№ 2-21/08
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 грудня 2008 року Криничанський районний суд Дніпропетровської області у складі
головуючої судді: Берелет В.В.,
при секретарі: Кучер Г.Ю.,
за участю: адвоката ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с. Кринички цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення коштів, внесених для спільної діяльності , -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з цим позовом до відповідача і судові показав, що в січні 2002 року в газеті "Нова газета" він прочитав оголошення, в якому йшла мова про те, що для спільної діяльності в налагоджений бізнес по купівлі-продажу автозапчастин потрібен напарник, який зможе вкласти свої кошти в бізнес, при цьому прибуток буде розподілятися порівну. На той період позивач був безробітний, тому і зацікавився оголошенням. Зустрівшись з відповідачем, вони обговорили умови спільної діяльності, запропоновані відповідачем, а саме: позивач вносить свої кошти, веде облік обороту коштів, відповідач слідкує за технічним станом автомобіля, який на праві власності належить відповідачеві, і, на якому вони здійснювали підприємницьку діяльність, розїзджаючи по території України, займається пошуком точок закупки і реалізації автозапчастин, при цьому прибуток розподіляється порівну. Позивача влаштовували такі умови і він вирішив займатися з відповідачем спільною діяльністю. Між ним та відповідачем ОСОБА_4 письмово договір про спільну діяльність не укладався. Однак всі умови договору про спільну діяльність вони обговорили усно. На початку спільної діяльності він вклав у бізнес 10250, 00 грн. які зберігалися у нього дома після закриття депозитних рахунків в Центральному Дніпродзержинськомч відділенні Дніпропетровської обласної дирекції АППБ "Аваль", що підтверджується довідкою банка від 25 липня 2005 року № 994-КІ, а також в АКУБ "Укрсіббанк", що підтверджується випискою з рахунку від 18 липня 2005 року. Факт внесення позивачем у спільну діяльність 10250, 00 грн. відповідач не оспорює.05 червня 2002 року він продав автомобіль марки "Опель Сенатор", 1978 року випуску, двигун № 28Н0080277, кузов НОМЕР_1 СЕДАН, державний номерний знак НОМЕР_2, зареєстрований на його ім"я в Дніпродзержинському МРЕВ ДАЇ УМВС України в Дніпропетровській області за 2650, 00 грн. Вилучені від продажу автомобіля кошти він вніс у спільну діяльність. Крім купівлі-продажу автозапчастин вони також займалися вирощуванням і реалізацією грибів, розсади томатів і самих плодів томатів. Вкладаючи свої кошти в бізнес, позивач не одержав ні копійки прибутку. Відповідач ОСОБА_4 не тільки не виплатив йому одержаний прибуток, а й не повернув вкладені позивачем у спільну діяльність кошти в сумі 12900, 00 грн.03 серпня 2004 року відповідач приїхав до нього додому і сказав, що необхідно їхати на роботу. По дорозі до себе додому в с. Аули ОСОБА_4 забрав свого зятя по імені «ОСОБА_7». В домі ОСОБА_4 відповідач разом з зятем стали пред'являти
позивачеві претензії по поводу розподілу прибутку стали звинувачувати його, що прибуток він ділив не порівну, більшу його частину нараховував собі. Таким чином, позивач обманув їх на велику суму і, якщо він з ними не розрахується, то йому буде дуже погано. При цьому зять поклав перед ним свій мобільний телефон, на дісплеї якого висвітлювалося ім'я «ОЛЕГ-СБУ", погрожував йому, якщо він з ними не розрахується добровільно, то його по їх заяві закриють в підвалі СБУ і протягом двох годин відкриють на нього кримінальну справу і він більше не вийде на волю. Під впливом погроз і шантажу, злякавшись, що відповідач зможе реально виконати погрози, в той же день він передав ОСОБА_4 кошти в сумі 11939, 74 грн., які знаходилися на депозитному рахунку НОМЕР_3, відкритому 25 червня 2004 року на його ім'я в Дніпродзержинській філії АКБ "Укрсоцбанк" строком на шість місяців (договір № 105/18-1278-4) і, який 03 серпня 2004 року було достроково розірвано. Ці обставини підтверджуються довідкою банку № 29-40/3274 від 09 грудня 2004 року. Вказані кошти в сумі 11939, 74 грн. були покладені на депозитний рахунок, відкритий в цей же день на ім'я ОСОБА_4 в Дніпродзержинській філії АКБ "Укрсоцбанк". 09 серпня 2004 року під впливом погроз і шантажу зі сторони відповідача ОСОБА_4 він змушений був достроково розірвати наступні договора в банках з передачею коштів ОСОБА_4, а саме:1 ) по депозитному вкладу № 165 на суму 2900, 00 грн., відкритому на його ім'я в Приватбанку м. Дніпродзержинська, про що свідчить відповідний договір про депозитний вклад № 165 від 25 червня 2004 року і виписка із історії цього вкладу, відповідно якої договір було розірвано достроково; 2)по депозитних договорах № 26112057222406 на суму 2350, 00 грн і №26050051916906 на суму 5162.00 грн. відкритих на його ім'я в АКПБ "Укрсіббанк", про що свідчать довідки банку від 25 жовтня 2005 року № 120/29-1838 і банківськими виписками з цих договорів. Зазначені кошти в сумі 22351, 74 грн. які належали йому позивач змушений був передати ОСОБА_4, боячись його погроз і шантажу. 09 серпня 2004 року ОСОБА_4 шляхом погроз і шантажу примусив його передати йому телевізор "Чанчонг" китайського виробництва з документами, який позивач купив за 1380, 00 грн. для особистого користування, а також відоемагнітофон "Самсунг" вартістю 440, 00 грн.. Після цього відповідач змусив його написати йому розписку, що він ніяких претензій по спільній діяльності до ОСОБА_4 не має. Таким чином, ОСОБА_4 безпідставно заволодів його коштами в сумі 22351, 74 грн., а також телевізором та відеомагнітофоном. По даному факту він звертався з заявою до Криничанського РВ. Постановою від 20 жовтня 2004 року відмовлено в порушені кримінальної справи за відсутністю складу злочину, так як між ним та відповідачем мали місце цивільно-правові відносини. Просить визнати договір про спільну діяльність, укладений в січні 2002 року між ним та відповідачем дійсним, стягнути з відповідача на його користь 12 900 грн. - кошти внесені ним у спільну діяльність, стягнути з відповідача на його користь 22351, 74 грн. - кошти, якими відповідач безпідставно заволодів, витребувати з відповідача: телевізор "Чанчонг" китайського виробництва з документами вартістю 1380, 00 грн. та відеомагнітофон "Самсунг" вартістю 440.00 грн. яким відповідач заволодів безпідставно, а в разі їх відсутності стягнути вартість у сумі 18 20, 00 грн. стягнути з відповідача, понесені ним витрати у справі.
Відповідач позов не визнав і судові показав, що вони, дійсно, з позивачем займалися купівлею-продажем автозапчастин. Договір про спільну діяльність не укладали. Прибуток, виручений від реалізації, вони ділили порівну. Працюючи разом, позивач неодноразово приховував від нього прибуток, що стало причиною припинення
їх діяльності. Стверджує, що вони один з одним розрахувалися повністю. Ніяких коштів на його рахунок позивач не перераховував. Заперечує, що забирав у позивача телевізор та відеомагнітофон. У задоволенні позову просить відмовити.
Свідок ОСОБА_6 судові показав, що відповідач з позивачем займалися купівлею-продажем автозапчастин. Ніяких погроз та шантажу з боку відповідача на адресу позивача не було. Ні телевізора , ні відеомагнітофона відповідач у позивача не відбирав.
Суд, вислухавши показання сторін, свідка, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 не можуть бути задоволені. У судовому засіданні встановлено і не заперечується позивачем, що договір про спільну діяльність між сторонами письмово не укладався, як те передбачено статтею 1131 ЦК України. Посилання позивача на те, що всі умови договору про спільну діяльність вони з відповідачем обговорили усно і недодержання сторонами письмової форми правочину згідно зі ст. 218 ЦК України не має наслідком його недійсность, крім випадків, встановлених законом, не можуть бути прийняті судом до уваги, бо у відповідності до ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Згідно зі ст. 1131 ЦК України договір про спільну діяльність укладається в письмовій формі. Крім того, сторони у відповідності до названої статті при укладенні договору про спільну діяльність повинні були встановити умови договору про спільну діяльність, у тому числі координацію спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності, що між ними зроблено не було і, що свідчить про відсутність між сторонами правовідносин щодо сумісної діяльності. При виникненні між сторонами правовідносин у 2002 році згідно діючої на той час ст. 430 ЦК України ( в редакції 1963 року) сторони в плані сумісної діяльності могли укласти лише договір про задоволення своїх особистих або побутових потреб, а не підприємницьку діяльність, що також свідчить про відсутність між сторонами правовідносин про спільну діяльність, як стверджує позивач. У судовому засіданні позивачем також не надано доказів і не знайшов підтвердження факт щодо насильницьких дій з боку відповідача. Переведення позивачем певних сум на рахунки лише підтверджує наявність у нього грошових коштів і їх використання позивачем, а не спільну діяльність з відповідачем.
Стаття 10 ЦПК України, закріпивши принцип змагальності сторін, гарантує сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, рівні процесуальні можливості з метою захисту їх порушуваних, оспорюваних чи не визнаних прав та законних інтересів, в тому числі й щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно цієї норми кожна сторона та інша особа, яка бере участь у справі, повинна довести судові ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 60, 209, 212-215 ЦПК України суд,
ВИРІШИВ:
Відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Криничанський районний суд шляхом подачі в десяти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційного суду Дніпропетровської області або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.