Справа № 2а-6064
2009 року
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 липня 2009 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючий судді Прищепа О.І., при секретарі Сігал М.Ю., розглянувши у письмовому провадженні в залі суду м. Ялта адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту Ялтинської міської Ради про визнання противоправними дій та зобов’язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд визнати противоправними дії Управління труда та соціального захисту населення Ялтинської міської Ради стосовно відмови у проведенні перерахунку та сплати сум щорічної допомоги як інваліду війни III групи та учаснику бойових дій, стягнути з відповідача на користь позивача недосплачену суму щорічної грошової допомоги за період з 2004 по 2009 рік в сумі 10800 гривень.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що позивач є учасником бойових дій та інвалідом III групи. Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачена виплата щорічної грошової дороги: учаснику бойових дій в розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком та інваліду 3 групи в розмірі 7-ми мінімальних пенсій за віком. Кабінету Міністрів України дано доручення щорічно в проекті Державного бюджету України передбачати цільові кошти, необхідні для виплати вказаної допомоги. Однак, фактично позивач отримує вказану допомогу у розмірі, що значно менший, ніж передбачено це Законом. на звернення про перерахунок та доплату відповідних коштів позивач отримав відмову, з посиланням, що допомога була сплачена відповідно до Державного бюджету України.
Проте, 22.05.2008 року Конституційним судом України прийнято рішення №10-рп-2008 про визнання неконституційними окремих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України від 28.12.2007 року»
Тому позивач вважає таку відмову Управління протиправною, а недоплачену щорічну допомогу такою що підлягає стягненню.
У судове засідання позивач не з'явився, про день та час слухання справи сповіщений завчасно. Відповідно до наданого суду клопотання, він просить розглянути справу за його відсутністю, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засіданні також не з’явився, про день та час слухання справи сповіщений завчасно, просить розглянути справу за його відсутністю. Надав до суду заперечення, відповідно до яких Верховна рада України на підставі Рішення Конституційного суду від 06.07.2007 року №6-рп/2007 та від 22.05.2008 року №10-рп/2008 не внесла відповідних змін до Законів «Про державний бюджет на 2007 рік», «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчі акти України», «Про державний бюджет на 2009 рік» по збільшення витрат на виплату грошової допомоги ветеранам та інвалідам війни «до 5 травня».
З цих підстав Управління, діючи в межах своїх повноважень та фінансових ресурсів, що фактично надійшли, керуючись затвердженими щорічними сметами та планами бюджетних асигнувань Управління, Постановою КМУ від 12.03.2008 року №183 «Про розмір одноразової грошової допомоги, яка сплачується у 2008 році, законам України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» правомірно сплатило позивачу в 2007, 2008, 2009 роках допомогу «до 5 травня» в розмірах, передбаченими щорічними сметами. Також, просить суд застосувати положення ст. 100 КАС України, тому що позивач без поважних причин пропустив річний строк звернення до суду.
У зв’язку з надходженням від сторін заяв про розгляд справи за їх відсутності, суд відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України, розглянув та вирішив дану справу у порядку письмового провадження.
Вивчивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. ст.22 Конституції України встановлено, що зміст та обсяг прав і свобод людини при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є учасником бойових дій, відповідно до посвідчення серії АА №512515, виданого 12 жовтня 1999 року та інвалідом 3 групи, відповідно до посвідчення серії Б №432053, виданого 20 листопада 2008 року.
Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», станом на 1 січня 1999 року, передбачена виплата щорічної грошової допомоги в розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком для учасників бойових дій та в розмірі 7-ми мінімальних пенсій за віком для інвалідів війни.
Кабінету Міністрів України надано доручення щорічно у проекті Державного бюджету, передбачити цільові кошти, необхідні для виплати зазначеної допомоги.
Відповідно до ч.6 ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» громадянам, які належать до кількох категорій осіб згідно з цим Законом, виплачується одна допомога у більшому розмірі.
Так, відповідно до наданих суду матеріалів позивачу до 2008 року була нараховувалася та була сплачена щорічна допомога, як учаснику бойових дій, а починаючи з 2008 року, оскільки позивач придбав правовий статус інваліда війни III групи, де щорічна допомога більш ніж у учаснику бойових дій, позивачу був обраний інший вид допомоги, у більшому розмірі, як інваліду III групи, як це і передбачено відповідним Законом.
Статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції, яка діяла у 2004-2007 рр., було визначено, що учасникам бойових дій щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком.
Статтею 13 того ж Закону було визначено, що інвалідам III групи щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі сіми мінімальних пенсій за віком.
Дію частини п'ятої статті 12 та частини четвертої статті 13 зупинено на 2006 рік в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги згідно із Законом України від 20.12.2005 р. N 3235-IV та на 2007 рік в той же частині згідно із Законом України від 19.12.2006 р. N 489-V.
Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення ст.ст.29, 36, ч.2 ст.56, ч.2, ст.62, ч.1 ст.66, п.п. 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст.71, ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнані такими, що не відповідають Конституції України. Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність з моменту прийняття рішення Конституційним судом України.
Однак, Управління праці та соціального захисту Ялтинської міської ради зазначену за 2007 роки виплату здійснила у розмірі 280 гривень, що менш передбаченого законодавством, чим порушила права позивача.
Згідно зі ст.ст. 99,100 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк з дня коли особа дізналася про порушення своїх прав. Пропущення строків звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволені позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Строк звернення до суду про нарахування невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за 2004 - 2007 роки позивачем пропущений, оскільки позивач звернувся до суду в лише в липні 2009 року, тобто поза межами річного строку, встановленого ст. 99 КАС України. Доказів поважності причини пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав в цій частині позивач не надав. Крім того, відповідач наполягає на застосуванні до вимог позивача правил статей 99,100 КАС України.
Законом України від 28.12.2007 № 107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» порядок виплати щорічної допомоги змінений і ч.5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладена в такій редакції: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
На виконання цих змін Кабінетом Міністрів України прийнята постанова №183 від 12 березня 2008 року, де вказала тверду грошову суму щорічної допомоги, яка підлягає сплаті.
Однак, вказані зміни до Закону, згідно з рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10рп-2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України та втратили чинність з моменту прийняття рішення суду.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
На підставі викладеного суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення державної соціальної допомоги є обґрунтованими частково, а саме з моменту ухвалення рішення Конституційним судом України, тобто з 22 травня 2008 року.
Основним завданням Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є захист ветеранів війни шляхом надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров’я.
Законодавства України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України.
Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними
Постанова Кабінету Міністрів України №183 від 12 березня 2008 р. Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" зазначила розмір щорічної допомоги інвалідам війни III групи - 350 гривень.
Вказана постанова, як і інші постанови Кабінету Міністрів України є підзаконним актами, та приймаються на виконання законів, що регулюють відповідні правовідносини, мають вищу юридичну силу, та не можуть застосовуватися самостійно, або всупереч законам України.
Так, постанова КМУ №183 від 12 березня 2008 року встановила розмір разової грошової допомоги на 2008 рік відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", з урахуванням змін до відповідних законів, які прийняті Верховною Радою України 28 грудня 2007 року.
Оскільки вказані зміни втратили чинність, через їх неконституційність, то з 22 травня 2008 року Постанова КМУ №183 від 12 березня 2008 року не може застосовуватися для виплати щорічної допомоги інвалідам війни III групи ні у 2008 році, ні в 2009 році.
А розмір щорічної допомоги інвалідам війни III групи залишився такий, що діяв до змін 2007 року відповідно до ст.13 Закону, тобто «7 мінімальних пенсій за віком щорічно».
Статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність у наступному розмірі: з 1 квітня – 481 гривню, з 1 липня – 482 гривні, з 1 жовтня – 498 гривень.
Розрахунок щорічної допомоги інвалідам війни III групи необхідно проводити з урахуванням рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року та дати звернення позивача до суду, тобто за 2008 - 2009 роки.
Щорічна допомога інвалідам війни III групи за 2008-2009 рік дорівнює 6972 гривень (498 * 7) * 2, тобто по 3486 гривень щорічно.
Та з урахуванням виплаченої позивачу соціальної допомоги інвалідам війни за той самий період у розмірі 730 гривні, невиплачена позивачу державна соціальна допомога за 2008-2009 дорівнює – 6242 гривень (6972 грн. - 730 грн). Зазначена сума повинна бути сплачена відповідачем позивачу, як інваліду війни III групи.
Згідно зі статтею 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення.
Тому суд вважає, що саме відповідач повинен виплачувати щорічну державну соціальну допомогу. Відсутність бюджетних коштів не є підставою для відмови в задоволені позовних вимог. Особа, яка повинна отримати бюджетні кошти, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання відповідача на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань, судом до уваги не приймається.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши докази, з’ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог, з урахуванням того, що відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів держаної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень, суд вважає позов підлягає частковому задоволенню, в частині зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щорічну державну соціальну допомогу як інваліду війни III групи за 2008-2009 роки у розмірі, передбаченому ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 9,70-72, 86, 158-163, 167 КАС України, ст.ст. 21, 152 Конституції України, ст.ст. 1,2,12,13,17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, Рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10рп-2008, Постанови Кабінету Міністрів України №183 від 12 березня 2008 р. Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту Ялтинської міської Ради щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та сплати не донарахованої щорічної допомоги протиправними.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту Ялтинської міської Ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну соціальну допомогу як інваліду війни III групи за період 2008 - 2009 роки у розмірі 6242 (шість тисяч двісті сорок дві) гривні 00 копійок.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України.
Суддя: