ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

УХВАЛА

19 вересня 2016 року                                                    Справа № 913/37/16

                                                                                 Провадження №4/913/37/16

Розглянувши скаргу Дочірньої компанії “ОСОБА_1 України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області у справі за позовом

Дочірньої компанії “ОСОБА_1 України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз”, м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 8 845 339 грн. 39 коп.

Орган виконання судового рішення - відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області

Суддя господарського суду луганської області - ОСОБА_1

секретар судового засідання - помічник судді Наумова В.В.

У засіданні брали участь:

від позивача (скаржника) – представник не прибув;

від відповідача – ОСОБА_2, довіреність № 98 від05.08.2016;

                     ОСОБА_3, довіреність № 102 від 15.09.2016;

від органу виконання рішення - відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області – представник не прибув.

В С Т А Н О В И В :

Обставини справи: позивач у справі - Дочірня компанія “ОСОБА_1 України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” звернувся до господарського суду зі скаргою на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, в якій просить суд:

- визнати неправомірними дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, які полягають у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 10.06.2016 № 51286973 з примусового виконання наказу господарського суду Луганської області від 11.04.2016 № 913/37/16;

- визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 10.06.2016 № 51286976 з примусового виконання наказу господарського суду Луганської області від 11.04.2016 № 913/37/16;

          - зобов’язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області відновити виконавче провадження та вжити всі заходи для фактичного повного виконання рішення суду.

В судовому засіданні 19.09.2016 присутні повноважні представники відповідача.

Позивач та орган виконання судового рішення - відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області правом на участь у судовому засіданні 19.09.2016 не скористалися.

Разом з тим, від представника позивача (скаржника) 19.09.2015 (згідно штампу вхідний № 6846/16) на адресу господарського суду Луганської області надійшли письмові пояснення № 31/13-3412 від 16.09.12016, за якими позивач виклав прохальну частину скарги з урахуванням п. 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 07.10.2012 та просить суд:

- визнати незаконними дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, які полягають у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 10.06.2016 ВП № 51286976 з примусового виконання наказу господарського суду Луганської області від 11.04.2016 № 913/37/16;

- визнати недійсною постанову про закінчення виконавчого провадження від 10.06.2016 ВП № 51286976 з примусового виконання наказу господарського суду Луганської області від 11.04.2016 № 913/37/16. Вказані пояснення судом прийняті, розглянуті та долучені до матеріалів справи.

З урахуванням викладеного, вимогами за скаргою Дочірньої компанії “ОСОБА_1 України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” слід вважати:

- визнати незаконними дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, які полягають у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 10.06.2016 ВП № 51286976 з примусового виконання наказу господарського суду Луганської області від 11.04.2016 № 913/37/16;

- визнати недійсною постанову про закінчення виконавчого провадження від 10.06.2016 ВП № 51286976 з примусового виконання наказу господарського суду Луганської області від 11.04.2016 № 913/37/16.

Від представника відповідача на адресу господарського суду Луганської області 18.07.2016 (згідно штампу вхідний № 5349/16) надійшли заперечення на скаргу Дочірньої компанії “ОСОБА_1 України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області № 01-02-54/1221 від 15.07.2016, за якими відповідач просить суд відмовити у задоволенні скарги в повному обсязі.

В обґрунтування доводів викладених у запереченнях на скаргу ДК "ОСОБА_1 України" НАК "Нафтогаз України" № 31/13-2433 від 30.06.2016 відповідач зазначає, що 27.05.2016 було підписане спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 1631/ІУ за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України, яким передбачається погашення заборгованості ПАТ по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз” перед ДК “ОСОБА_1 України” НАК “Нафтогаз України” згідно договору реструктуризації № 14/12-171 від 28.05.2016 до договору поставки природного газу № 06/09-2150 від 31.12.2009 в сумі 10768598 грн. 00 коп.

