Справа № 2-2/11

У Х В А Л А

20.04.2011   Гуляйпільський райсуд Запорізької області

В складі головуючого –судді                      Чемолосової С.П.

При секретарі                                                 Імановій В.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Гуляйполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-тя особа Гуляйпільська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним в зв`язку з його нікчемністю, -

                                                       В С Т А Н О В И В :

            Позивачка звернулася до суду з позовом  до відповідачки   про визнання заповіту недійсним в зв`язку з його нікчемністю в якому вказала, що 05.03.2009 року померла її рідна тітка, ОСОБА_3. Позивачка є єдиною спадкоємницею за законом після її смерті. Позивачка вказала, що поховала тітку та зробила поминки за власні кошти. В зазначений за законом 6-місячний строк вона звернулася до державної нотаріальної контори з заявою для прийняття спадщини після смерті тітки, а після 6-ти місяців вона звернулася до нотконтори із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину, але їй було відмовлено, і повідомлено, що її тіткою був складений заповіт, на зовсім чужу людину для неї, на ім'я ОСОБА_2, як позивачка дізналася пізніше - це робітник Червоного хреста, яку вона наймала для догляду за тіткою. Позивачка вказала, що заповіт  на  ім'я ОСОБА_2 був посвідчений 28 січня 2009 року приватним нотаріусом ОСОБА_4, і вона вважає його недійсним з наступних підстав:

Згідно ч.1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті —за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Позивачка зазначила, що на момент складання заповіту її тітці виповнивнився 81 рік. В останні роки у померлої тітки розвивався віковий кардіосклероз 2-го ступеня, почастішали випадки несприйняття дійсних подій, також у неї була зламана нога, вона не могла самостійно пересуватися, перенесла інсульт, мала дуже поганий зір.

Як вказала далі позивачка в позові, на день посвідчення заповіту на користь ОСОБА_2 у її тітки спостерігався процес психічного розладу, що зможуть підтвердити сусідка померлої ОСОБА_3, ОСОБА_5, яка говорила їй, що ОСОБА_2 знущалась над ОСОБА_3, робила їй якісь уколи без призначення лікаря, а також сусід, ОСОБА_6 повідомляв позивачку, що покійна постійно питала його за свого чоловіка, який помер раніше, та стверджувала, що він пішов на кладовище та впав в могилу, але скоро повернеться.

Позивачка вказала, що при похованні ОСОБА_3, ОСОБА_2 ні словом не обмовилася їй про наявність заповіту на її ім'я.

Позивачка зазначила, що ОСОБА_2 була добре ознайомлена з тією обставиною, що тітка перебуває в такому стані, що не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, але не виконала рекомендації лікаря ОСОБА_7 про виклик на консультацію лікаря психіатра та травматолога- був виставлений діагноз – страчеський психоз. Такий стан покійної ОСОБА_3, як вказала позивачка,  був на  момент  складання заповіту і незрозуміло, яким чином вона могла прочитати, зрозуміти і підписати заповіт, не маючи навіть окулярів і не усвідомлюючи, що вона робить.

Позивачка зазначила, що  відповідно до ст.ст. 1233,1234 ЦК України заповіт є особистим розпорядженням фізичної особи на випадок її смерті, а право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю і здійснює вона це право особисто. Згідно ч.2 ст. 1257 ЦК України, за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, коли буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним. А ст. 225 ЦК України передбачає, що правочин, який дієздатною фізично особою здійснений у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла ними керувати може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, чиї цивільні права або інтереси порушені. Крім того позивачка в позові зазначила, що Пленум Верховного Суду України у п. 10 постанови від 28.04.1978 року № 3 “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” (з наступними змінами), роз'яснює, що правила ст. 225 ЦК України поширюються і на ті випадки, коли нема законних підстав для визнання громадянина недієздатним, однак є дані про те, що у момент укладення угоди він перебував у такому стані, коли не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними.

Як вказала далі в позові позивачка, державний нотаріус не ознайомила її з заповітом, тому вона не знає як він складений, а секретар нотаріуса заявив їй, що це таємниця.

