УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 22-а/0690/3307/11
Категорія 100
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючої судді Косигіної Л.М.
суддів: Жигановської О.С., Матюшенка І.В.
при секретарі Порохня М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації, управління Пенсійного Фонду України в Олевському районі про визнання дій неправомірними, стягнення невиплачених коштів, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"
за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації
на постанову Олевського районного суду Житомирської області від 05 червня 2009 року, -
встановила:
У травні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати дії відповідачів неправомірними та стягнути невиплачені кошти, передбачені ст. ст. 37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в сумі 15832 грн. 80 коп. за період з 01.04.2008 року по 01.04.2009 року.
Постановою Олевського районного суду від 05 червня 2009 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність УПСЗН Олевської райдержадміністрації щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 коштів, передбачених ст. ст. 37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у меншому розмірі, ніж визначено" законом. Стягнуто з Олевської райдержадміністрації на користь ОСОБА_2 щомісячну грошову допомогу в зв'язку з обмеженням споживання продуктів місцевого виробництва в сумі 2290 грн. 47 коп. та доплату до пенсії в сумі 11450 грн. 31 коп. за період з 22.05.2008 року по 01.04.2009 року. В задоволенні решти вимог відмовлено. Стягнуто з УПСЗН Олевської райдержадміністрації на користь держави судовий збір в сумі 165 грн. 50 коп.
В апеляційній скарзі УПСЗН Олевської райдержадміністрації, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить постанову скасувати та відмовити у задоволенні позову. Апелянт зазначив, що відповідно до п. 4 постанови КМ України № 936 від 20.05.2005 року підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, є невід'ємною складовою пенсійного забезпечення та виплачується відповідним управлінням Пенсійного фонду України. Крім того, суд не дослідив та не проаналізував Закони України про Державний бюджет на відповідні роки щодо розміру видатків для реалізації виплат потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Розглянувши справу в межах, визначених ст. 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що ОСОБА_2 є непрацюючим пенсіонером, віднесений до 1 категорії осіб, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, проживає в зоні гарантованого добровільного відселення та отримує виплати за ст. ст. 37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", але у меншому розмірі, ніж визначено Законом \а.с. 4-6, 24\.
Відповідно до ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.91р. громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах:
-у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30% від мінімальної зарплати;
-у зоні гарантованого добровільного відселення - 40% від мінімальної зарплати;
-у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - 50% від мінімальної зарплати.
Згідно зі ст. 39 вищезазначеного Закону до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
-у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні зарплати;
-у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні зарплати;
-у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна зарплата.
Дія вказаних норм була зупинена Законом України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності з 01.01.2008 року.
У відповідності до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційними положення щодо зупинення дії абзаців 2, 3, 4 ч. 1 ст. 37, абзаців 2, 3, 4 ч. 1 та ч. 2 ст. 39 вищевказаного Закону.
Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при визначенні розміру виплат застосуванню підлягає саме ст.ст. 37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року за № 836, яка істотно звужує Обсяг встановлених законом прав.
Проте, прийшовши до висновку про неправомірність дій УПСЗН Олевської райдержадміністрації щодо нарахування виплат, передбачених ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у меншому розмірі, ніж визначено Законом та стягуючи з відповідача недоплачені кошти, суд першої інстанції не врахував наступне.
Відповідно до п. 4 постанови КМ України № 936 від 20.05.2005 року, ч. 1 ст. 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення", Положення про Пенсійний фонд України \затв. постановою КМ України від 24.10.2007 року № 1261\, Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах \затв. постановою правління ПФУ від 30.04.2002 року № 8-2\, доплата до пенсії непрацюючому пенсіонеру, у зв'язку з проживанням на території радіоактивного забруднення здійснюється управліннями Пенсійного Фонду України.
Крім того, з довідки управління ПФУ в Олевському районі від 04.06.2009 року вбачається, що в розмір пенсії позивача була включена доплата до пенсії, передбачена ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка виплачувалася даним Управлінням \а.с. 24 \. За таких обставин, стягнення вказаної доплати з Управління праці є неправомірним.
Крім того, ухвалюючи постанову про стягнення з відповідача певної суми коштів, суд не врахував наступне.
Відповідно до ст. 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодування шкоди, заподіяної незаконним рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч. 2 ст. 1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи наведене та відповідні спеціальні законодавчі акти, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносин, що носять публічно-правовий характер, суд може визнати дії відповідачів законними чи незаконними та в разі незаконності таких дій - зобов'язати провести нарахування \донарахування та виплату належних сум відповідно до закону, не ухвалюючи при цьому рішення про визначення конкретного розміру виплат.
За таких обставин, постанова суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 207, 211, 212 КАС України, колегія
суддів,
постановила
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації задовольнити частково.
Постанову Олевського районного суду від 05 червня 2009 року скасувати в частині стягнення коштів, судових витрат, визнання протиправною бездіяльності УПСЗН Олевської райдержадміністрації щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 коштів, передбачених ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Ухвалити в цій частині нову постанову.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації донарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у розмірі, передбаченому ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 22.05.2008 року по 31.03.2009 року.
Визнати неправомірними дії управління Пенсійного Фонду України в Олевському районі щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 доплати до пенсії, передбаченої ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у меншому розмірі, ніж визначено Законом, за період з 22.05.2008 року по 31.03.2009 року.
Зобов'язати управління Пенсійного Фонду України в Олевському районі донарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 доплату до пенсії у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 22.05.2008 року по 31.03.2009 року.
Залишити без змін постанову суду в частині визнання протиправною бездіяльності УПСЗН Олевської райдержадміністрації щодо невиплати у повному обсязі коштів, передбачених ст. 37 вищезгаданого Закону.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного Суду України протягом двадцяти днів, після набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді: