ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

08 вересня 2016 р. Справа № 802/1070/16-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:                              Вергелеса Андрія Валерійовича,

за участю:

секретаря судового засідання:           Павліченко Аліни Володимирівни

представника позивачів:                     ОСОБА_1

представника відповідача:                     ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

до: Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області

про: визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулись ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначили, що в серпні 2015 року звернулись до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із письмовими заявами про надання дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею по 2 га, за рахунок земель резервного фонду (рілля) на території Дахталійської сільської ради Крижопільського району Вінницької області .

Листами Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області позивачам відмовлено у наданні вказаних дозволів. ОСОБА_3 відповіді на його звернення не надійшло.

В лютому 2016 року позивачі повторно звернулись до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із письмовими заявами про надання дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею по 2 га, за рахунок земель резервного фонду (рілля) на території Дахталійської сільської ради Крижопільського району Вінницької області.

Однак відповідач листами відмовив у наданні вказаних дозволів.

Не погодившись із відмовами відповідача у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, позивачі звернулись до суду з даним адміністративним позовом, у якому просили: 1) визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо відмов у наданні позивачам дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 гектари на території Дахталійської сільської ради Крижопільського району Вінницької області, викладених у листах №Г-2287/0-1022/6-16, №Г-2288/0-1021/6-16, №Г-2289/0-1020-16 від 14.03.2016 р.; 2) зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути заяви ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею по 2 га на території Дахталійської сільської ради Крижопільського району Вінницької області.

Представник позивачів в судовому засіданні надав пояснення, що повністю відтворюють зміст позовної заяви та просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених в письмових запереченнях та просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 звернулись до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із письмовими заявами від 11.02.2016р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею по 2 га на території Дахталійської сільської ради Крижопільського району Вінницької області у власність для ведення особистого селянського господарства із земель резервного фонду (рілля). Повідомили, що правом безоплатної приватизації земельних ділянок по даному виду цільового призначення не скористались. До заяв додали викопіювання із кадастрової карти Дахталійської сільської ради Крижопільського району Вінницької області, копії паспортів та копії карток ідентифікаційних кодів позивачів, листи погодження Дахталійської сільської ради.

Листами Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області 14.03.2016 р. №Г-2287/0-1022/6-16, №Г-2288/0-1021/6-16, №Г-2289/0-1020-16 позивачів повідомлено, що місце розташування об’єктів не відповідає вимогам техніко-економічному обґрунтуванню використання та охорони земель (п. 7 ст. 118 ЗК України). Зазначено, що земельні ділянки, які бажають отримати позивачі у власність для ведення особистого селянського господарства розміщені на пасовищах, які за своїми природними особливостями і призначенням мають використовуватись для випасання худоби.

Вирішуючи даний спір по суті, суд враховує наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України (далі – ЗК України).

Так, в силу положень ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для відмови у наданні позивачам дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок є невідповідність місця їх розташування вимогам техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель. При цьому відповідач посилається на те, що бажанаі земельні ділянки розміщені на пасовищах, які за своїми природними особливостями і призначенням мають використовуватись для випасання худоби.

Так, відповідно до частини першої статті 22 ЗК України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Частиною другою статті 22 ЗК України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

При цьому, пунктом "а" частини третьої статті 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Частиною четвертою статті 122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

В свою чергу, згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 р. №15 (далі - Положення №15), Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.

Частиною тридцять першою пункту 4 Положення №15 визначено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Пунктом "в" частини третьої статті 116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2.0 гектара.

Із положень статті 118 ЗК України випливає, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_6 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_6 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини першої статті 186 ЗК України, схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць погоджуються територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони культурної спадщини, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони культурної спадщини, територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства, територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань водного господарства, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району - виконавчим органом відповідної міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі якщо такий орган не утворений - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурним підрозділом відповідної обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

У разі розроблення схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель району така документація із землеустрою додатково погоджується відповідними сільськими, селищними, міськими радами та районною державною адміністрацією

Схема землеустрою і техніко-економічне обґрунтування використання та охорони земель району затверджуються районною радою.

Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель села, селища, міста затверджуються відповідною сільською, селищною або міською радою.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачі звернулись до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з відповідними клопотаннями на надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства та подали всі необхідні документи, передбачені нормами ЗК України.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Отже, як вбачається із вище викладеного, чинне законодавство встановлює вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що законодавцем передбачено лише єдину підставу для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка полягає у невідповідності місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Натомість, відповідач, до компетенції якого належить розгляд питання та прийняття рішення щодо надання дозволу чи відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, безпідставно та необґрунтовано відмовив позивачеві у наданні такого дозволу.

Всупереч обов'язку доказування, закріпленому у ст. 71 КАС України, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено тих обставин, що стали підставою для надання позивачам відмов у розробленні проектів землеустрою, зокрема, ані загрози здійснення перерозподілу земель без врахування потреби сільського господарства та розвитку території, ані невідповідності місця розташування земельної ділянки вимогам закону та техніко-економічному обґрунтуванню.

Суд зазначає, що в оскаржуваних відмовах Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 14.03.2016р. №Г-2287/0-1022/6-16, №Г-2288/0-1021/6-16, №Г-2289/0-1020-16 відсутні посилання на відповідну землевпорядну документацію та техніко-економічне обгрунтування використання та охорони земель, яким, на думку відповідача, не відповідають представлені позивачами викопіювання розміщення земельних ділянок.

Крім того, в силу положень ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, до відповідного клопотання додають графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, та погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Судом встановлено, що у наданих позивачами викопіюваннях з плану землекористування Дахталійської сільської ради Крижопільського району Вінницької області зазначені бажані місця розташування спірних земельних ділянок, заперечень щодо можливості їх передачі у власність ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 для ведення особистого господарства не має.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області з непередбачених законом та не підтверджених документально підстав відмовило позивачам у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок орієнтовною площею 2 га, розташованих на території Дахталійської сільської ради Крижопільського району Вінницької області з метою ведення особистого (селянського) господарства.

Відтак адміністративний позов в частині визнання протиправними відмов відповідача, викладених у листах-відповідях від 14.03.2016 р. №Г-2287/0-1022/6-16, №Г-2288/0-1021/6-16, №Г-2289/0-1020-16, належить задовольнити.

Щодо позовної вимоги про зобов’язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 від 11.02.2016 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою необхідно зазначити, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Таким чином, з урахуванням наявності в суду права при задоволенні вимог адміністративного позову прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчити певні дії, а також беручи до уваги протиправність і передчасність відмови суб'єкта владних повноважень у наданні позивачам дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд приходить до висновку, що позивачем обрано вірний спосіб захисту порушеного права, який може бути застосований при прийнятті рішення у даній адміністративній справі.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини 1 статті 2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу вимог ст. ст. 69, 70 КАС України - доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З обставин адміністративної справи вбачається, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних дій, а відтак, позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується ч. 1 ст. 94 КАС України, в силу якої, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області викладену в листі № Г-2289/0-1020/6-16 від 14.03.2016 р. у наданні ОСОБА_4 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,5 га, яка розташована на території Дахталійської сільської ради Крижопільського району Вінницької області.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_4 від 11.02.2016 р. щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,5 га, яка розташована на території Дахталійської сільської ради Крижопільського району Вінницької області.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області викладену в листі № Г-2288/0-1021/6-16 від 14.03.2016 р. у наданні ОСОБА_5 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Дахталійської сільської ради Крижопільського району Вінницької області.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_5 від 11.02.2016 р. щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Дахталійської сільської ради Крижопільського району Вінницької області.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області викладену в листі № Г-2287/0-1022/6-16 від 14.03.2016 р. у наданні ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Дахталійської сільської ради Крижопільського району Вінницької області.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 від 11.02.2016 р. щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Дахталійської сільської ради Крижопільського району Вінницької області.

Стягнути на користь ОСОБА_4 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1102 грн. 40 коп. (одна тисяча сто дві грн. 40 коп.).

Стягнути на користь ОСОБА_5 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1102 грн. 40 коп. (одна тисяча сто дві грн. 40 коп.).

Стягнути на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1102 грн. 40 коп. (одна тисяча сто дві грн. 40 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя            Вергелес Андрій Валерійович