Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №310/11534/13 Головуючий у 1 інстанції Ревуцький С.І.

Провадження № 22-ц/778/3228/16 Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого Дзярука М.П.,

Суддів: Крилової О.В.

ОСОБА_2,

за участі секретаря: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 лютого 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», Публічного акціонерного товариства «ОМЕГА БАНК» про визнання договору поруки припиненим, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що 12 березня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 укладений кредитний договір № 070/0308/45-006, за яким Банк надав відповідачу кредит у сумі 51 200,00 доларів США зі сплатою 12.5% річних за користування кредитом з кінцевою датою повернення 12.03.2038 року.

В забезпечення зобов'язань за кредитним договором 12 березня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») та фізичною особою ОСОБА_4 укладений договір поруки №0705/0308/45-006-Р-1, у відповідності до якого відповідач ОСОБА_4 взяв на себе солідарну відповідальність за виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором.

28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк», який є правонаступником Акціонерного комерційного банку «ТАС-Комерцбанк» та ТОВ Факторинговою компанією «Вектор Плюс» укладений договір факторингу, у відповідності до якого банк відступив свої права вимоги заборгованості за кредитним договором, в тому числі з відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_4

В той же день між ТОВ Факторинговою компанією «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладений договір факторингу, у відповідності до якого банк відступив свої права вимоги заборгованості за кредитними договорами, в тому числі з відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_4

Внаслідок укладання вказаних договорів відбулася заміна кредитора та ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статус нового кредитора за договором від 12.03.2008р. № 0705/0308/45-006 між ВАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») та фізичною особою ОСОБА_3

У зв’язку з порушенням відповідачем умов договору виникла заборгованість, яка станом на 12 липня 2013 року склала: заборгованість за кредитом – 37 169,08 доларів США, що за курсом НБУ складає 297 092,46 грн.; заборгованість по відсотках за користування кредитом – 22 284,39 доларів США, що за курсом НБУ складає 178 119,13 грн.; пеня – 37 075,49 доларів США, що за курсом НБУ складає 296 344,39 грн., а всього – 771 555,98 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь борг за вказаним кредитним договором в сумі 771 555, 98 грн., а також витрати на сплату судового збору в сумі 3 441,00 грн.

У грудні 2013 року ОСОБА_4 подав зустрічний позов до ТОВ «Кредитні ініціативи», третя особа: Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» про визнання договору поруки припиненим.

В обґрунтування позову зазначав, що 12 березня 2008 року ним був укладений договір поруки №0705/0308/45-006-Р-1 з ВАТ «Сведбанк», який він повністю виконав, оскільки кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання банк не пред'явив до нього, як до поручителя право вимоги.

Здійснивши право на дострокове повернення кредиту та звернувшись з позовом до суду, за яким 27.08.2010 року прийнято рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок дострокового погашення основного зобов'язання, кредитор, відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, у 6 місячний строк, тобто у 2010 році повинен був звернутися до суду та пред'явити свої вимоги до поручителя.

Посилаючись на зазначені обставини, просив суд визнати припиненим договір поруки№0705/0308/45-006-Р-1 від 12.03.2008 року, що укладений між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 03 квітня 2014 року замінено третю особу у зустрічному позові з ПАТ «Сведбанк» на Публічне акціонерне товариство «ОМЕГА БАНК» (далі ПАТ «ОМЕГА БАНК»).

Ухвалою судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 28 листопада 2014 року ПАТ «ОМЕГА БАНК» залучено до участі в справі в якості співвідповідача.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 лютого 2015 року позов ТОВ «Кредитні ініціативи» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором № 0705/0308/45-006 від 12 березня 2008 року у сумі 524 495,67 грн., яка складається із заборгованості за кредитом 37 169,08 доларів США, що за курсом НБУ становить 297 092,46 грн.; заборгованість за відсотками у сумі 22 284,39 доларів США, що за курсом НБУ становить 178 119,13 грн., пеня 49 284,08 грн. та витрати на сплату судового збору у сумі 3 441,00 грн.

Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано припиненим договір поруки № 0705/0308/45-006-Р-1 від 12 березня 2010 року укладений між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4

Не погоджуючись із рішенням суду в частині стягнення заборгованості за кредитним договором ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки суд не прийняв до уваги, що за рішенням Бердянського міськрайонного суду від 27 вересня 2010 року звернуто стягнення на предмет іпотеки на квартиру № 2, розташовану в будинку № 9 по вул. 12 Грудня в м. Бердянську, загальною площею 49,5 кв.м., яка належить на праві власності ОСОБА_3 В ході виконання рішення суду квартира була продана на прилюдних торгах та державним виконавцем на користь ПАТ «Сведбанк» перераховано 171 969,05 грн. та 23.05.2012 року виконавчий лист був повернутий стягувачу, оскільки коштів від реалізації недостатньо для задоволення вимог стягувача. Тому ПАТ «Сведбанк» ще до укладення договору факторингу 28.11.2012 року змінив строк виконання зобов’язання, звернув стягнення на предмет іпотеки та отримав часткове погашення заборгованості за кредитом шляхом продажу предмета іпотеки. Оскільки, мало місце дострокове стягнення всієї кредитної заборгованості, строк дії договору закінчився, так як припинилися правовідносини, що ґрунтуються на кредитному договорі, зокрема, сплата чергових платежів, сплата та нарахування відсотків, штрафних санкцій. Між сторонами існують невиконані зобов’язання із повернення кредитних коштів, що тягне за собою відповідальність, передбачену ст.625 ЦК України. Таких вимог банком не заявлено. Крім того, суд не застосував строк позовної давності, про що ним заявлялося в суді першої інстанції. Також суд залишив поза увагою, що пеня нарахована в доларах та понад строки визначені законодавством та безпідставно стягнута сума пені 6520,88 грн., яка вже стягнута за рішенням суду від 27.09.2010 року. Просить скасувати рішення суду в частині задоволення позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» про стягнення суми заборгованості з ОСОБА_3 та ухвалити в цій частині нове рішення яким у задоволенні позову ТОВ «Кредитні ініціативи» відмовити.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 09 вересня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 лютого 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованості за кредитним договором № 070/0308/45-006 від 12 березня 2008 року у сумі 524 495,67 грн., яка складається із заборгованості за відсотками у сумі 22 284,39 доларів США, що за курсом НБУ становить 178 119,13 грн. та пені у сумі 49 284,08 грн. скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3 В частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» витрат на сплату судового збору змінено, стягнувши з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» судовий збір у сумі 2970,92 грн. В іншій частині рішення залишити без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 травня 2016 року рішення Апеляційного суду Запорізької області від 09 вересня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи частково позов ТОВ «Кредитні ініціативи», суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора і дострокове стягнення боргу за кредитним договором, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, яке виконано, але не задовольнило в повному обсязі грошові вимоги, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, а відтак позивач згідно закону має право на отримання процентів за користування грошовими коштами до моменту їх повернення та пені. Також з урахуванням зміни строку виконання зобов»язання, позивач пропустив строк для пред»явлення вимог до поручителя, а тому суд прийшов до вірного висновку про задоволення зустрічного позову про припинення договору поруки.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.599 ЦК України зобов»язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ст.ст.610,611 ЦК України порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону про позику.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов»язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов»язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 13.03.2008 між ВАТ «Сведбанк» ( правонаступник -ПАТ»Сведбанк») та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 0705/0308/45-006, за умовами якого ОСОБА_3 надано кредит у розмірі 51 200 дол. США зі сплатою 12,5 % річних за користування кредитом з кінцевим терміном повернення кредитних коштів до 12 березня 2038 року.

В забезпечення виконання зобов'язання за наведеним кредитним договором, між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 12.03.2008р. було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого відповідач передав в іпотеку позивача нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1. Також в забезпечення виконання кредитного договору 12.03.2008р. між ВАТ «Сведбанк» та відповідачем ОСОБА_4 був укладений договір поруки.

28.11.2012 між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ПАТ «Сведбанк», яке виступає правонаступником ВАТ «Сведбанк» було укладено договір факторингу, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором.

28.11.2012 року між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір факторингу, відповідно до якого факторові перейшло право вимоги до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 за кредитним договором та договором поруки.

Також, судом встановлено, що ПАТ «Сведбанк» у 2010 році звернувся до суду з позовом про дострокове стягнення з відповідача ОСОБА_3 всієї суми заборгованості за кредитним договором, у зв»язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_3 своїх зобов»язань за кредитним договором.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27.09.2010р. із відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ПАТ «Дельта Банк» стягнуто наявну станом на 23.12.2009р. заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 464 709,94 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

На даний час це рішення суду виконано, сума у розмірі 171 969,05 грн. була перераховано банку після реалізації предмету іпотеки. Однак зазначена сума не покриває заборгованість за кредитним договором. Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки не є перешкодою для пред»явлення позову про стягнення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена.

За таких обставин суд обґрунтовано задовольнив позов в частині стягнення із відповідача на користь банку залишок непогашеного кредиту у розмірі 37 169,08 дол. США (297 09246 грн.), процентів за користування кредитними коштами у розмірі 22 284,39 дол. США (178 119,13 грн.) та пені у межах річного строку у розмірі 49 284,08 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що після винесення рішення Бердянським міськрайонним судом Запорізької області від 27.09.2010р. між сторонами існують лише невиконані зобов»язальні правовідносини, а тому нарахування банком процентів за кредитним договором є неправомірним, колегія суддів не приймає до уваги як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення закону про позику.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України, яка регулює правовідносини позики, у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже за змістом вказаних норм проценти мають сплачуватися до моменту фактичного повернення позичальником грошових коштів, а за наявності судового рішення про стягнення боргу - до його фактичного виконання.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок про те, що виходячи із системного аналізу ст.ст.525,526,599,611 ЦК України, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов»язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України. Скасовуючи судові рішення апеляційної і касаційної інстанцій та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції у вказаній справі, Верховний Суд України вказав, що суди апеляційної та касаційної інстанцій дійшли неправильного висновку про те, що нарахування процентів за користування кредитом та пені після закінчення строку дії договору та з моменту ухвалення судового рішення до його фактичного виконання не передбачено.

Зазначена правова позиція згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи, що рішення суду від 27.09.2010р. не в повному обсязі задовольнило грошові вимоги позивача, суд обґрунтовано стягнув із відповідача залишок кредиту, проценти за період, який не охоплений попереднім судовим рішенням та пеню.

Доводи апелянта про сплив строку позовної давності спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що позивачем дотримано строк звернення до суду.

Колегія суддів не приймає до уваги як безпідставні доводи апеляційної скарги про те, що судом не надана належна оцінка всім запереченням відповідача проти позову. Рішення суду першої інстанції ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин справи, всі заперечення, на які посилали відповідачі в судовому засіданні, та надані ним докази, були досліджені в судовому засіданні, і їм дана вірна оцінка.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим.

Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 – 315,317,319 ЦПК України, колегія судів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 лютого 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: