УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 р. Справа № 876/8176/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В.,Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання Гнідець Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.07.2015 року у справі за позовом Пустомитівського районного центру зайнятості до Львівської митниці ДФС про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Пустомитівський районний центр зайнятості звернувся до суду з позовом до Львівської митниці ДФС, яким просив стягнути суму виплаченої допомоги по безробіттю в сумі 8531,73 грн..

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з Львівської митниці ДФС на користь Пустомитівського районного центру кошти в сумі 8 531,73 грн. .

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, просить постанову скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд не взяв до уваги факт умисного невиконання застрахованою особою своїх обов'язків щодо інформування центру зайнятості про поновлення на роботі на підставі рішення суду та продовжував отримувати допомогу по безробіттю.

В судовому засіданні сторона апелянта підтримала вимоги апеляційної скарги, представник позивач заперечив.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір є справою адміністративної юрисдикції. Проте колегія суддів не погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Пустомитівський районний центр зайнятості звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з Львівської митниці ДФС на його користь виплачену допомогу по безробіттю ОСОБА_1 за період з 16.05.2005 року по 10.05.2006 року в сумі 8531,73 грн..

ОСОБА_1 зареєструвавшись 21.04.2005 року у Львівському міському центрі зайнятості, як такий що шукає роботу, отримав статус безробітного 28.04.2005 року на підставі чого останньому було призначено виплату допомоги з безробіття відповідно до п.п.1,3,4 ст.22, п.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

24.03.2015 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Пустомитівського районного центру зайнятості у пошуках роботи та подав трудову книжку згідно якої встановлено, що останній відповідно до наказу Державної митної служби від 08.01.2008 року №3-п поновлений на посаді начальника відділу організації та інформаційно-аналітичної роботи служби боротьби з контрабандою та митної варти Західної регіональної митниці з 15.04.2005 року на виконання постанови Пустомитівського районного суду № А-2 від 08.04.2007 року.

За період з 16.05.2005 року по 10.05.2006 року ОСОБА_1 Пустомитівським районним центром зайнятості була виплачена допомога по безробіттю в розмірі 8 531,73 грн. .Щодо суми виплаченої допомоги спір відстутній.

07.04.2015 року Пустомитівським районним центром зайнятості було направлено Львівській митниці ДФС претензію № 1/2015 про повернення коштів в сумі 8 531,73 грн. та надано 30 календарних днів перерахування коштів на рахунок позивача.

При цьому, у встановлений строк відповідачем вказана сума коштів на користь РЦЗ сплачена не була, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Приписам наведеної норми кореспондують положення частини четвертої статті 21 КАС, згідно з якими вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Аналіз припису наведеної норми дає підстави для однозначного висновку про те, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватись шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 18.06.2013 року у справі № 21-204а13, від 22 вересня 2015 року №П/811/3781/14.

Права, обов'язки та відповідальність Фонду та роботодавця визначені ст. 34, 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №1533-III від 02.03.2000 року, якими передбачено, зокрема, право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов'язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

За встановлених судами попередніх інстанцій обставин, відповідач у спірних відносинах не виконував функцій суб'єкта владних повноважень, вимога про стягнення шкоди не поєднана із вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності відповідача.

На підставі наведеного, враховуючи характер спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки така підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку про скасування постанови суду та закриття провадження у справі у зв'язку з неналежністю розгляду справи в порядку адміністративного судочинства на підставі п.1 ч. 1 ст. 157 КАС України, оскільки дана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Керуючись ч. 3 ст. 160, п.1 ч.1 ст. 157, ст. ст. 195, 196, п. 4 ч. 1 ст. 198, 203, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.07.2015 року по справі № 813/2776/15 - скасувати.

Провадження у справі № 813/2776/15 за позовом Пустомитівського районного центру зайнятості до Львівської митниці ДФС про стягнення коштів - закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді В.В. Гуляк

Р.Й. Коваль

Повний текст

Виготовлено 26.09.2016 року.