ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

14 вересня 2016 р. Справа № 802/439/16-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:                              Вергелеса Андрія Валерійовича,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: господарського суду Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна судова адміністрація України

про: визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до господарського суду Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 22.02.2016 р. вона звернулась до господарського суду Вінницької області із заявою щодо здійснення перерахунку та виплати заробітної плати з 26.10.2014 р. відповідно до статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції від 26.10.2014 р.) та відповідно до статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд") в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (надбавка за ранг державного службовця, надбавка за виконання важливої роботи, надбавка за високі досягнення у роботі, надбавка за вислугу років тощо), та щомісячних премій. Однак листом від 26.02.2016 р. за № 06-27/87/16 відповідач відмовив у здійсненні перерахунку та виплаті заробітної плати, посилаючись на те, що нарахування та виплата заробітної плати, в тому числі і встановлення посадових окладів працівникам апарату суду, здійснюється відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 р. № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів". Тільки після внесення відповідних змін до вищевказаного нормативно-правового акту, а саме з 09.09.2015 р., були встановлені нові посадові оклади працівникам апарату суду. Відмову відповідача у здійсненні перерахунку і виплаті заробітної плати ОСОБА_1 вважає протиправною і такою, що не ґрунтується на вимогах законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, а тому звернулась до суду з даним адміністративним позовом, в якому просить: визнати протиправними дії господарського суду Вінницької області в частині не нарахування та невиплати їй заробітної плати за період з 26.10.2014 р. по 28.03.2015 р. включно відповідно до статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції від 26.10.2014 р.) та за період з 29.03.2015 р. по 08.09.2015 р. включно відповідно до статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд"); зобов'язати господарський суд Вінницької області здійснити позивачу перерахунок та виплату заробітної плати за період з 26.10.2014 р. по 28.03.2015 р. включно відповідно до статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції від 26.10.2014 р.) та за період з 29.03.2015 р. по 08.09.2015 р. включно відповідно до статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд") в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (місячна премія, надбавка за високі досягнення, надбавка за вислугу років, тощо); зобов'язати господарський суд Вінницької області нарахувати і виплатити позивачу компенсацію, передбачену Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати" за період з 26.10.2014 р. по 08.09.2015 р. включно.

Ухвалою суду від 25.04.2016 р. в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Державну судову адміністрацію України.

В судове засідання позивач не з'явилась. Про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлялась належним чином. В позовній заяві зазначила про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача у судове засідання також не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином. В матеріалах справи міститься письмове клопотання (вх. №19188 від 14.09.2016 р.), у яких просив здійснювати розгляд даної справи без його участі. Представником відповідача подано письмові заперечення, в яких зазначено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Суди загальної юрисдикції, в тому числі господарський суд Вінницької області, фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог Закону України "Про судоустрій та статус суддів", у межах річної суми видатків, передбачених державним бюджетом на поточний фінансовий рік, в порядку, встановленому Бюджетним кодексом України. Тому відповідач може здійснювати виплати лише в межах затвердженого фонду оплати праці. Оскільки з 26.10.2014 р. по 08.09.2015 р. Кабінетом Міністрів України зміни до постанови № 268 щодо умов оплати праці, зокрема розмірів окладів працівників апарату суду, не вносились, а Законами України "Про Державний бюджету України на 2014 рік" та "Про Державний бюджету України на 2015 рік" видатки на реалізацію положень абз. 2 ч. 1 ст. 144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" та ч. 1 ст. 147 цього ж закону у редакції з 28.03.2015 р. не було передбачено, господарський суд Вінницької області не мав правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівникам апарату суду, поза межами видатків державного бюджету на оплату праці працівників, у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України, в тому числі і позивачу. Просить врахувати аналогічну правову позицію, наведену у постановах Верховного Суду України від 12.07.2016 р. у справі № 21-172а16, від 13.07.2016 р. у справі № 21-1488а16 та від 13.07.2016 р. у справі № 21-1888а16.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у судове засідання на виклик суду не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду повідомлявся належним чином.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 41, ч. 6 ст. 128 КАС України, суд вважає можливим провести розгляд клопотання позивача за відсутності сторін та третьої особи в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює у господарському суді Вінницької області з 07.08.2012 р. та в спірний період перебувала на посаді секретаря судового засідання.

22.02.2016 р. позивач звернулась до голови господарського суду Вінницької області ОСОБА_2 із заявою про здійснення перерахунку та виплату заробітної плати з 26.10.2014 р. відповідно до ст. 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції від 26.10.2014 р.) та відповідно до ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд") в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (надбавка за ранг державного службовця, надбавка за виконання важливої роботи, надбавка за високі досягнення у роботі, надбавка за вислугу років тощо), та щомісячних премій.

