264/728/13- к
1-кп/264/36/2013
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13.02.2013 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя під головуванням судді Кашицької С.А., при секретарі Усенко О.А., за участю прокурора Козуб Г.Г., обвинуваченого ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, який має середню освіту, не одруженого, не працюючого, не судимого, який мешкає за адресою: м.Маріуполь, пров.Самарський, буд.4, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, у вчиненні злочину, передбаченого ст..ст. 15 ч.1,3, 185 ч.3 КК України, -
В С Т А Н О В И В:
21.11.12 року приблизно о 10.40 годині ОСОБА_1, через пролом в дроті на паркані, проник на охоронювану територію ПАТ «ММК ім. Ілліча» міста Маріуполя, де навмисно, з метою викрадення чужого майна, намагався таємно викрасти чуже майно, що належить ПАТ «ММК ім. Ілліча» міста Маріуполя, а саме металевого брухту у вигляді прутів, труб та кутів загальною вагою 126 кг., вартістю 293, 58 гривень, проте, не виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, злочин не закінчив, з причин, не залежних від його волі, оскільки був затриманий охороною ПАТ "ММК ім. Ілліча" на місті злочину.
Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні свої вину у скоєнні злочину, передбаченого ст..ст. 15 ч.1,3, 185 ч.3 КК України визнав повністю та пояснив в судовому засіданні, що він 21.11.2012 року в ранковий час, приблизно о 09.00 годині, в зв'язку з тим, що не мав грошей, вирішив вчинити крадіжку металобрухту, який як він припускав, знаходиться на території ММК «ім. Ілліча», розташованої в районі 27 ККП по вулиці Новосибірській в м.Маріуполі. Він підійшов до паркану , в якому раніше бачив пролом в огорожі (дроті) і переліз через нього. На території заводу він пройшов приблизно 400 метрів, коли побачив складені в купу металеві труби, прути. Він вирішив викрасти дані вироби, і з цією метою став їх переносити до паркану. Коли переніс необхідну кількість металу до паркану, то став його перекидати на іншу сторону. Також частину металу він склав на горі огорожі і сам переліз назад. Зі зворотного боку він став знімати метал з паркану і переносити його через дорогу до трамвайних колій. Коли він практично переніс весь метал, то побачив, що до нього під’їхав автомобіль, з якого вийшли два раніше незнайомі хлопці. Вони підійшли до нього, і представилися працівниками охорони ММК «ім. Ілліча ». Вони запитали звідки він взяв метал і він їм пояснив, що взяв його на території заводу. При цьому він також назвав їм свої анкетні дані. Після цього вони склали на нього протокол, після чого викликали працівників міліції. Коли приїхали працівники міліції, то вони оглянули метал, після чого зважили його у його присутності. Вага металу склала 126 кг. У скоєному він щиросердне розкається.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 свою вину визнав повністю, переконавшись в добровільності та істинності його позиції за згодою сторін у відповідності до ст..349 КПК України суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та вважає можливим обмежити об’єм дослідження доказів допитом обвинуваченого.
Суд вважає, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ст.ст.15 ч.1,3, 185 ч.3 КК України, оскільки він умисно скоїв дії, що виразились в незакінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднані з проникненням у сховище, оскільки він не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця з причин, що не залежали від його волі, та суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчинені злочину, передбаченого ст.ст. 15 ч.1,3, 185 ч.3 КК України доказана в повному обсязі.
При обранні міри покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, але також враховує особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не працює, на обліку в наркологічному, психоневрологічному та туберкульозному диспансерах м.Маріуполя не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, у скоєному щиро розкаюється, що суд враховує як обставину, яка пом’якшує відповідальність обвинуваченого, і суд вважає, що його виправлення та перевиховання можливо без ізоляції від суспільства, призначивши йому покарання не пов’язане з позбавленням волі.
Речові докази: метал загальною вагою 126 кг., який знаходиться на зберіганні під розпискою у в.о. змінного майстра ПАТ «ММК ім..Ілліча» слід залишити в користуванні ПАТ «ММК ім..Ілліча».
Керуючись ст.ст. 349, 373, 374 КПК України, суд, -
З А С У Д И В:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину , передбаченого ст.ст. 15 ч.1, 3, 185 ч.3 КК України, і призначити йому покарання за ст.ст.15 ч.1, 3, 185 ч.3 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі .
На підставі ст..75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбуття призначеного йому покарання з випробуванням на 1 рік.
На підставі ст..76 КК України зобов’язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та періодично з’являтись на реєстрацію в кримінально-виконавчу інспекцію.
Речові докази по справі: метал загальною вагою 126 кг., який знаходиться на зберіганні під розпискою у в.о. змінного майстра ПАТ «ММК ім..Ілліча» - залишити в користуванні ПАТ «ММК ім..Ілліча».
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Донецької області через Іллічівський райсуд м. Маріуполя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Суддя : Кашицька С. А.