справа № 588/1080/16-ц

провадження № 2/588/543/16

У Х В А Л А

22 вересня 2016 року суддя Тростянецького районного суду Сумської області Маслов В. В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Тростянецького районного суду Сумської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики укладеним між сторонами 04.08.2013. Згідно вказаного позову позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики в розмірі 463000 грн. та суму 3 % річних за час прострочення взятих на себе зобов'язань у розмірі 41670 грн.

Разом із позовом від позивача надійшла заява, щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту із забороною відчуження на все рухоме та нерухоме майно в межах заявлених позовних вимог на суму 504670 грн.

Порушуючи питання про забезпечення позову у спосіб накладення арешту на майно відповідача позивачем було зазначено, що у встановлений у договорі позики строк відповідач свої зобовязання не виконав, наявність боргу відповідач не визнає, намагається усіма способами уникнути повернення боргу, та для цього може провести відчуження всього наявного у нього майна з метою уникнути повернення боргу, що може зробити неможливим виконання рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що є підстави для вжиття заходів щодо забезпечення позову, а клопотання позивача підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Згідно ч.3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії рогляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно п. 1, 2 ч. 1, ч. 3 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, забороною вчиняти певні дії. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Законом передбачено, що забезпечення позову можливе лише в разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних  вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд виходить із того, що вказана ОСОБА_1 у заяві про забезпечення позову сума майна співвідноситься із сумою заявлених позивачем вимог, розмір основного боргу за договором позики в сумі 463000 грн. є значним, як для фізичної особи, строк прострочення боргу складає пнад 3 роки, що може свідчити про намір відповідача на ухилення від сплати боргу.

Крім того, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, доданої позивачем до заяви про забезпечення позову, відповідач має у власності лише один обєкт нерухомості, що за своєю вартістю вочевидь неспівмірний із заявленою у позові сумою позовних вимог, а отже є достатні підстави вважати, що у разі невжиття заходів по забезпеченню позову спрямованих на збереження майна відповідача та недопущення його відчуження, подальше можливе виконання рішення суду може бути утруднене або неможливе.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що є підстави для забезпечення позову шляхом накладення арешту із забороною відчуження на все рухоме та нерухоме майно належне відповідачу в межах заявлених позовних вимог на суму 504670 грн., оскільки таке забезпечення позову буде спрямоване на дотримання прав сторони в спорі, запобіганню негативних наслідків, можливому забезпеченню виконання рішення суду в майбутньому.

Водночас слід зазначити, що такий спосіб, як накладення арешту на все майно боржника без зазначення конкретного переліку майна та рахунків, на яких зберігаються кошти відповідача ніяким чином не порушує права останнього, оскільки дії щодо виявлення конкретного майна та особистих рахунків відповідача можуть бути вчинені державним виконавцем в межах виконавчого провадження. Така позиція викладена в листі Міністерства Юстиції України №1316-0-331/6.1, яким роз'яснено особливості виконання ухвал про вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 151 -153, 209 - 210 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Накласти арешт із забороною відчуження на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_2 (42600, Сумська область, м. Тростянець, вул. Благовіщенська (раніше вул. Горького), 22, кв. 34, РНОКПП НОМЕР_1), в межах суми - 504670 грн.

Копію ухвали направити до відома та виконання учасникам процесу.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Сумської області через Тростянецький районний суд Сумської області. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя В. В. Маслов