Позивачка в позові зазначила, що виходячи з похилого віку ОСОБА_3 (81 рік), наявності фізичної вади зору, тоді як окуляри у неї були відсутні, хворобливий стан, через перелом ноги та тривале знаходження в ліжку без пересування, через кардіосклероз 2-го ступеня та перенесений інсульт, ОСОБА_3 не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, як не могла власноруч скласти заповіт та прочитати його.  Тому позивачка  вважає, що виходячи з цього, відповідно до ч.2 ст. 1248 ЦК України посвідчення заповіту у даному випадку мало відбутись при свідках (ст. 1253 ЦК), тоді як державний нотаріус особисто їй сказала, що заповіт був складений нею у присутності лише однієї ОСОБА_2 Відповідно до ст. 1253 ЦК України свідками у цьому випадку не можуть бути спадкоємці за заповітом (тобто ОСОБА_2 не мала права бути присутньою при складенні заповіту), члени їх сім'ї та близькі родичі спадкоємців. Позивачка в позові вказала, що  в заповіті  повинні бути підписи свідків.

Після смерті тітки, позивачка вважає себе єдиною спадкоємницею, звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, а після шести місяців вона звернулась до державного нотаріуса з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину, але нотаріус їй в цьому  відмовила та лише сказала, що є заповіт ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_2

Коли позивачка звернулася до громадської організації “Червоний хрест” їй сказали, що відповідачка є патронажною медсестрою їхньої організації, але вони не направляли її доглядати ОСОБА_3, вона це робила з власної ініціативи.

Позивачка зазначила,що  вона вбачає причину цієї ініціативи в тому, що на власних рахунках покійної тітки у банку “ОСОБА_8 ОСОБА_9” знаходиться значна сума грошей (більше 100000 грн.), про що ОСОБА_2 знала, так як вдома у померлої були угоди банку про внесення ОСОБА_3 на свої депозитні рахунки у банку значної суми грошей. Тому позивачка вважає, що на момент складання заповіту ОСОБА_3, вона була недієздатною, тому на підставі ст. 226 ЦК України, цей заповіт є нікчемним, та прохає суд визнати заповіт її тітки, ОСОБА_3, посвідчений Гуляйпільською державною нотаріальною конторою та зареєстрований у спадковому реєстрі 28 січня 2009 року № 359 недійсним в зв'язку з його нікчемністю.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник, адвокат ОСОБА_10,  заявили клопотання згідно ст. 143 ЦПК України для всебічного та повного дослідження обставин, що мають значення для справи та потребують спеціальних знань у галузі  медицини про призначення   посмертної судово – психіатричної   експертизи психічного стану ОСОБА_3 та поставити перед  експертом наступні питання:

1. Чи могла ОСОБА_3 в  момент складання і підписання заповіту розуміти значення своїх дій і керувати ними, маючи діагнози вказані в медичних документах?

2. Чи могло мати місце послаблення або відсутність пам`яті ОСОБА_3 в зв`язку з тим, що вона страждала на церебросклероз судин головного мозку другого ступеня   та в зв`язку з похилим віком і обмеженням руху, згідно медичних документів, як вказала позивачка?

3.Чи потребувала ОСОБА_3 при житті лікування у лікаря - психіатра в зв`язку з неадекватністю її дій, що на думку позивачки, підтверджуються показаннями свідків по справі?

4.Чи могла ОСОБА_3, як вказує позивачка, маючи поганий зір, не маючи окулярів та страждаючи на ряд хронічних захворювань, самостійно, без сторонньої  допомоги вчинити написи на 2 оригіналах заповітів, знаходячись в лежачому положенні 28.01.2009 року?

5.Чи могла ОСОБА_3, як вказує позивачка,  маючи тяжкий фізичний стан, знаходячись в лежачому положенні, не маючи можливості  задовольнити  без сторонньої допомоги необхідні життєві потреби за 10 хв. ознайомитись з текстом заповіту, зі змістом статей ЦК України, здійснити власноручно, без сторонньої допомоги власноручний підпис двох оригіналів заповіту у кількості 34 слова?

