У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

м. Вінниця

15 вересня 2016 р. Справа № 802/1358/16-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Вергелес Андрій Валерійович розглянувши матеріали позовної заяви:

за позовом: ОСОБА_1

до: Вінницького відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області

про: скасування рішення, встановлення місця народження та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вінницького відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про скасування рішення, встановлення місця народження та зобов'язання вчинити дії.

В прохальній частині позову позивач просить: 1) скасувати рішення (висновок) Вінницького відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 04.08.2016 р. щодо відмови у внесенні змін до актового запису; 2) встановити місце народження громадянина ОСОБА_2 «Україна, Вінницька область, м. Вінниця»; 3) зобов'язати відповідача внести зміни до актового запису цивільного стану та змінити місце народження з «Україна, Вінницька область, Вінницький район, с. Якушинці» на «Україна, Вінницька область, м. Вінниця».

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У відповідності до вимог ст. 107 КАС України при вирішенні питання про відкриття провадження у справі, суддя з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Перевіривши матеріали позову, вважаю, що слід відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України). Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

За приписами ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Частиною 2 ст. 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Разом із тим, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, який виник між двома конкретними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта. У випадку, якщо суб'єкт (в тому числі орган державної влади, місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, та відповідно не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів.

Згідно ст. 2 Сімейного кодексу України, цей Кодекс регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір'ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання. Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком. Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та (або) майнові відносини між іншими членами сім'ї, визначеними у ньому.

Статтею 7 Сімейного кодексу України визначено загальні засади регулювання сімейних відносин, відповідно до яких сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Сімейні відносини регулюються лише у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства. Регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя.

Загальні підстави виникнення прав та обов'язків матері, батька і дитини визначено ст. 121 Сімейного кодексу України, згідно яких права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 49 Цивільного кодексу України актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону.

Відносини, пов'язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, визначає засади діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану регулює Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" від 01.07.2010 р. № 2398-ІV (далі - Закон № 2398-ІV).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Так, позивач звернулася до суду з позовом до Вінницького відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про скасування висновку про відмову у внесенні змін до актового запису та зобов'язання внесення змін до актового запису про народження.

Відтак, даний спір стосується порушеного права, що виникає із сімейних відносин, у зв'язку з чим такий спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Аналогічна позиція викладена в рішеннях Вищого адміністративного суду України, а саме в ухвалах від 11.02.2016 р. № К/800/34745/15 (справа № 813/1518/15), від 15.07.2015 р. № К/800/40873/14 (справа № 958/04-04-38), від 25.03.2015 р. № К/800/6557/15 (справа № 825/3145/14) та від 17.12.2015 р. № К/9991/7608/12 (2а-1150/10/2027).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, вважаю, що у відкритті провадження у даній справі слід відмовити.

Згідно з ч. 6 ст. 109 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Роз'яснити позивачу, що даний спір має розглядатися місцевим загальним судом в порядку визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.

Керуючись ст.ст. 109, 165, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Вінницького відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про скасування рішення, встановлення місця народження та зобов'язання вчинити дії

2. Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами повернути особі, яка подала позовну заяву.

Повторне звернення до адміністративного суду з тією самою позовною заявою не допускається.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Вергелес Андрій Валерійович