ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2016 р. Справа № 876/6022/15

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.,

участю секретаря Чопко Ю.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Галицького районного суду м. Львова від 06.05.2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до заступника Львівської митниці Державної фіскальної служби ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Львівська митниця Державної фіскальної служби, про скасування постанови в справі про порушення митних правил та закриття провадження в справі про порушення митних правил, -

ВСТАНОВИЛА :

ОСОБА_1 06.04.2015року звернувся до суду з позовом до заступника Львівської митниці Державної фіскальної служби ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Львівська митниця Державної фіскальної служби, про скасування постанови в справі про порушення митних правил та закриття провадження в справі про порушення митних правил.

В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що постанова в справі про порушення митних правил №0321/20909/15 була винесена на підставі протоколу про порушення митних правил №0321/20909/15 від 18.02.2015 року, складеного державним інспектором ВМО №4 митного поста «Мостиська» Львівської митниці ДФС Рутковською А.О. під час перетину ним державного кордону України в режимі «вїзд» на автомобілі марки «VW GOLF» реєстраційний номер НОМЕР_3, кузов НОМЕР_4, під його керуванням. Під час складання вищезазначеного протоколу представник митниці повідомила, що він перебуває на контролі в ПК «Інспектор-2006» відповідно до орієнтування №13-70-26/13-1218 від 30.01.2015 року. Підставою для постановки його на контроль слугував той факт, що він 13 листопада 2014 року ввіз на митну територію України автомобіль марки «VW PASSAT» реєстраційний номер НОМЕР_5, кузов № НОМЕР_1, пропущений на митну територію України через м/п «Мостиська» Львівської митниці ДФС по смузі руху «зелений коридор» в митному режимі «транзит» і у встановленні МК України строки не доставив його до митного органу призначення або не вивіз за митну територію України. З вказаною постановою не погоджується, оскільки вона не відповідає реальним обставинам справи, про що він повідомляв інспектору митниці про те вона заявила, що без складання протоколу не зможе його пропустити через митний кордон для вїзду в Республіку Польша. Так, як в нього була запланована важлива ділова зустріч, він був змушений погодитись на складання протоколу, власноручно зробивши в ньому застереження. А також надані ним документи жодним чином не були враховані посадовими особами митниці, як при складанні протоколу 18.02.2015 року так і при його розгляді по суті 27.03.2015 року, вони не були відображенні в процесуальних документах та не була надана їм будь-яка правова оцінка. Просить позовні вимоги задовольнити.

Оскаржуваною постановою Галицького районного суду м. Львова від 06.05.2015 року - в задоволенні позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі позивач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою задоволити позовні вимоги в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що підставою для постановки його на контроль слугував той факт, що він 13 листопада 2014 року ввіз на митну територію України автомобіль марки «VW PASSAT» реєстраційний номер НОМЕР_5, кузов № НОМЕР_1, пропущений на митну територію України через м/п «Мостиська» Львівської митниці ДФС по смузі руху «зелений коридор» в митному режимі «транзит» і у встановленні МК України строки не доставив його до митного органу призначення або не вивіз за митну територію України. З вказаною постановою не погоджується, оскільки вона не відповідає реальним обставинам справи, про що він повідомляв інспектору митниці про те вона заявила, що без складання протоколу не зможе його пропустити через митний кордон для вїзду в Республіку Польша. Так, як в нього була запланована важлива ділова зустріч, він був змушений погодитись на складання протоколу, власноручно зробивши в ньому застереження. А також надані ним документи жодним чином не були враховані посадовими особами митниці як при складанні протоколу 18.02.2015 року так і при його розгляді по суті 27.03.2015 року, вони не були відображенні в процесуальних документах та не була надана їм будь-яка правова оцінка. Просить позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з того, що факт переміщення товарів та пасажирів через митний кордон підтверджується конкретними документами, передбаченими нормами міжнародного та національного законодавства. Жодних документів, які підтверджували б комерційне використанняавтомобіля з реєстраційним номером НОМЕР_5, кузов № НОМЕР_1, а саме, платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів, позивачем не було надано. Таким чином, ввезений позивачем транспортний засіб є транспортним засобом особистого користування та відповідає всім вимогам такого, наведеним вище. Питання ввезення громадянами транспортних засобів особистого користування з метою транзиту через митну територію України врегульовано ст. 381 МК України.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.

Судом встановлено, що 18.02.2015 року близько 09 годин 20 хвилин в зону митного контролю по смузі руху «зелений коридор» пункту пропуску «Шегині» митного поста «Мостиська» Львівської митниці ДФС заїхав транспортнийзасіб марки «VW GOLF» реєстраційний номер НОМЕР_3, кузов № НОМЕР_2, під керуванням громадянина України ОСОБА_1, який слідував з України до Республіки Польша. До митного контролю ОСОБА_1 предявив свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «VW GOLF» реєстраційний номер НОМЕР_3, та паспорт громадянина України для закордонних поїздок НОМЕР_6. При проведені митних формальностей в ПІК «Інспектор-2006» спрацювало орієнтування на громадянина ОСОБА_1 №13-70-26/13-1218 від 30.01.2015. Перевіркою у відповідності до інформації електронної бази ЄАІСДМСУ «Журнал обліку транспортних засобів» зясовано, що громадянин ОСОБА_1 ввіз на митнутериторію України 13.11.2014 02:12:57 автомобіль марки «VW PASSAT» реєстраційний номер НОМЕР_5, кузов № НОМЕР_1, пропущений на митнутериторію України через митний пост «Мостиська» Львівської митниці ДФС по смузіруху «зелений коридор» в митному режимі «транзит». ОСОБА_1 не перебуває ні на постійному, ні на тимчасовому обліку в консульській установі за межами території України, про що свідчить відсутність відповідних відміток в його паспорті, є резидентом, тому транспортні засоби було ввезено ним на митну територію України в режимі «транзит» та мали бути вивезені ним поза межі митної території впродовж визначеного ст. 95 Митного кодексу України терміну.

Частиною 1 ст.381 МК України встановлено, що транспортні засоби особистого користування, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, дозволяється ввозити на митну територію України з метою транзиту без письмового декларування та внесення на рахунок митного органу, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів з метою вільного обігу.

При цьому, згідно з гл.55 р.ХІІ МК України поміщення громадянином - резидентом транспортного засобу, постійно зареєстрованого у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, у будь-який інший митний режим, ніж транзит, супроводжуватиметься обовязковим письмовим декларуванням цього транспортного засобу та виконанням інших митних формальностей, передбачених Митним кодексом України (письмове зобовязання, застосування заходів гарантування тощо). У відповідності до ст. 95 Митного кодексу України для автомобільного транспорту встановлено строк транзитного перевезення в десять діб, а у разі переміщенні в зоні діяльності однієї митниці - п'ять діб.

Згідно ч.3 ст. 470 МК України перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів- тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Транспортний засіб керований гр. ОСОБА_1 не є транспортними засобам комерційного призначення, на нього поширюється регулювання ч. 3 ст. 470 МК України, оскільки згідно з п. 57 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України термін товар вживаються в значенні будь-якої рухомої речі, у тому числі такої, на яку законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі. Таким чином поняття транспортний засіб особистого користування охоплюється поняттям «товар», оскільки він є рухомою річчю.

У відповідності до ст.95 МК України для автомобільного транспорту встановлено строк транзитного перевезення в десять діб, а у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці п'ять діб. Згідно із нормами ч.2 ст.95 МКУкраїни до строків зазначених у ч.1 даної статті, не включається час дії обставин, зазначених у ст.192 МК України. Разом з тим нормами ч.1 ст.192 МК України передбачено, що у разі, якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення, перевізник зобовязаний терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місце знаходження товарів і транспортногозасобу. ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС з приводу продовження строку доставки товарів не звертався та будь-яких підтверджуючих документів щодо аварії або дії обставин непереборної сили, у відповідності до вимог ст.460 МКУкраїни, не надав. Таким чином, ОСОБА_1 перевищив встановлений статтею 95 МКУкраїни транзитний строк доставки автомобіля «VW PASSAT» реєстраційний номер НОМЕР_5, кузов № НОМЕР_1, що перебував під митнимконтролем, більше ніж на десять діб. Отже, в діях гр. ОСОБА_1 наявний склад порушення митних правил, відповідальність за яке передбачено ч. 3 ст. 470 МК України. Позивач вважає що транспортний засіб з реєстраційним номером НОМЕР_5, кузов № НОМЕР_1 є транспортним засобом комерційного призначення, оскільки даний транспортний засіб є власністю юридичної особи, а ОСОБА_1 є комерційним агентом підприємства «WO Trust OU».