Також в зазначених запереченнях відповідач вказує, що відповідний розрахунок підтверджується платіжним дорученням № 111 від 31.05.2016 на суму 10768598 грн. 00 коп. та рішення господарського суду Луганської області від 24.03.2016 у справі № 913/37/16 про стягнення з ПАТ по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз” на користь ДК "ОСОБА_1 України" НАК "Нафтогаз України" заборгованості за договором про реструктуризацію заборгованості № 14/12-171 від 28.05.2012 на загальну суму у розмірі 8978019 грн. 48 коп. є виконаним в повному обсязі.

Від відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області на адресу господарського суду Луганської області 20.07.2016 (згідно штампу вхідний № 5455/16) надійшли письмові пояснення за обставинами справи, за якими орган виконання судового рішення зазначає, що підстави для задоволення скарги відсутні.

В обґрунтування зазначає, що 02.06.2016 державним виконавцем, відповідно до ст. 24 Закону України “Про виконавче провадження”, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, 10.06.2016 на адресу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області надійшла заява Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз” – боржника у виконавчому провадженні ВП № 51286976 з копією платіжного доручення № 111 від 31.05.2016 про сплату останнім на користь позивача грошові кошти у розмірі 10768598 грн. 00 коп.

Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області 10.06.2016, у відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України “Про виконавче провадження”, винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки відповідно до підписаного спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природній газ та теплопостачання № 1631/ІУ за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України, яким передбачається погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз” перед Дочірньої компанії “ОСОБА_1 України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” згідно договору про реструктуризацію заборгованості № 14/12-17 від 28.02.2012 до договору поставки природного газу № 06/09-2150 від 31.12.2009 в сумі 10768598 грн. 00 коп., тому на думку представника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, підстави для задоволення скарги відсутні.

Представник Дочірньої компанії “ОСОБА_1 України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” вимоги викладені у скарзі підтримав в повному обсязі (з урахуванням письмових пояснень № 31/13-3412 від 16.09.12016).

В обґрунтування поданої скарги заявник посилається на наступне.

На виконанні у відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області перебував наказ господарського суду Луганської області № 913/37/16 від 11.04.2016 про стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз” на користь Дочірньої компанії “ОСОБА_1 України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” основний борг в сумі 5277199 грн. 82 коп.; пеню в сумі 1358 954 грн. 41 коп., штраф у розмірі 352364 грн. 65 коп., інфляційні нарахування в сумі 1670757 грн. 80 коп., 3 % річних в сумі 186 062 грн. 71 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 132680 грн. 09 коп.

Зазначений наказ суду видано на підставі рішення господарського суду Луганської області від 24.03.2016 у справі № 913/37/16, яким задоволено позов Дочірньої компанії “ОСОБА_1 України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз”, на підставі невиконання останнім умов договору про реструктуризацію заборгованості від 28.05.2012 № 14/12-171.

Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області 02.06.2016 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 51286976 з виконання наказу суду № 913/37/16 від 11.04.2016.

          На адресу Дочірньої компанії “ОСОБА_1 України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” 21.06.2016 за вхідним № 3361/1 надійшов супровідний лист разом з постановою відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 10.06.2016 про закінчення виконавчого провадження № 51286976 оскільки рішення господарського суду Луганської області від 24.03.2016 у справі № 913/37/16 виконано фактично та в повному обсязі.

Дочірня компанія “ОСОБА_1 України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” вважає, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 10.06.2016 ВП № 51286976 винесена безпідставно та з порушенням вимог Закону України “Про виконавче провадження”.

Скаржник вказує на те, що згідно з даними бухгалтерського обліку ДК «ОСОБА_1 України» станом на 30.06.2016, за наказом господарського суду Луганської області від 11.04.2016 №913/37/16 рахується дебіторська заборгованості в сумі 3700819 грн.66 коп.

Також, державний виконавець при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 10.06.2016 ВП № 51286976 не пересвідчився у стягувоча про існування заборгованості за виконавчим документом, а прийшов до висновку про закриття виконавчого провадження.

Скаржник зазначає, що на даний час наказ суду № 913/37/16 від 11.04.2016 залишається не виконаним, заборгованість з відповідача не стягнута та складає 3700819 грн. 66 коп., державний виконавець відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» зобов’язаний був виконати рішення суду до повного та фактичного виконання, а не виносити постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання вищезазначеного наказу, тому позивач звернувся до суду зі даною скаргою, з вимогами викладеними у письмових поясненнях № 31/13-3412 від 16.09.2016.

Оцінивши подану скаргу та матеріали справи, у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Згідно ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами від імені України і є обов’язковими для виконання на всій території України. Обов’язковість рішення суду, як одна із засад судочинства також встановлена нормами Конституції України, які є нормами прямої дії. Недотримання цього принципу порушує правовий порядок, встановлений державою.

Статтею 4-5 ГПК України встановлено, що господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення та постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов, господарських судів тягне відповідальність, встановлену ГПК України та іншими законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України “Про виконавче провадження”.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про виконавче провадження” примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, виконанню підлягають рішення, ухвали і постанови судів загальної юрисдикції у цивільних справах та господарських судів.

В провадженні судді господарського суду Луганської області Старкової Г.М. перебувала справа № 913/37/16 (провадження № 4/913/37/16) за позовом Дочірньої компанії “ОСОБА_1 України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз” про стягнення 8 845 339 грн. 39 коп.

За результатами розгляду справи, рішенням господарського суду Луганської області (суддя – Старкова Г.М.) від 24.03.2016 у справі № 913/37/16 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз” на користь Дочірньої компанії “ОСОБА_1 України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” основний борг в сумі 5277199 грн. 82 коп.; пеню в сумі 1358 954 грн. 41 коп., штраф у розмірі 352364 грн. 65 коп., інфляційні нарахування в сумі 1670757 грн. 80 коп., 3 % річних в сумі 186062 грн. 71 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 132680 грн. 09 коп.

На виконання рішення господарського суду Луганської області від 24.03.2016 позивачу у справі № 913/37/16 видано наказ господарського суду Луганської області від 11.04.2016 № 913/37/16.

Вказаний судовий наказ був пред’явлений позивачем до виконання до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області.

Як вбачається з матеріалів скарги, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області 02.06.2016 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 51286976 з примусового виконання вищевказаного судового наказу.

Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, керуючись п. 8 ч.1 ст.ст. 49, 50 Закону України «Про виконавче провадження», винесена постанова про закінченням виконавчого провадження від 10.06.2016 ВП № 51286976, з посиланням на те, що рішення суду виконано фактично та в повному обсязі.

Згідно наданих позивачем (скаржником) пояснень, грошові кошти за договором про реструктуризацію заборгованості № 14/12-171 від 28.05.2012 розподілені з урахуванням положень п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій», в якій зазначено, що «Райдержадміністрації та виконавчі органи рад, міст обласного значення, об’єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, розподіляють отримані субвенції між головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів відповідно бюджетної класифікації видатків у межах вартості ресурсів (товарів, послуг,) надані їх постачальниками, пропорційно або диференційовано за видами послуг».

Як вбачається, Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію (далі - Порядок проведення розрахунків за природний газ) затвердженим спільним наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Міністерством фінансів України від 03.08.2015 № 493/688 визначається взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, департаментами фінансів обласних державних адміністрацій, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради, Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», ДП «Енергоринок» та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20.

Відповідно до пункту 1.2. Порядку проведення розрахунків за природний газ, розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання.

Згідно із пунктом 1.6. Порядку проведення розрахунків за природний газ, кошти на підставі спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків зараховуються:

- за природний газ та теплопостачання (крім податку на додану вартість)

- до загального фонду Державного бюджету України;

- за природний газ та теплопостачання в частині сплати податку на додану вартість - на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 2.7. Порядку проведення розрахунків за природний газ, проведення розрахунків за теплопостачання, природний газ та його транспортування здійснюється таким чином:

1) на підставі платіжних доручень органи Казначейства перераховують кошти на рахунки теплопостачальних і газопостачальних організацій, відкриті в органах Казначейства;

2) останнім отримувачем коштів від постачальників ресурсів при розрахунках за теплопостачання, джерелом якого є природний газ, є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та/або Дочірня компанія Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» – «ОСОБА_1 України», (далі –ДК «ОСОБА_1 України»), рахунки яких відкриті у Казначействі України.

