204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 6 658 747,50 грн., з яких 4 439 165 грн. - за основним платежем та 2 219 582,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Статтею 198 Податкового кодексу України, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, в тому числі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, при цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.6 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, в перевіряємий період позивач мав господарські відносини з:

- ПП «Адітум Маркет» згідно з договором поставки від 22.05.2015 р. №146. За вказаним договором у перевіряємий період позивачем отримано товару на загальну суму 6 778 984,66 грн., у т.ч. ПДВ - 1 129 830,78 грн.;

- ТОВ «Глобалхолдинг» згідно з договором поставки від 20.05.2015 р. №384. У перевіряє мий період позивачем отримано товар на загальну суму 5 135 506,95 грн., у т.ч. ПДВ - 855 917,83 грн.;

- ТОВ «М.В.І. Консалт» згідно з договором поставки від 18.03.2015 р. №22. У перевіряємий період позивачем отримано товару на загальну суму 10 999 871,33 грн., у т.ч. ПДВ - 1 833 311,89 грн.;

- ТОВ «Кийрегіонбуд» згідно з договором поставки від 12.06.2015 р. №46. У перевіряємий період позивачем отримано товару на загальну суму 3 720 626,12 грн., у т.ч. ПДВ - 620 104,35 грн.

Реальність виконання вказаних договорів та їх використання в господарській діяльності позивачем підтверджено первинними документами, зокрема відповідними договорами, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, лімітно-забірними картками про використання отриманого від постачальника товару в продукції позивача, документами про перевезення, копії яких містяться в матеріалах справи.

Щодо посилань відповідача на відсутність сертифікації та експлуатаційної документації колегія суддів зазначає, що придбані позивачем вимірювальну прилади, кожен окремо мають технічні паспорти в яких маються відповідні документи, проте після використання приладів в господарській діяльності (встановлення або продажу) їх зберігання не передбачено законодавством, тому такі документи не є первинними, а їх відсутність не може свідчити про фіктивність господарської операції.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом не зазначено жодних зауважень щодо неповноти або змісту, поданих позивачем первинних документів.

При цьому, зазначені у акті перевірки обставини стосуються лише господарської діяльності контрагентів позивача та подання ними податкової звітності, і жодним чином не доводять недобросовісності позивача та відсутності реальності господарських операцій.

Згідно акту перевірки, іншим чином відповідачем не спростовується реальність таких угод.

Проте, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників (виконавців) при здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, щодо встановлення факту відсутності у позивача мети на здійснення господарської діяльності та відсутності її реального здійснення. Також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентом.

Крім того, жодним законом не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Посилання податкового органу на те, що саме суд зобов'язаний встановити факт здійснення реальності господарських операцій, є необґрунтованими з огляду на те, що такі обставини має з'ясувати податковий орган, який здійснює перевірку та у разі встановлення певних порушень зафіксувати їх у акті та прийняти законне та обґрунтоване рішення. Доводи щодо тих обставин, які не були зафіксовані у акті перевірки не приймаються до уваги.

Отже, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено безтоварість угод та обґрунтованість прийняття податкового повідомлення-рішення від 03.12.2015 р. №0001612204, тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2016 р. Ірпінській ОДПІ відстрочено сплату судового збору до прийняття рішення у справі. Станом на 21.09.2016 р. судовий збір заявником апеляційної скарги не сплачено, тому він підлягає стягненню судом, в розмірі встановленому ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", - 99881,21 грн. (110% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви за немайновий спір, який подано фізичною особою). Згідно із ч. 1 ст. 9 цього Закону, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову, а тому апеляційну скаргу Ірпінської ОДПІ необхідно залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Ірпінської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року - без змін.

Стягнути з Ірпінської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 99881,21 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

головуючий суддя Сорочко Є.О.

судді Земляна Г.В.

Межевич М.В.

Повний текст ухвали складено 26.09.2016 року

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Земляна Г.В.

Межевич М.В.