Справа 22-к- 2171/2007
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
МСП - 01601, м. Київ-601, вул. Володимирська, 15
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2007 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого: судді Качан В.Я.
Суддів: Мороз Л.Л. Панченко М.М., Вовченко В.М., Білич І.М.,
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Новоазовської районної державної адміністрації Донецької області на рішення Новоазовського районного суду Донецької області від 30 липня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 23 листопада 2004 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Племзавод « «Розовський « Новоазовської районної державної адміністрації , Розовської сільської ради про визнання права власності на земельний пай та виділення його в натурі. -
встановила:
У квітні 2002 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом посилаючись на те, що з 1999 року він є акціонером ВАТ «Племзавод « Розовський» 11 травня 1999 року був звільнений з товариства за власним бажанням. 19 грудня 2001 року правління ВАТ «Племзавод « Розовський « затвердило списки членів ВАТ який додавався до Державного акту на землю , що мають право на земельну частку (пай). Позивач вказує, що він не був включений до цього списку і вважає це порушенням його права. Просив визнати за ним право на земельну частку (пай) та виділити її в натурі.
В травні 2004 року ОСОБА_1 уточнив свої вимоги та просив визнати за ним право власності на земельну долю ( пай ) в колективній власності на землю ВАТ «Племзавод «Розовський «. Зобов'язати відповідача надати йому земельну частку (пай ) в натурі із земель колективної власності ВАТ «Племзавод «Розовський « або за згодою Розовської сільської ради із земель резервного фонду. Стягнути з відповідача судові витрати та витрати по наданню юридичної допомоги в сумі 300 гривень. Притягнути до участі в справі у якості третіх осіб на стороні відповідача Новоазовську районну державну адміністрацію, Розовську сільську раду.
Рішенням Новоазовського районного суду Донецької області від 30 липня 2004 року визнано за ОСОБА_1 право на земельну ділянку ( пай ) у ВАТ «Племзавод «Розовський «. Зобов'язано Новоазовську районну адміністрацію та Розовську сільську раду прийняти рішення про коригування проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв ) ВАТ «Племзавод «Розовський «.Виділити ОСОБА_1 земельну частку ( пай ) із земель ВАТ «Племзавод «Розовський « у розмірі земельної частки яка буде встановлена в результаті коригування проекту землеустрою. Стягнуто з ВАТ «Племзавод «Розовський « на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті державного мита у розмірі 51 гривни та 600 гривень по оплаті допомоги адвоката.
Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 23 листопада 2004 року рішення суду першої інстанції у частині зобов'язання Новоазовської районної державної адміністрації і Розовської сільської ради виконати коригування проекту землеустрою щодо організації території земельних часток ( паїв ) і виділення земельної частки ( паю ) ОСОБА_1 із земель ВАТ «Племзавод «Розовський «змінено. Зобов'язано Новоазовську районну державну адміністрацію Донецької області виділити ОСОБА_1 земельну частку ( пай ) у розмірі умовних кадастрових гектарів 11.83 га із земель запасу чи резервного фонду. У іншій частині рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі Новоазовська районна державна адміністрація Донецької області ставить питання про скасування постановлених судових рішень в частині виділення ОСОБА_1 земельної частки ( паю ) із земель запасу або резервного фонду. Просить направити справу до суду першої інстанції для розгляду. Мотивуючи вимогу порушенням судами норм матеріального та процесуального права.
Обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи , судова палата у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що у 1998 році Державний племінний завод ім.. Рози Люксембург де працював позивач, було реорганізовано у ВАТ «Племзавод «Розовський « ОСОБА_1 став акціонером вказаного товариства. 11 травня 1999 року позивач був звільнений з роботи за власним бажанням.'В 2001 році на зборах акціонерів було прийнято рішення про приватизацію земель які знаходились в користуванні товариства. 19 грудня 2001 року правління затвердило список членів товариства який став додатком до Державного акту на землю. Позивач не був включений до вищевказаного списку. 28 грудня 2001 року ВАТ «Племзавод «Розовський « отримав Державний акт на право колективної власності на землю.
Задовольняючи позов та визнаючи за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) в ВАТ «Племзавод «Розовський « суди виходили "з того, що позивач є власником простих іменних акцій ВАТ «Племзавод «Розовський « і внесений до реєстру власників цінних паперів зазначеного товариства , як на час передачі землі в колективну власність, так і на момент одержання товариством Державного акту на землю. Тому позивач, як акціонер має право на земельну частку ( пай ) , але помилково не був внесений до списку осіб, які мають право на земельну частку ( пай ), що додається до Державного акту на землю. Тому у відповідності до постанови Кабінету міністрів України від 4 лютого 2004 року «Про порядок організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв )», суди зобов'язали Новоазовську районну державну адміністрацію Донецької області виділити ОСОБА_1 земельну частку (пай) із земель запасу чи резервного фонду.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна, виходячи з наступного.
За змістом ст.ст. 22, 23 ЗК України ( в редакції 1990 року ) та Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720 /95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям « особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах підприємства на час паювання, - включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю - одержання підприємством цього акту.
За даних обставин висновок суду про наявність у позивача права на земельну частку ( пай ) на підставі того, що сторона є акціонером товариства не відповідає вищезазначеній нормі матеріального права.
Також у порушення вимог ЦПК України 1963 року, який діяв на час розгляду справи, суди належним чином не визначився з процесуальним положенням сторін по справі у відповідності до поданих позивачем уточнень позовних вимог. Поклавши при цьому зобов'язання на вчинення відповідних дій на третіх осіб по справі ( що визначені позивачем).
Суди покладаючи певні зобов'язання на Новоазовську районну державну адміністрації і Розовську сільську раду вийшли за межі заявленого позову, оскільки ОСОБА_1 такі вимоги не заявляв. Відповідно до вимог ст. 103,203 ЦПК України 19 року, право визначення підстав звернення належить позивачу, і суд сам за власною ініціативою їх змінити не може.
Беручи до уваги той факт, що рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, зазначені рішення підлягають скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
Керуючись статтями 336,338 ЦПК України, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій України» щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ» від 22 лютого 2007 року № 697 та глави 2 розділу У ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва, -
ухвалила:
Касаційну скаргу Новоазовської районної державної адміністрації задовольнити.
Рішення Новоазовського районного суду Донецької, області від 30 липня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 23 листопада 2004 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
Ухвала оскарженню не підлягає.