Справа № 815/3889/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2016 року           Одеський окружний адміністративний суд у складі:

                                         головуючого судді – Завальнюка І.В.,                              

                                        за участю секретаря – Бобровської О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Металзюкрайн Корп ЛТД» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від від 21.07.2016 р. №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу за результатами перевірки, оформленої актом від 13.07.2016 р. № 2126/15-54-14-02/19349403, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам та є неправомірними. Так, перевіркою встановлено порушення п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 ПК України, в саме заниження податку на додану вартість в сумі 36566974 грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду – р.19; завищено р.21 декларації в сумі 13648378 грн. Основними підставами для таких висновків слугувало встановлення перевіряючою, що до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ з придбання сільськогосподарської продукції, відносно якої відсутня інформація про транспортування (не надано товарно-транспортні накладні, відсутні сертифікати якості зернових, документи складського обліку) і як наслідок висновок про нереальність господарських операцій із постачальниками ТОВ «Санолта», ТОВ «Ферко», ТОВ «Ащан Біличі», ТОВ «Компанія Вертон», ТОВ «Асбуд-Альянс-1», ТОВ «Сайнрол», ТОВ «Сальве груп», ТОВ «Глобал Груп», ТОВ «Делайн плюс», ТОВ «Стелатта компані», ТОВ «Лівпром», ТОВ «ОСОБА_1 Стар», ТОВ «М-Трейд Групп», ТОВ «Руд Трейд». Так, чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредити від наявності чи відсутності ТТН, які оформлюються при перевезеннях, а не під час формування податкового обліку; рівно як і сертифікати якості зерна та складські документи, які не містять відомостей про учасників та умови господарських операцій з поставки товару. Позивач зазначає, що формування податкових зобов'язань та податкового кредиту здійснювалося у межах виконання умов договорів поставок товару. При цьому перевіряючим не враховано зміст вказаних правочинів, за якими відбувалося перерахування коштів, наявні документи та їх сутність, і, відповідно, якими положення законодавства врегульована така діяльність, що призвело до помилкового висновку податкового органу щодо відповідних завищень від’ємних значень та занижень у відповідних сумах позитивних значень різниці між сумами податкових зобов'язань і сумами податкового кредиту з ПДВ. В той же час до перевірки було надано договір про переробку давальницької сировини, відповідно до якого здійснювалась переробка насіння соняшника, що поставлялось, в готову продукцію – соняшникову олію. Отже покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень висновки за актом перевірки є необґрунтованими, у зв'язку із чим останні підлягають скасуванню.

До суду з'явилася представник позивача, яка позовні вимоги із викладених вище підстав підтримала у повному обсязі та просила задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що позивачем віднесено до податкового кредиту суми ПДВ з придбання сільськогосподарської продукції, щодо якої відсутня інформація про транспортування, сертифікати якості зернових, довіреності, документи складського обліку, що у сукупності всіх чинників ставить під сумнів реальність придбання товарів; також у податкових накладних відсутнє заповнення поля «Вид цивільно-правового договору». Зазначені обставини не дають права позивачу відносити до складу податкового кредиту суми ПДВ, у зв'язку із чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що на підставі наказу ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 22.06.2016 р. № 358, направлення на перевірку від 22.06.2016 р. № 164/15-54-14-02, згідно пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, співробітником податкової інспекції проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Металзюкрайн корп ЛТД» з питань взаємовідносин з постачальниками та покупцями за період січень 2016 р., лютий 2016 р., травень 2016 р., за результатами якої складений акт від 13.07.2016 р. № 2126/15-54-14-02/19349403 (т.І, а.с.11-29).

Перевіркою Товариства за період з 01.01.2016 р. по 29.02.2016 р., з 01.05.2016 р. по 31.05.2016 р. встановлено порушення п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження ПДВ на суму 36566974 грн. в т.ч. по періодам: січень – 436528 грн., лютий - 15680685 грн., квітень - 879017 грн., травень - 19570744 грн.; завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) період – р.19, в т.ч.: січень - 4613472 грн., лютий - 1451891 грн., березень - 1451891 грн., квітень 572874 грн., травень - 13648375 грн.; завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду – р.21 декларації за травень 2016 р. в сумі 13648375 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 21.07.2016 р., яким Товариству збільшено суму грошового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 14060100 на 36566974 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 18283487 грн.; № НОМЕР_2 від 21.07.2016 р., яким Товариству зменшено розмір від'ємного значення сум податку на додану вартість в розмірі 13648375 грн.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначені податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв’язку з наступним.

Судом встановлено, що у періоді, що перевірявся, ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД» мало господарські відносини із контрагентами: ТОВ «Санолта» (контракт від 25.01.2016 р. № Р15С055 на поставку насіння соняшника), ТОВ «Ферко» (договір купівлі-продажу від 01.03.2015 р. № 14 про поставку пшениці), ТОВ «Ащан Біличі» (договір від 01.02.2016 р. № 01/02/2016-МЮ про поставку насіння соняшника врожаю 2015 р.), ТОВ «Компанія Вертон» (договір від 01.03.2016 р. № 07/03/2016-МЮ про поставку пшениці врожаю 2015 р.), ТОВ «Асбуд-Альянс-1» (договір від 01.04.2016 р. № 09//04/2016-МЮ про поставку насіння соняшника врожаю 2015 р.), ТОВ «Сайнрол» (договір поставки від 01.05.2016 р. № 10/05/2016-МІО про поставку насіння соняшника врожаю 2015 р.), ТОВ «Сальве груп» (договір поставки від 01.05.2016 р. № 08/05/2016-МІО про поставку насіння соняшника врожаю 2015 р.), ТОВ «Глобал Груп» (договір поставки від 01.05.2016 р. № 02/05/2016-МЮ про поставку насіння соняшника), ТОВ «Делайн плюс» (договір поставки від 01.05.2016 р. № 06/05/201-МЮ про поставку насіння соняшника врожаю 2015 р.), ТОВ «Стелатта компані» (договір поставки від 01.05.2016 р. № 07/05/2016-МЮ про поставку насіння соняшника врожаю 2015 р.), ТОВ «Лівпром» (договір поставки від 01.05.2016 р. № 09/05/2016-МЮ про поставку насіння соняшника врожаю 2015 р.), ТОВ «ОСОБА_1 Стар» (договір поставки від 01.05.2016 р. № 03/05/2016-МЮ про поставку насіння соняшника врожаю 2015 р.), ТОВ «М-Трейд Групп» (договір поставки від 01.05.2016 р. № 04/05/2016-МЮ про поставку кукурудзи врожаю 2015 р.), ТОВ «Руд Трейд» (договір поставки від 01.05.2016 р. № 05/05/2016-МЮ про поставку насіння соняшника врожаю 2015 р.).

На виконання вищевказаних договорів контрагенти-постачальники поставили на корить ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД» товар, на що виписано відповідні податкові накладні. Суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідних місяців 2016 р., відображено у реєстрах отриманих податкових накладних 2016 р., які відповідають додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларацій з ПДВ та даним ЄРПН.

Згідно акту перевірки за період з 01.01.2016 р. по 29.02.2016 р., з 01.05.2016 р. по 31.05.2016 р. ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД» задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість в сумі 73298547 грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за вказаний період по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками встановлено завищення податкового кредиту задекларованого по р.10.1 декларації на загальну суму 50215349 грн. та завищення податкового кредиту задекларованого по р.17 декларації (з урахуванням задекларованих показників у р.16 – 8090128 грн.) у загальній сумі 58305477 грн.

Перевіркою відображеного показника за період з 01.01.2016 р. по 29.02.2016 р., з 01.05.2016 р. по 31.05.2016 р. у загальній сумі 62167086 грн. по фінансово-господарських відносинах з ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД» з контрагентами-постачальниками: ТОВ «Санолта» - за січень та лютий 2016 р., ТОВ «Ферко» - за лютий 2016 р., ТОВ «Ащан Біличі» - за лютий та травень 2016 р., ТОВ «Компанія Вертон» - за травень 2016 р., ТОВ «Асбуд-Альянс-1» - за травень 2016 р., ТОВ «Сайнрол» - за травень 2016 р., ТОВ «Сальве груп» - за травень 2016 р., ТОВ «Глобал Груп» - за травень 2016 р., ТОВ «Делайн плюс» - за травень 2016 р., ТОВ «Стелатта компані» - за травень 2016 р., ТОВ «Лівпром» - за травень 2016 р., ТОВ «ОСОБА_1 Стар» - за травень 2016 р., ТОВ «М-Трейд Групп» - за травень 2016 р., ТОВ «Руд Трейд» - за травень 2016 р. у загальній сумі 62167086 грн. встановлено завищення показників у загальній сумі 50215349 грн., у т.ч.: січень 2016 р. – 5050000 грн., лютий 2016 р. – 12519104 грн., травень 2016 р. – 32646245 грн.

Так, перевіркою встановлено, що згідно вищезазначених договорів (контрактів) ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД» у перевіряємому періоді до складу податкового кредиту віднесено податок на додану вартість з придбаної сільськогосподарської продукції врожаю 2015 р. (насіння соняшника, соняшник, пшениця, кукурудза), щодо якої відсутня інформація по транспортуванню (до перевірки не надано товарно-транспортні накладні), відсутні сертифікати якості зернових, довіреності, документи складського обліку зернових, що у сукупності всіх чинників ставить під сумнів реальність придбання товарів (робіт, послуг); у кожній з податкових накладних встановлено відсутність заповнення поля «Вид цивільно-правового договору», чим порушено наказ Міністерства фінансів України від 31.12.2015 р. № 1307, - що не дає права ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД» відносити до складу податкового кредиту суми ПДВ по вищезазначеним господарським операціям.

Таким чином, на думку перевіряючої, до складу податкового кредиту за період з 01.01.2016 р. по 29.02.2016 р., з 01.05.2016 р. по 31.05.2016 р. ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД» віднесено суми податкового кредиту з придбання сільськогосподарської продукції у контрагентів за сумнівними операціями.

Однак на думку суду, перевіряючим не надано оцінки первинним документам, що підтверджують фактичність господарських операцій, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. Натомість констатовано, що ці документи не доводять реальності операції.

При цьому суд зауважує, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Отже суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, та дослідивши фактичність проведених господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, дійшов висновку про обґрунтованість формування податкового кредиту, відображення доходу з огляду на наступне.

Суд зазначає, що в акті перевірки висновки про нікчемність укладених ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД» правочинів ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи, які б спростовували надані позивачем документи та свідчили на користь висновків податкового органу. Недопустимість таких підходів до проведення перевірок платників податків визнано ДПА України та доведено до відома підпорядкованих підрозділів листом № 20289/7/16-1617 від 29.09.2010 року «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними».

Згідно зі статтею 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) тощо.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуги), є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Відповідно до п.198.6 ст.198 зазначеного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Поряд із тим, з наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки договори виконані сторонами в повному обсязі (товар поставлений).

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

На думку колегії суддів Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України (постанова від 27 березня 2012 року № 21-737во10), надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Згідно з ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України, враховуються іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

В ухвалі від 19.07.2016 р. № 813/595/13-а Вищий адміністративний суд України зазначив, що за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини.

Також, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Однак перевіряюча жодним чином не обґрунтувала мотиви неврахування первинних документів. При цьому в ході перевірки не було встановлено, що відомості у документах є неповними, недостовірними або суперечливими, що в свою чергу могло б свідчити про нікчемність правочинів.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість» від 16.07.2015 р. № 643-VIII в п.201.1 ст.201 ПК України виключено підпункти "ґ" (податковий номер платника податку (продавця та покупця) та "и" (вид цивільно-правового договору), у зв'язку із чим відповідні доводи про відсутність в усіх податкових накладних виду цивільно-правового договору, зазначені податковим органом в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову, суд відхиляє як такі, що не ґрунтуються на вимогах законодавства.

Також 09 квітня 2014 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру» (набрав чинності 26.04.2014 р.), яким закладено правові механізми, спрямовані на звільнення підприємців від необхідності проходження зайвих та обтяжливих адміністративних процедур.

Вищезазначеним законом скасовано сертифікацію послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки та сертифікації якості зерна; необхідності погодження на ввезення на територію України кожної партії засобів захисту рослин, сертифікатів відповідності сільськогосподарської продукції та сировини рослинного походження щодо вмісту в них залишкової кількості пестицидів, агрохімікатів та важких металів, сертифікатів про дотримання регламентів застосування пестицидів та агрохімікатів; проведення аналітичних досліджень засобів захисту рослин дозволяє усунути надмірне державне регулювання, що направлено на забезпечення прозорих умов для функціонування аграрного ринку, стимулювати інвестиції.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.2015 р. № 42 «Деякі питання дерегуляції господарської діяльності» скасовано обов’язків карантинний сертифікат на зерно та олійні продукти.

