Справа № 2-321/09                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    8 вересня 2009 року                         Томашпільський  районний  суд

                                    Вінницької області

    в складі головуючого судді                         Семко  Г.В.

    за  участю секретаря                             Клімочко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Томашполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про повернення боргу, –

ВСТАНОВИВ:

    23 квітня 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та попросила суд стягнути з відповідачів на її користь 8000 грн. та суму еквівалентну 1000 ЄВРО посилаючись на наступне.

    13 серпня 2008 року відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до позивача з пропозицією позичити їм грошові кошти.

    15 серпня 2008 року позивачем було позичено відповідачам грошові кошти в розмірі 1000 ЄВРО та 8000 грн., про що відповідачі написали розписку та зобов’язались повернути позичені грошові кошти до січня 2009 року.

    До цього часу відповідачі позичену суму грошових коштів позивачу не повернули, позивач в свою чергу неодноразово зверталась до відповідачів з вимогою повернути позичену грошові кошти, однак відповідачі дану вимогу не виконали та ігнорували.  

    В судовому засіданні позивач, ОСОБА_1 позовні вимоги змінила, так як відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 їй було повернено 8000 грн. та одну тисячу ЄВРО, також доповнила позовні вимоги та попросила стягнути з відповідачів проценти обумовлені в розписці, а саме 5 відсотків  місячних від суми позичених коштів, що сторонами визначено в 8000 грн., попросила стягнути з відповідачів проценти в розмірі 7000 грн., так як іншу суму грошових коштів відповідачі сплатили.

    Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов зі зміненими позовними вимогами визнала, не заперечує проти його задоволення.

    Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов зі зміненими позовними вимогами визнав, не заперечує проти його задоволення.

    Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні підтвердив факт укладання договору позики між позивачем та відповідачами та невиконання відповідачами взятих на себе договором зобовґязань.

    Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні підтвердила факт укладання договору позики між позивачем та відповідачами та невиконання відповідачами взятих на себе договором зобовґязань.

    Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні підтвердила факт укладання договору позики між позивачем та відповідачами та невиконання відповідачами взятих на себе договором зобовґязань.

    Заслухавши пояснення позивача, відповідачів, свідків, дослідивши матеріали справи, з’ясувавши в повному об’ємі права та обов’язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи позивача, суд вважає позов зі зміненими позовними вимогами обґрунтованим, який підлягає задоволенню з таких підстав.

    Судом встановлено, що 15 серпня 2008 року між сторонами в усній формі було укладено договір позики 1000 ЄВРО та 8000 грн. під п’ять відсотків від суми позики процентів, щомісячно з встановленням строку повернення позики, а саме до січня 2009 року. В підтвердження укладеної угоди відповідачі надали позивачеві письмову розписку про отримання ними 1000 ЄВРО та 8000 грн. під 5 відсотків від суми позики процентів, щомісячно.

    Згідно зі ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа-незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

    У даному спорі це розписка відповідачів від 15 серпня 2008 року.

    У відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

    Судом встановлено, що в обумовлений термін, а саме до січня 2009 року, відповідачі не приступили до виконання взятих на себе зобов’язань, в зв’язку з чим прострочили його виконання і повинні нести відповідальність перед позивачем за завдані простроченням збитки відповідно до положень ст. 612 ЦК України. Розмір збитків в судовому засіданні сторонами був визначений в сумі 8000 грн. з яких відповідачі сплатили на користь позивача 1000 грн.

    Так як позивачем змінено позовні вимоги у зв’язку з визнанням відповідачами позову в частині стягнення з них 1000 ЄВРО та 8000 грн. та відповідно повернення ними зазначених коштів, а також доповнено позов вимогою стягнути з відповідачів проценти за користування позикою в розмірі 8000 грн. з яких відповідачами сплачено на користь позивача 1000 грн., суд вважає стягнути з відповідачів на користь позивача проценти в розмірі 7000 грн.  

    На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 612, 1047-1049, 1167 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України суд, –

ВИРІШИВ:

    Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про повернення боргу, задовольнити.

    Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 проценти за прострочення невиконання зобов’язань в розмірі сім тисяч гривень.

    На рішення суду може бути подано заяву про апеляційне оскарження  протягом 10 днів з дня оголошення, а апеляційна скарга протягом 20 днів після    подання заяви, до апеляційного суду Вінницької області через Томашпільський районний суд.

            Суддя: