Апеляційний суд міста Києва

1[1]

ВИРОК

Іменем України

13 квітня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Приндюк М.В.

суддів Єфімової О.І., Юденко Т.М.

секретарів судового засідання Бакути А.Ю., Костюк А.А.

з участю прокурора Горбаня В.В.

захисника ОСОБА_1

обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження № 12015100050007907 за апеляційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції - прокурора Київської місцевої прокуратури № 5 Любченко Т.С. на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 10 лютого 2016 року щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України,-

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Донецька, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, офіційно не працевлаштованого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України;

ВСТАНОВИЛА:

Згідно з вироком Оболонського районного суду м. Києва від 10 лютого 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України, призначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

ОСОБА_2 звільнено від призначеного покарання у виді обмеження волі на підставі ч.4 ст. 74 КК України.

ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України, призначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

У відповідності до ст. 76 КК України ОСОБА_3 зобов'язано не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та періодично з'являтись на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції.

Судом прийнято рішення, щодо речових доказів.

Вирок в частині призначення покарання ОСОБА_3 не оскаржується.

Як встановлено вироком суду, 17 серпня 2015 року приблизно о 7 год. 30 хв. ОСОБА_3, знаходячись на своєму робочому місці в торгівельному залі магазину «Караван», що по вул. Луговій, 12 в м. Києві, з метою таємного викрадення чужого майна за попередньою змовою групою осіб, зателефонував ОСОБА_2 та запропонував останньому вчинити крадіжку товарів з магазину, де вони разом працювали. При цьому, отримавши згоду, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розподілили між собою ролі.

Згідно з розподілом ролей, ОСОБА_3 мав взяти зі складу товар та передати його в торгівельному залі ОСОБА_2, який буде знаходитись там як покупець. ОСОБА_2 у свою чергу, мав винести товар за межі магазину. Цього ж дня ОСОБА_3, реалізуючи свій умисел на таємне викрадення чужого майна за попередньою змовою з ОСОБА_2, згідно з розподіленням ролей, направився на склад магазину «Караван», де скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, взяв пляшку «Олії оливкової», вартістю 346,39 грн., та пляшку рому «Бакарді Суперіор», вартістю 300,49 грн., на загальну суму 646,88 грн., які обмотав плівкою та виніс зі складу, сховавши під інший товар.

17 серпня 2015 року приблизно о 8 год. 25 хв. ОСОБА_3, знаходячись у відділі «Крупи» торгівельного залу магазину «Караван», продовжуючи свої дії, направленні на таємне викрадення чужого майна за попередньою змовою групою осіб, зустрівся з ОСОБА_2 та передав останньому викрадений ним раніше товар, а саме пляшку «Олії оливкової», вартістю 346,39 грн., та пляшку рому «Бакарді Суперіор», вартістю 300,49 грн., на загальну суму 646,88 грн. У свою чергу ОСОБА_2 реалізуючи свій умисел на таємне викрадення чужого майна за попередньою змовою групою осіб, згідно з раніше розподіленими ролями, тримаючи при собі викрадений товар, направився на вихід з торгівельного залу магазину «Караван», пройшов лінію кас та намагався зникнути з місця вчинення злочину, однак ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не довели свій умисел до кінця з причин, що не залежали від їх волі, оскільки ОСОБА_2 був затриманий працівниками служби охорони магазину при виході з приміщення.

Не погоджуючись з вироком суду в частині призначення ОСОБА_2 покарання, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції - прокурор Київської місцевої прокуратури № 5 Любченко Т.С. подала апеляційну скаргу в якій просить задовольнити її апеляційну скаргу, вирок суду в частині призначення ОСОБА_2 покарання скасувати та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки поклавши обов'язки, передбачені п.п. 2-4 ст. 76 КК України.

Іншими особами, які мають право на апеляційне оскарження, апеляційні скарги не подані.

Прокурор в своїй апеляційній скарзі вважає, що вирок суду в частині призначення ОСОБА_2 покарання та звільнення від призначеного покарання постановлений з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування закону, який не підлягає застосуванню.

На думку прокурора, висновки суду про звільнення ОСОБА_2 від покарання, з урахуванням того, що ОСОБА_2 вчинив злочин середньої тяжкості, який не є корупційним, обвинуваченого ОСОБА_2 на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечним, є необґрунтованим. Як вважає прокурор, для визнання особи такою, що не вважається суспільно небезпечною, необхідно констатувати, що після вчинення нею злочину вона поводиться бездоганно і сумлінно ставиться до праці, і це повинно мати місце протягом тривалого часу.

Прокурор стверджує, що наявність у ОСОБА_2 позитивних характеристик та того, що ОСОБА_2 є аспірантом Академії праці, соціальних відносин і туризму не може свідчити про його виправлення після вчинення кримінального правопорушення, як того вимагає ч.4 ст. 74 КК України.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, обвинувачених та захисника ОСОБА_2, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинувачених, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у пред'явленому йому обвинуваченні, а саме у закінченому замаху та таємному викраденні чужого майна (крадіжки) вчиненому за попередньою змовою групою осіб, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються наявними у ньому доказами, які досліджені у суді в порядку, визначеному ч.3 ст. 349 КПК України, і ніким з учасників судового провадження не оспорювалися раніше, не оспорюються тепер, а тому апеляційним судом у відповідності до ч.1 ст. 404 КПК України, не перевіряються.

За встановлених судом першої інстанції обставин, кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України є правильною.

Що стосується призначення покарання ОСОБА_2 та його звільнення від призначеного покарання, то колегія суддів погоджується з доводами апеляції прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування закону, який не підлягає застосуванню.

Суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 кримінального правопорушення, особу винного, наявність у нього позитивних характеристик, те, що ОСОБА_2 є аспірантом Академії праці, соціальних відносин, обставину, яка пом'якшує покарання - щире каяття, і правильно призначив ОСОБА_2 за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

Разом з тим, суд першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 50, 74 КК України, без достатніх на те підстав, звільнив від призначеного покарання у виді обмеження волі, і на цьому правильно наголошує в апеляційній скарзі прокурор.

Так, у відповідності до вимог ч.4 ст. 74 КК України, якщо особа, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути за вироком суду звільнена від покарання, якщо буде визнано, що з урахуван­ням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці цю особу на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною.

Зазначені вимоги закону суд першої інстанції не врахував і звільняючи ОСОБА_2 від призначеного покарання у виді обмеження волі на підставі ч.4 ст. 74 КК України, не навів переконливих мотивів для прийняття такого рішення.

Будь-яких об'єктивних даних про те, що особа ОСОБА_2 не є суспільно небезпечною, має бездоганну поведінку і сумлінне ставлення до праці суд у вироку не зазначив, відсутні такі дані і в матеріалах справи. Лише те, що ОСОБА_2 є аспірантом Академії праці, соціальних відносин і туризму не може свідчити про те, що особа ОСОБА_2 не є суспільно небезпечною, має бездоганну поведінку та сумлінне ставлення до праці. Як вбачається ОСОБА_2 був аспіратом до вчинення протиправних дій, так і після їх вчинення.

Відповідно до вимог ст. ст. 413, 420 КПК України, неправильне застосування кримінального закону, тобто застосування кримінального закону, який не підлягає застосуванню, є підставою для скасування вироку суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_2 покарання та ухвалення нового вироку апеляційним судом на підставі вимог ст. 409 КПК України.

Ухвалюючи новий вирок, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, особу винного, який позитивно характеризується, те що він є аспірантом Академій праці, соціальних відносин і туризму, обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття відсутність обставин, які обтяжують покарання, і приходить до висновку, що призначене судом покарання за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України без застосування ст. 74 КК України, а із застосуванням ст. 75 КК України буде в достатній мір відповідати вимогам ст. 65 КК України та за своїм видом і розміром сприяти виправленню і перевихованню обвинуваченого та попередженню нових злочинів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів Апеляційного суду м. Києва, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції - прокурора Київської місцевої прокуратури № 5 Любченко Т.С. - задовольнити.

Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 10 лютого 2016 року в частині засудження ОСОБА_2, скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

У відповідності до ст. 76 КК України ОСОБА_2 зобов'язати не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та періодично з'являтись на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції.

Касаційна скарга може бути подана до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

СУДДІ:

_____________ _____________ _____________

Приндюк М.В. Єфімова О.І. Юденко Т.М.

Справа № 11-кп/796/836/2016 Категорія: ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України

Головуючий у 1-й інстанції - суддя Місечко М.М.

Доповідач в суді апеляційної інстанції - Приндюк М.В.