Вирішуючи спір, суд враховує, що за законодавством ЄС послуги із зберігання зерна є діяльністю із низьким ступенем ризику. У зв'язку з цим сфера надання послуг із зберігання не потребує сертифікації, проходження процедур оцінки відповідності та іншого додаткового державного регулювання.

З огляду на вищевикладене, суд критично оцінює доводи відповідача про відсутність сертифікатів якості сільськогосподарської продукції, як підстави для визнання господарських операцій позивача із контрагентами безтоварними.

Отже, податковий орган діяв в порушення чинного національного фіскального законодавства. Відповідно його податкові повідомлення-рішення, які були складені внаслідок помилкових висновків, згідно з пунктом 1 статті 1 Першого протоколу є незаконними. Суд вважає, що поведінка державного органу була свавільною та становила собою зловживання, наслідком чого всупереч принципові верховенства права було покладення на платника податків надмірного податкового навантаження без належних для цього підстав.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" визначив, що "... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

В той же час, податковим органом під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції і при цьому містять дані, що, зокрема, дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні такої операції.

Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Перевіривши надані позивачем копії первинної документації, суд вважає, що позивачем підтверджено документально факти руху товару між сторонами спірних договорів. Позивачем надано весь обсяг податкових та видаткових накладних, які складалися по придбаним партіям продукції. Також позивачем надано копії платіжних доручень, вантажно-митних декларації на підтвердження експорту пшениці, товарно-транспортних накладних, актів здачі-прийняття робіт, посвідчень про якість на рослинну олію, видаткових накладних щодо продажу олії соняшникової нерафінованої, які підтверджують фактичне переміщення товарів, їх обробку, подальшу реалізацію олії та експорт пшениці.

Так, з наданих позивачем матеріалів убачається, що придбане в контрагентів насіння соняшникове в подальшому на замовлення контрагентами позивача передавалося ТОВ «Відроження» по договору давальницької переробки № 028Д15 від 01.09.2015 р., яке виготовляло з нього олію, яка в свою чергу поставлялася на користь ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД». В подальшому соняшникова олія була реалізована іншим покупцям. Придбана позивачем кукурудза 3 класу врожаю 2015 р. в подальшому реалізована ТОВ «Фоззі-Фуд» на виконання договору поставки від 15.06.2016 р. № 15/06/16/ПОЗ згідно видаткової накладної № 14401 від 22.06.2016 р. Придбана позивачем пшениця була реалізована на експорт (Vernon Business Limited, Італія) згідно МД2 № 500060703/2016/002762 (т.ІІ, а.с. 167).

Необґрунтованість податкової вигоди настає у разі використання платником штучних форм господарської діяльності, які не відповідають дійсному економічному змісту господарської операції, з метою одержання податкової економії без відповідних економічних підстав.

Використання платником нелегальних способів ухилення від оподаткування податковою перевіркою не виявлено. Доказів на підтвердження домінування податкової мети (зниження податкового навантаження, одержання податкових пільг та переваг тощо) над комерційною метою, що притаманна даному виду господарської операції, податковою інспекцією не представлено.

На підставі доказів, що містяться у справі: договори, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, оцінка яким надана згідно положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про підтвердження фактів реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Вирішуючи спір, суд враховує, що будь-яке перевищення повноважень державним органом в аспекті оцінювання наданих документів є несумісними з його обов'язком відповідати принципам «нейтральності» та «безсторонності».

Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Отже позивачем як до перевірки, так і до суду надано первинні документи у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, на підтвердження фактичного отримання товарів від контрагентів.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст.7 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб’єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Металзюкрайн Корп ЛТД» обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, у зв’язку із чим підлягають задоволенню.

На підставі положень ч.2,3 ст.162 КАС України суд вважає за необхідне винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Металзюкрайн Корп ЛТД» задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 21.07.2016 р. №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Металзюкрайн Корп ЛТД» (код 19349403) судові витрати в розмірі 412067,46 гривень (чотириста дванадцять тисяч шістдесят сім гривень 46 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 23 вересня 2016 року.

          Суддя                                                                                          І.В. Завальнюк

.