Відповідно до ч. 1 ст. 105 Митного кодексу України у митний режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами поміщуються виключно товари, транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у статті 189 цього Кодексу та в Додатках B.1 - B.9, C, D до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), на умовах, визначених цими Додатками, а також повітряні судна, які ввозяться на митну територію України українськими авіакомпаніями за договорами оперативного лізингу.

Частиною 1 ст. 189 Митного кодексу України передбачено, що транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для переміщення товарів та пасажирів через митний кордон України, можуть тимчасово ввозитися на митну територію України без справляння митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Тимчасово ввезені на митну територію України транспортні засоби комерційного призначення підлягають вивезенню без внесення в їх конструкцію будь-яких змін (без урахування природного зношення, витрати пально-мастильних матеріалів та необхідного ремонту). Тимчасове ввезення транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України допускається за умови, що такі транспортні засоби не використовуватимуться для внутрішніх перевезень на митній території України.

Згідно із п. 59 ч. 1 ст. 4 МК України, транспортні засоби комерційного призначення- будь-яке судно (у тому числі самохідні та несамохідні ліхтери та баржі, а також судна на підводних крилах), судно на повітряній подушці, повітряне судно, автотранспортний засіб (моторні транспортні засоби, причепи, напівпричепи) чи рухомий склад залізниці, що використовуються в міжнародних перевезеннях для платного транспортування осіб або для платного чи безоплатного промислового чи комерційного транспортування товарів разом з їхніми звичайними запасними частинами, приладдям та устаткуванням, а також мастилами та паливом, що містяться в їхніх звичайних баках упродовж їхнього транспортування разом із транспортними засобами комерційного призначення.

Водночас, згідно з пунктом 60 статті 4 Кодексу транспортні засоби особистого користування - наземні транспортні засоби товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепи до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, що зареєстровані на території відповідної країни, перебувають у власності або тимчасовому користуванні відповідного громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно.

Статтею 1 Додатка С до Конвенції встановлено, що приватне використання означає перевезення особою виключно для особистих потреб, за винятком будь-якого комерційного використання. Статтею 1 Конвенції та пунктом 35 статті 4 Кодексу встановлено, що поняття «особа» означає юридичну та фізичну особу. У звязку з цим, особисте користування (приватне використання) не обмежується виключно інтересами фізичної особи, а може здійснюватися і в інтересах юридичних осіб.

З огляду на викладене вище, згідно із положеннями Кодексу та Конвенції транспортні засоби, які тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-резидентами в службових цілях, а не для платного транспортування осіб або для платного чи безоплатного промислового чи комерційного транспортування товарів через митний кордон України, не відносяться до транспортних засобів комерційного призначення. Митне оформлення таких транспортних засобів здійснюється згідно із частиною третьою статті 380 Кодексу. Проте, позивачем не було подано митному органу жодних документів, які б підтвердили платне перевезення ним осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів.

Відповідно до Глави 3 ст.5«Документи на тимчасове ввезення» Конвенції про тимчасове ввезення ((м. Стамбул, 1990 р.)- далі Стамбульська конвенція)) передбачено, що «Не впливаючи на положення Додатка E стосовно операцій з тимчасового ввезення, кожна з Договірних Сторін приймає замість національних митних документів та як належну гарантію сум, зазначених у статті 8 Додатка A, документи на тимчасове ввезення, дійсні на її території, що видані та використовуються відповідно до положень, визначених у вищезгаданому Додатку для товарів (у тому числі транспортних засобів), які ввозяться тимчасово відповідно до інших Додатків до цієї Конвенції, прийнятих такою Договірною Стороною.

Відповідно до гл.1 ст.1 Додатку А Стамбульської конвенції "Документ на тимчасове ввезення" означає міжнародний митний документ, що приймається як митна декларація і дозволяє ідентифікувати товари (у тому числі транспортні засоби) та містить міжнародну чинну гарантію на покриття ввізного мита і податків. "Книжка ATA" означає як документ на тимчасове ввезення, що використовується для тимчасового ввезення товарів, за винятком транспортних засобів. "Книжка CPD" означає як документ на тимчасове ввезення, що використовується для тимчасового ввезення транспортних засобів. Отже, тимчасове ввезення громадянами України транспортних засобів можливе з застосуванням міжнародного митного документа (книжка А.Т.А., або книжка С.Р.D.), що містить чинну міжнародну гарантію сплати митних платежів або надання фінансової гарантії, передбаченому розділом Х Митного кодексу України. Позивач, посилаючись на ч.4 ст.94 МК України погоджується про необхідність подання документів (книжка А.Т.А., або книжка С.Р.D.), що використовуються для декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення у митний режим транзиту.

Така ж позиція передбачена Положенням про митні декларації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 р. № 450 (далі - Положення), яким визначено вимоги до оформлення і використання митних декларацій, на підставі яких декларуються товари, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України підприємствами, та інші товари, що відповідно до законодавства України декларуються шляхом поданням митної декларації, передбаченої для підприємств.

Пунктом 1 розділу II Особливості виконання митних формальностей відповідно до митного режиму тимчасового ввезення Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 № 657, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 жовтня 2012 р. за № 1669/21981 передбачено, що для митного оформлення товарів, що тимчасово ввозяться на митну територію України, митному органу подаються МД, книжка А.Т.А. або інший документ, передбачений законодавством України з питань державної митної справи.

Відповідно до ст. 1 Додатка С Стамбульської конвенції «комерційне використання» означає платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 9 Додатка С Стамбульської конвенції, подальше вивезення транспортних засобів комерційного використання відбувається відразу ж після закінчення транспортних операцій, для яких вони були ввезені.

Відповідно Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів (м. Женева, 1956 р.), яка застосовується до будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду з використанням автомобілів, коли вказані в договорі місце прийняття до перевезення вантажу і місце, передбачене для здачі вантажу, знаходяться на території двох різних країн, з яких принаймні одна являється учасником Конвенції передбачено, що договір перевезення встановлюється накладною (стаття 4).

У накладній відповідно до статті 6 Конвенції мають бути вказані: місце та дата її складання; ім'я та адреса відправника; ім'я та адреса транспортера; місце та дата прийняття вантажу до перевезення та передбачене місце його здачі; ім'я та адреса отримувача; прийняте позначення характеру вантажу та способу його упаковки та у випадку перевезення небезпечних вантажів їх звичайно визнане позначення; кількість вантажних місць, їх особлива розмітка та номера; вага вантажу брутто або у вигляді інших одиниць виміру кількість вантажу; пов'язані з перевезенням видатки (перевізна платня, додаткові витрати, мито та митні збори, а також інші витрати з моменту складання договору до здачі вантажу); інструкції, що вимагаються для виконання митних формальностей, та інші; позначення, що перевезення відбувається, незалежно від будь-яких умов, із дотриманням порядку, встановленого цією Конвенцією. До будь-якого договору автомобільного перевезення пасажирів - та у відповідних випадках - їх багажу транспортними засобами, коли у договорі вказано, що перевезення здійснюється територією принаймні двох країн та що пункт відправлення або пункт призначення, або той та інший знаходяться на території однієї з країн, що домовляються, застосовується Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення пасажирів та багажу (м. Женева 1973 р.).

Крім того, питання міжнародних перевезень пасажирів і вантажів врегульовано розділом IV Закону України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого: 1) При виконанні міжнародних перевезень вантажів нерезиденти України повинні мати: -дозвіл України; -дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків; - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; -сертифікат відповідності транспортного засобу вимогам законодавства України щодо безпеки руху та екологічної безпеки, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; - документи на вантаж. 2). При виконанні міжнародних перевезень пасажирів нерезиденти України повинні мати: - дозвіл України; - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; -список пасажирів (для нерегулярних та маятникових перевезень); -білетно-облікову документацію. У транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої - тахографи.

Статтею 1 цього Закону визначено наступні терміни: - дозвіл на здійснення міжнародних перевезень автомобільним транспортом; -документ, що видається уповноваженими органами Договірних Сторін; - міжнародним автомобільним перевізникам для в'їзду, транзитного проїзду через територію Договірних Сторін, а також здійснення інших видів перевезень, передбачених законодавством; -документи на вантаж - документи, визначені відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про транспортно-експедиторську діяльність", " Про транзит вантажів", інших актів законодавства, в тому числі міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, які необхідні для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом.

З аналізу викладених законодавчих вимог вбачається, що факт переміщення товарів та пасажирів через митний кордон підтверджується конкретними документами, передбаченими нормами міжнародного та національного законодавства. Жодних документів, які підтверджували б комерційне використанняавтомобіля з реєстраційним номером НОМЕР_5, кузов № НОМЕР_1, а саме, платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів, позивачем не було надано. Таким чином, ввезений позивачем транспортний засіб є транспортним засобом особистого користування та відповідає всім вимогам такого, наведеним вище. Питання ввезення громадянами транспортних засобів особистого користування з метою транзиту через митну територію України врегульовано ст. 381 МК України. Агентський договір від 11.11.2014 року та лист відрядження від 11.11.2014 року про який зазначає позивач не є документами, які підтверджують комерційну мету ввезення транспортного засобу, оскільки, відповідно до них позивач здійснює посередницькі послуги. Вищевказаний документ не підтверджує факт переміщення товарів та/або пасажирів через митний кордон України зазначеним транспортним засобом як це передбачено вищенаведеними положеннями Митного кодексу України, Закону України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт» та Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 р.). Факт переміщення товарів та пасажирів через митний кордон підтверджується конкретними документами, передбаченими нормами міжнародного та національного законодавства.

Відповідно до листа Держмитслужби України від 05.03.2013 року № 11.1/2-12.2/2172-ЕП скерованого начальникам митних органів «Про тимчасове ввезення автомобільних транспортних засобів громадянами - резидентами» Статтею 1 Додатка C до Конвенції встановлено, що приватне використання означає перевезення особою виключно для особистих потреб, за винятком будь-якого комерційного використання.

З огляду на викладене вище, згідно із положеннями Кодексу та Конвенції транспортні засоби, які тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-резидентами в службових цілях, а не для платного транспортування осіб або для платного чи безоплатного промислового чи комерційного транспортування товарів через митний кордон України, не відносяться до транспортних засобів комерційного призначення. Митне оформлення таких транспортних засобів здійснюється згідно із частиною третьою статті 380 Кодексу. Крім того, документи на товар під час перетину митного кордону позивач не надавав.

Відповідно до ч. 6 ст. 104 МК України, для поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання митного режиму, повинна, зокрема, подати органу доходів і зборів, що здійснює випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення у режимі тимчасового ввезення, документи на такі товари, транспортні засоби, що підтверджують мету їх тимчасового ввезення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 МК України, поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1, 8 ст. 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії. Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості.

Крім того, згідно електронної бази даних ЄАІС Держмитслужби України позивач ввіз зазначені автомобілі на митну територію України по смугах руху «зелений коридор», який у відповідності до норм статті 366 Митного кодексу України, призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню і не підлягають письмовому декларуванню. Також, згідно цієї ж статі МКУ передбачено, що двоканальна система - це спрощена система митного контролю, яка дає громадянам змогу здійснювати декларування, обираючи один з двох каналів проходу (проїзду транспортними засобами особистого користування) через митний кордон України. Громадянин самостійно обирає відповідний канал ("зелений коридор" або "червоний коридор") для проходження митного контролю за двоканальною системою.

З урахуванням викладеного, керуючись принципами верховенства права, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмовляє у задоволені позову у повному обсязі.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

постанову Галицького районного суду м. Львова від 06.05.2015 року у справі № 461/4000/15-а - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді О.М. Гінда

В.Я. Качмар