Останнім отримувачем коштів від постачальників ресурсів при розрахунках за природний газ і його транспортування є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», ДК «ОСОБА_1 України», ПАТ «Укртрансгаз», рахунки яких відкриті у Казначействі України.

3) Казначейство України на підставі платіжних доручень ДК «ОСОБА_1 України» та ПАТ «Укртрансгаз» перераховує кошти з їх рахунків на рахунок Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

4) Казначейство на підставі платіжних доручень Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та реєстрів спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, відповідно до яких здійснюється перерахування, перераховує кошти:

- до загального фонду Державного бюджету України;

- на рахунок ПАТ «Укргазвидобування», відкритий в Казначействі, для сплати грошових зобов’язань з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату;

- на рахунок Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», відкритий в системі електронного адміністрування податку на додану вартість з урахуванням вимог статті 200.1 Податкового кодексу України, для сплати до бюджету грошових зобов’язань з податку на додану вартість;

- на рахунок ПАТ «Укртрансгаз», відкритий в Казначействі, з подальшим перерахуванням коштів субвенції на рахунок цього товариства в системі електронного адміністрування податку на додану вартість з урахуванням вимог статті 200.1 Податкового кодексу України, для сплати до бюджету грошових зобов’язань з податку на додану вартість.

Перерахування коштів з рахунка Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на рахунок ПАТ «Укргазвидобування» або ПАТ «Укртрансгаз» здійснюється на підставі платіжних доручень, реєстрів спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків та додатків до спільних протокольних рішень, зазначених у реєстрах спільних протокольних рішень, підписаних Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та ПАТ «Укргазвидобування» або ПАТ «Укртрансгаз».

Розрахунки, передбачені цим пунктом, здійснюються протягом одного банківського дня. Розрахунки щодо сплати грошових зобов’язань з податку на додану вартість здійснюються після граничного терміну подачі податкової декларації.

Для перерахування до державного бюджету коштів податку на додану вартість з рахунків Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та ПАТ «Укртрансгаз», відкритих у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, Державна фіскальна служба не пізніше дня, що настає за днем надходження коштів, надсилає Казначейству реєстри, сформовані відповідно до пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України;

5) у разі коли постачальники газу уклали договори на постачання природного газу для потреб населення безпосередньо з ПАТ «Укргазвидобування» та ПАТ «Укрнафта», такі розрахунки проводяться відповідно з ПАТ «Укргазвидобування» та ПАТ «Укрнафта». Казначейство України на підставі платіжних доручень ПАТ «Укргазвидобування» та ПАТ «Укрнафта» перераховує кошти до загального фонду Державного бюджету України;

6) розрахунки учасників розрахунків здійснюються як у рахунок погашення заборгованості за природний газ, так і в рахунок оплати вартості планових обсягів постачання природного газу.

Як вбачається, 27.05.2016 між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Луганській області, Департаментом фінансів Луганської області ної Держаної адміністрації, Управлінням фінансів Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області, Управлінням соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області, Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» та Національної акціонерної компанією «Нафтогаз України» було підписане спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 1631/ІУ за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, за яким зокрема передбачається погашення заборгованості ПАТ по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз” перед ДК “ОСОБА_1 України” НАК “Нафтогаз України” згідно договору реструктуризації № 14/12-171 від 28.05.2016 до договору поставки природного газу № 06/09-2150 від 31.12.2009 в сумі 10768598 грн. 00 коп.

З наданих до суду матеріалів вбачається, що відповідно до укладеного з ПАТ «Луганськгаз» на виконання постанови КМУ від 11.01.2005 № 20 спільним протокольним рішенням від 27.05.2016 № 1631/ІУ (на суму 10768598 грн. 00 коп.), позивачем було розподілено кошти відповідно до чинного законодавства, а саме, частина коштів була зарахована в погашення основного боргу за рішенням господарського суду Луганської області від 24.03.2016 у справі № 913/37/16 (у сумі 5277199 грн. 82 коп.), а інша частина грошових коштів була зарахована за договором про реструктуризацію заборгованості від 28.05.2012 № 14/12-171 (в сумі 5 491 398 грн. 18 коп.).

Отже, позивачем було зараховано грошові кошти за рішенням господарського суду Луганської області від 24.03.2016 у справі №913/37/16 тільки у рахунок погашення заборгованості за природний газ (товар), оскільки Порядком проведення розрахунків за природний газ та постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» (далі – постанова КМУ від 11.01.2005 № 20), іншого не передбачено.

Відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 № 20 передбачено погашення заборгованості за природний газ (товар), тоді як, за наказом господарського суду Луганської області від 11.04.2016 № 913/37/16 окрім заборгованості – основний борг в сумі 5277199 грн. 82 коп., стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в сумі 1358954 грн. 41 коп., штраф у розмірі 352364 грн. 65 коп., інфляційні нарахування в сумі 1670757 грн. 80 коп., 3 % річних в сумі 186062 грн. 71 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 132680 грн. 09 коп.

Також слід зазначити, що згідно із п. 2.4 договору про реструктуризацію заборгованості від 28.05.2012 №14/12-171 укладеного між позивачем та відповідачем передбачено, що за відсутності заборгованості (прострочення сплати) по платежах поточного місяця та попередніх місяців згідно графіку, передбаченого у п. 2.2. цього договору, боржник має право дострокового погашення заборгованості, строк погашення якої не настав.

В пункті 2.5 зазначеного договору передбачено, що у випадку, якщо у боржника існує прострочення оплати щомісячних платежів за попередні місяці, кредитор зараховує кошти, що надійшли від боржника як погашення заборгованості за простроченими платежами попередніх місяців незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу.

Враховуючи вищевикладене, позивачем були зараховані кошти відповідно до чинного законодавства, частина коштів була зарахована в погашення основного боргу за рішенням господарського суду Луганської області від 24.03.2016 №913/37/16 (у сумі 5277199 грн. 82 коп.), а інша частина була зарахована за договором про реструктуризації заборгованості від 28.05.2012 № 14/12-171 (у сумі 5491398 грн. 18 коп.) в погашення заборгованості відповідно до п. 2.5 цього договору та в дострокове погашення заборгованості згідно графіку відповідно до п. 2.4. цього договору.

З урахуванням викладеного, заборгованість Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз” (відповідач у справі) за договором реструктуризації заборгованості від 28.05.2012 № 14/12-171, за наказом господарського суду Луганської області від 11.04.2016 № 913/37/16 станом на 12.09.2016 складає 3700819 грн. 66 коп. (з яких: пеня в сумі 1358954 грн. 41 коп., штраф у розмірі 352364 грн. 65 коп., інфляційні нарахування в сумі 1670757 грн. 80 коп., 3 % річних в сумі 186062 грн. 71 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 132680 грн. 09 коп.), що підтверджується довідкою про залишок заборгованості № 31/13-3330 від 12.09.2016, яка підписана заступником директора з питань роботи з контрагентами, головним бухгалтером підприємства позивача, та скріплена печаткою підприємства.

Дослідивши викладені в скарзі обставини та надані учасниками провадження докази, заслухавши пояснення учасників, судом встановлено, що постанова відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про закінчення виконавчого провадження від 10.06.2016 ВП № 51286976 винесена на підставі п. 8 ч. 1 ст. ст. 49, 50 Закону України “Про виконавче провадження”.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у раз, зокрема, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Частиною 3 статті 49 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

В постанові про закінчення виконавчого провадження від 10.06.2016 ВП № 51286976 не обґрунтовані підстави її винесення з посиланням на відповідні докази та обставини, а саме, коли і за яким платіжним документом чи іншим чином виконано судове рішення.

Суд вважає, що відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області не надано доказів та обґрунтованих пояснень щодо підстав винесення вищевказаної постанови, не зазначено за яких обставин, підтверджується факт виконання боржником наказу господарського суду Луганської області від 11.04.2016 № 913/37/16 в повному обсязі, а саме щодо стягнення з відповідача пені в сумі 1358954 грн. 41 коп., штрафу у розмірі 352364 грн. 65 коп., інфляційних нарахувань в сумі 1670757 грн. 80 коп., 3 % річних в сумі 186062 грн. 71 коп., витрат зі сплати судового збору в сумі 132680 грн. 09 коп.

Згідно зі ст. 51 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. ст. 4-5, 115 ГПК України, в яких закріплено принцип обов’язковості судового рішення, судовими органами повинні створюватись всі умови, які позбавляють можливості для ухилення особи, яка порушила свої зобов’язання, від відповідальності за такі порушення. Тобто, виконання судового рішення в порядку та в межах повноважень, закріплених законом, є одним з основних конституційних принципів, які характеризують державу як правову.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Обов’язковість рішень суду закріплена також й в статті 129 Конституції України.

Правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права визначено в Законі України “Про судоустрій та статус суддів”, в частині другій статті 13 якого встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), яка відповідно до частини першої статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства.

Згідно із статтею 19 Конвенції для забезпечення дотримання державами-учасницями взятих на себе зобов’язань за Конвенцією та протоколами до неї створюється Європейський суд з прав людини (далі – Європейський суд).

Стаття 6 Конвенції закріплює право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у рішенні по справі “Горнсбі проти Греції” наголосив на гарантоване статтею 6 Конвенції “право на суд”, яке повинно розцінюватися не лише в аспекті права особи звернутися до суду за захистом своїх прав, а і як обов’язковість боржника до виконання судового рішення. Викладене означає, що виконання судового рішення є невід’ємною частиною судового процес з метою забезпечення положень названої статті Конвенції (права на суд).

Окрім того, у пунктах 18, 23 рішення Європейського суду від 12.05.2011 року у справі “Ліпісвіцька проти України” однозначно визначено про те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв’язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом, а його тривалість має досягати цілей, зазначених в пункті 1 статті 6 Конвенції щодо права кожної особи на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Сукупний аналіз рішень Європейського суду у справах “Алпатов та інші проти України”, “Робота та інші проти України”, “Варава та інші проти України”, “ПМП “Фея” та інші проти України” достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 124 Конституції України.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 червня 2013 року №5- рп/2013 також зазначив, що виконання судового рішення є невід’ємною складовою права кожного на судовий захист, невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. В контексті викладеного суд зазначає, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов’язкове виконання судових рішень – складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід’ємна частина судового розгляду (Рішення Європейського суду у справі “Шмалько проти України” від 20 липня 2004 року).

Як зазначено у п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України”, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Таким чином, суд дійшов висновку про незаконність дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 10.06.2016 ВП № 51286976 з примусового виконання наказу господарського суду Луганської області № 913/37/16 від 11.04.2016.

Отже, беручи до уваги вищевикладене, постанова про закінчення виконавчого провадження від 10.06.2016 ВП № 51286976 з примусового виконання наказу господарського суду Луганської області № 913/37/16 від 11.04.2016 є недійсною.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що скарга Дочірньої компанії “ОСОБА_1 України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області юстиції (з урахуванням письмових пояснень № 31/13-3412 від 16.09.2016) підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. Скаргу Дочірньої компанії Дочірньої компанії “ОСОБА_1 України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області задовольнити.

2. Визнати незаконними дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 10.06.2016 ВП № 51286976 з примусового виконання наказу господарського суду Луганської області № 913/37/16 від 11.04.2016.

3. Визнати недійсною постанову відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про закінчення виконавчого провадження від 10.06.2016 ВП № 51286976 з примусового виконання наказу господарського суду Луганської області № 913/37/16 від 11.04.2016.

          Суддя                                                                                 Г.М. Старкова