Листом від 26.02.2016 р. № 06-27/87/16 відповідач повідомив заявника про відсутність правових підстав для перерахунку йому заробітної плати та виплати заборгованості.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з наступного.

26 жовтня 2014 року набрав чинності Закон № 1697-VII, яким внесено зміни до статті 144 Закону № 2453-VІ, зокрема, передбачено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Абзацом другим підпункту 1 і абзацом третім підпункту 2 пункту 13 розділу XIII Закону № 1697-VII Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом № 2453-VІ.

З 28 березня 2015 року Законом № 192-VІІІ затверджено нову редакцію Закону № 2453-VІ, статтею 147 якого встановлено, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, ДСА, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону № 192-VІІІ Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Наведене узгоджується із положеннями частин сьомої, восьмої статті 33 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII “Про державну службу” (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 3723-XII), згідно з якими умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.

Аналогічні положення закріплено також частиною другою статті 8 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР “Про оплату праці” (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 108/95-ВР), яка передбачає, що умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (стаття 13 Закону № 108/95-ВР).

За правилами статті 142 Закону № 2453-VІ (у редакції до 28 березня 2015 року) фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює, зокрема, ДСА. Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (далі - БК) (стаття 143 Закону № 2453-VІ). Аналогічні правила закріплені і у статтях 145, 146 Закону № 2453-VІ у редакції з 28 березня 2015 року.

З 1 січня 2015 року пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 80-VІІІ “Про Державний бюджет України на 2015 рік” (далі - Закон № 80-VІІІ) визначено, що норми і положення, зокрема, частини першої статті 144 Закону № 2453-VІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а з 13 березня 2015 року установлено, що норми і положення Закону № 2453-VІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

На час виникнення спірних відносин схема посадових окладів працівників апарату суду була закріплена постановою Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268 “Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів” (далі - постанова № 268), зокрема Додатком 47, який залишався незмінним до 9 вересня 2015 року.

Згідно з частинами першою та другою статті 23 БК, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 51 БК, керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 25.04.2016 р. на підставі положень п. 4 ч. 2 ст. 156 КАС України було зупинено провадження у цій адміністративній справі до прийняття Верховним Судом України рішення у справі № 820/4653/15 за позовом ОСОБА_3 до територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, про проведення перерахунку заробітної плати, оскільки висновки Верховного Суду України, надані у рішенні за результатами розгляду справи № 820/4653/15, повинні враховуватись при розгляді цієї справи у будь-якій судовій інстанції, адже стосуватимуться аналізу законодавчих актів та правовідносин, які є ідентичними до тих, що розглядаються у даній адміністративній справі.

Вказана ухвала сторонами не оскаржувалась та набрала законної сили.

Постановою Верховного Суду України від 13.07.2016 р. у справі № 820/4653/15 постанову Вищого адміністративного суду України від 25.02.2016 р. в частині визнання неправомірними дій територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_3 у проведенні перерахунку і виплати заробітної плати та зобов'язання територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області здійснити відповідний перерахунок і виплату скасовано, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2015 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015 р. у цій частині залишено в силі. В решті рішення суду касаційної інстанції залишено без змін.

При цьому Верховний Суд України дійшов висновку, що оскільки з 26.10.2014 р. по 09.09.2015 р. Кабінетом Міністрів України зміни до постанови № 268 щодо умов оплати праці, зокрема розмірів окладів працівників апарату суду, не внесено, а Законами України від 16.01.2014 р. № 719-VІІ "Про Державний бюджету України на 2014 рік" та № 80-VІІІ "Про Державний бюджету України на 2015 рік" видатки на реалізацію положень абзацу другого частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частини першої статті 147 цього ж закону (у редакції з 28.03.2015 р.) не передбачено, управління ДСА як головний розпорядник бюджетних коштів не мало правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівників апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

Більше того, аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постановах Верховного Суду України від 12.07.2016 р. у справі № 820/4648/15 та від 13.07.2016 р. у справі № 818/3372/15.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 17, ч. 1 ст. 38 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції, який забезпечує єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені законом.

Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України, враховуються іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

В силу положень ч. 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З огляду на викладене суд вважає доведеними доводи відповідача про відсутність правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати ОСОБА_1 за період з 26.10.2014 р. по 28.03.2015 р. включно відповідно до ст. 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції від 26.10.2014 р.) та за період з 29.03.2015 р. по 08.09.2015 р. включно відповідно до ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд").

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено).

В силу положень ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши надані ними докази, суд приходить до переконання про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1

Відповідно до ст. 94 КАС України підстави для стягнення судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя           Вергелес Андрій Валерійович