Проведення експертизи прохали доручити СМЕ Запорізької обласної психіатричної лікарні, м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, 10.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник, адвокат ОСОБА_11 проти задоволення заявленого клопотання  заперечують, вказавши слідуюче: труднощі цього виду експертизи обумовлені необхідністю оцінювати психічний стан даної особи ретроспективно, на підставі даних медичної документації, показань свідків, а також інших, “вбогих матеріалів”, що характеризують особистість покійного.

При вирішенні клопотання про призначення експертизи, прохають суд врахувати та викласти у відповідній ухвалі той факт, що виходячи з матеріалів справи доказів досліджених у судовому засідання, можливо зробити висновок про те, що зацікавленість у встановленні недієздатною померлу  ОСОБА_3 проявляє лише одна сторона –позивач.

Далі адвокат ОСОБА_11 вказав, що у матеріалах справи містяться відповідні довідки медичних установ  про те, що ОСОБА_3 не перебувала на обліку у лікаря психіатра та ніколи не лікувалася від психічних захворювань. Свідки допитані у судовому засіданні також підтвердили відсутність у померлої видимих ознак психічного захворювання. Тому адвокат ОСОБА_11 зазначив, що єдиними доказами, на які посилається позивач у своєму позові стверджуючи про психічні розлади померлої –це її власні переконання, та запис у медичній амбулаторній картці померлої, зробленій через тривалий час після смерті ОСОБА_3 лікарем сімейної медицини. Проте, як вважає представник ОСОБА_11, дані  докази не можна брати до уваги через наступне: ОСОБА_3 не перебувала на обліку у лікаря психіатра, що підтверджується відповідною довідкою, яка є в матеріалах справи. Як вказав, представник відповідачки ОСОБА_11, свідки, які  допитані у судовому засіданні: ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16  також підтвердили факт, що заповідачка була психічно здоровою людиною, і психічних розладів за нею не було помічено.Далі  представник відповідачки ОСОБА_11 вказав, що у позові  позивач вказує на те, що: “Я добре знала стан ОСОБА_3 за останні роки до її смерті і твердо впевнена у тому, що вона на час складання заповіту перебувала в такому стані, що не розуміла значення своїх дій”. Адвокат ОСОБА_11 вказав, що на його запитання у судовому засіданні до позивача, чому ж вона не ініціювала перед відповідними органами питання про визнання ОСОБА_3 недієздатною чи обмежено-дієздатною, та встановлення опіки над тіткою, або надання їй відповідної психіатричної допомоги, вона відповіла, як вказав адвокат ОСОБА_11,  що  не було для цього підстав. Тому, на думку адвоката ОСОБА_11 факти вказані у позові не підтверджуються дійсними обставинами та поясненнями самого позивача.

            Далі представник відповідача ОСОБА_11 суду пояснив,що стосується запису у медичній амбулаторній картці ОСОБА_3 лікаря сімейної медицини ОСОБА_7 про визначення діагнозу “Старческий психоз”, яка зроблена через рік після смерті, то даний запис як доказ взагалі не можливо брати до уваги через  наступне: навіть якщо не ставити під сумнів хорошу пам’ять лікаря про стан здоров’я хворого, виникає питання в законності проставляння дати на діагнозі. Вказаний свідок пояснив, що він вніс запис у медичну карту майже через рік після смерті ОСОБА_3 проте дату запису поставив ту, яка була на час огляду хворої.

Як вказав адвокат ОСОБА_11, медична амбулаторна карта заводиться і ведеться на живу людину, записи про встановлення діагнозів та стан здоров’я робляться при житті людини,  якщо людина померла, то на карті робиться перехресна смуга і в подальшому записи можуть бути внесені лише щодо причин смерті особи, як передбачено наказом Мінздрава від 08.08.2006 N 545 “Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки  народження і смерті”.При визначенні діагнозу не було взагалі описано психічного стану хворого, не визначено статус хворого. Згідно посадових інструкцій лікаря загальної практики  (сімейного лікаря),  лікар повинен “на підставі клінічних спостережень  та обстеження, збору анамнезу, даних клініко - лабораторних досліджень встановити  або підтвердити діагноз”. Далі представник Богдан пояснив, що виходячи з доказів, які досліджувалися у судовому засідання неможливо зробити висновок про проведення лікарем такої роботи. Крім того, згідно ст. 7 Закону України “Про психіатричну допомогу”, забороняється визначати стан психічного здоров'я особи та встановлювати діагноз психічних розладів без психіатричного огляду особи. Згідно ст. 3 вказаного закону, кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки  наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених вказаним Законом та іншими законами України. Таким чином, як вказав адвокат ОСОБА_11, вбачається порушення лікарем ОСОБА_7 при визначенні діагнозу як мінімум трьох нормативних актів. Далі суду представник ОСОБА_11 пояснив, що лікар ОСОБА_7 у судовому засіданні визнав факт порушення ним порядку та часу внесення запису у медичну картку хворого та визначення діагнозу і повідомив, що остаточний діагноз психічного характеру може ставити лише лікар психіатр, яким він не являється. Свідок плутався у своїх показаннях, і в решті повідомив суду, що зробив запис у картку ОСОБА_3 на початку 2010 року під моральним тиском позивачки ОСОБА_1. Даний запис він зробив зі слів медичних працівників реєстраторів, які бачили  зміст запису про визначення діагнозу  у журналі викликів, який на той час загубився при загадкових обставинах.

            Крім того представник відповідача ОСОБА_11 зазначив, що заступник головного лікаря  Гуляйпільської ЦРЛ ОСОБА_17, як керівник та медичний працівник підтвердив неправильність внесення лікарем ОСОБА_7 запису про визначення діагнозу через тривалий час після огляду хворого.

            До того ж, адвокат ОСОБА_11, зазначив, що згідно із Міжнародним класифікатором хвороб (МКБ-10), такий діагноз як “Старческий психоз”взагалі відсутній, а свідок ОСОБА_18, яка є реєстратором Гуляйпільської ЦРЛ, повідомила, що вона бачила запис лікаря ОСОБА_7 про визначення діагнозу ОСОБА_3 у журналі викликів до його зникнення, запис містив визначення діагнозу -  перелом шийки стегна, іншого діагнозу у даному запису не було. Тому, як вказав адвокат ОСОБА_11, також викликає питання про випадковість  зникнення цього журналу і кому це було вигідно. Як пояснив ОСОБА_11, свідок ОСОБА_19 показала, що ОСОБА_3 на початку березня (тобто перед самою смертю) була не у свідомості. Теж саме вказала і свідок ОСОБА_20 Проте, вказані свідки відвідували заповідача  аж у перших числах березня 2009 року, тобто у передсмертному стані, а заповіт складений 28 січня 2009 року, а у цей час вказані свідки заповідача не бачили, тому не можуть взагалі нічого сказати за її стан здоров’я на час укладання заповіту. Крім того, як вказав  адвокат ОСОБА_11,  жоден з свідків нічого не повідомив про те, що ОСОБА_3 страждала на психічне захворювання.

            Тому представник відповідачки ОСОБА_11 вказав, що він  приходить до висновку, що доказами про розлади психічного здоров’я ОСОБА_3 є лише твердження позивача, яка є зацікавленою особою, та запис у медичній картці лікаря ОСОБА_7, який визнав, що запис він зробив з порушенням вимог нормативних актів, та не мав права встановлювати психічний діагноз хворого.

            Представник 3-ї особи, Гуляйпільської державної нотаріальної контори, ОСОБА_21 проти задоволення клопотання позивачки та її представника заперечує.

           Суд, вислухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи, вважає за необхідне задовольнити клопотання позивачки ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_10 та призначити по справі посмертну судово - психіатричну експертизу психічного стану ОСОБА_3, так як для всебічного та повного дослідження обставин справи, необхідно з`ясувати, чи могла ОСОБА_3 в  момент складання і підписання заповіту розуміти значення своїх дій і керувати ними, маючи діагнози вказані в медичних документах? Чи могло мати місце послаблення або відсутність пам`яті ОСОБА_3 в зв`язку з тим, що вона страждала на церебросклероз судин головного мозку другого ступеня  та в зв`язку з похилим віком і обмеженням руху, згідно медичних документів, як вказала позивачка?Чи потребувала ОСОБА_3 при житті лікування у лікаря - психіатра в зв`язку з неадекватністю її дій, що на думку позивачки, підтверджуються показаннями свідків по справі?Чи могла ОСОБА_3, як вказує позивачка, маючи поганий зір, не маючи окулярів та страждаючи на ряд хронічних захворювань, самостійно, без сторонньої  допомоги вчинити написи на 2 оригіналах заповітів, знаходячись в лежачому положенні 28.01.2009 року?Чи могла ОСОБА_3, як вказує позивачка,  маючи тяжкий фізичний стан, знаходячись в лежачому положенні, не маючи можливості  задовольнити  без сторонньої допомоги необхідні життєві потреби за 10 хв. ознайомитись з текстом заповіту, зі змістом статей ЦК України, здійснити власноручно, без сторонньої допомоги власноручний підпис двох оригіналів заповіту у кількості 34 слова? Якщо  у померлої ОСОБА_3 було психічне захворювання, то чи носило воно періодичний характер (тобто у певний час вона розуміє значення своїх дій, у певний –ні)? Чи можливо брати діагноз “старческий склероз”, який був поставлений лікарем сімейної медицини ОСОБА_7 за основу при проведенні експертизи? Ці спеціальні знання можуть бути отримані за допомогою  призначення   посмертної судово –психіатричної   експертизи психічного стану ОСОБА_3, яку  необхідно поручити СМЕ Запорізької обласної психіатричної лікарні.

Тому на підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 143, 144; ч. 1 п.5 ст. 202 ЦПК України, суд -

                                                     У Х В А Л И В:

Клопотання позивачки ОСОБА_1 та її представника,адвоката ОСОБА_10І про призначення  посмертної судово –психіатричної експертизи психічного стану ОСОБА_3 задовольнити.

Призначити  посмертну судово- психіатричну експертизу психічного стану ОСОБА_3  на вирішення якої поставити наступні питання:

1. Чи могла ОСОБА_3 в  момент складання і підписання заповіту розуміти значення своїх дій і керувати ними, маючи діагнози вказані в медичних документах?

2. Чи могло мати місце послаблення або відсутність пам`яті ОСОБА_3 в зв`язку з тим, що вона страждала на церебросклероз судин головного мозку другого ступеня   та в зв`язку з похилим віком і обмеженням руху, згідно медичних документів, як вказала позивачка?

3.Чи потребувала ОСОБА_3 при житті лікування у лікаря - психіатра в зв`язку з неадекватністю її дій, що на думку позивачки, підтверджуються показаннями свідків по справі?

4.Чи могла ОСОБА_3, як вказує позивачка, маючи поганий зір, не маючи окулярів та страждаючи на ряд хронічних захворювань, самостійно, без сторонньої  допомоги вчинити написи на 2 оригіналах заповітів, знаходячись в лежачому положенні 28.01.2009 року?

5.Чи могла ОСОБА_3, як вказує позивачка,  маючи тяжкий фізичний стан, знаходячись в лежачому положенні, не маючи можливості  задовольнити  без сторонньої допомоги необхідні життєві потреби, за 10 хв. ознайомитись з текстом заповіту, зі змістом статей ЦК України, здійснити власноручно, без сторонньої допомоги власноручний підпис двох оригіналів заповіту у кількості 34 слова?

6.Якщо  у померлої ОСОБА_3 було психічне захворювання, то чи носило воно періодичний характер (тобто у певний час вона розуміє значення своїх дій, у певний –ні)?

7. Чи можливо брати діагноз “старческий склероз”, який був поставлений лікарем сімейної медицини ОСОБА_7 за основу при проведенні експертизи?

Проведення експертизи доручити СМЕ Запорізької обласної психіатричної лікарні, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шоссе, 10, попередивши експертів про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків.

Витрати на проведення експертизи покласти на позивача, ОСОБА_1, яка мешкає за адресою: 85500, АДРЕСА_1, тел. (06243) 22-043.

Надати для дослідження: копію матеріалів цивільної справи, медичну картку амбулаторного хворого ОСОБА_3

Провадження по справі зупинити на час проведення експертизи.

Експертизу провести в строк до 30.05.2011 року.

Ухвала може бути оскаржена в частині зупинення провадження по справі протягом 5 днів з дня її проголошення шляхом подання заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга може бути подана протягом 10 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: