19.09.2016

Провадження №1-кп/331/286/2016

ЄУН 331/4168/16-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2016 року Жовтневий районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого - судді Пивоварової Ю.О., при секретарі Шаповаловій М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Запоріжжі кримінальне провадження № 1-кп/331/286/2016 з обвинувальним актом у відношенні обвинуваченого

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м. Кам'янка-Дніпровська Запорізької області, громадянина України, який є студентом 5-го курсу Запорізького національного технічного університету, не одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не засудженого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

за участю:

прокурора Жукова В.П.

потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3

представників потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

26 квітня 2016 року, приблизно о 22 годині 20 хвилин, водій ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем «ВАЗ 2110» реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснював рух по середній смузі проїзної частини Набережної магістралі, рухаючись з боку вулиці Запорізької в сторону вулиці Глісерної в місті Запоріжжі. В цей же час, у попутному із водієм ОСОБА_1 напрямку, по лівій смузі Набережної магістралі, рухався автомобіль «Шевролет Авео» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_7В цей же час, в районі електроопори № 129, проїзну частину Набережної магістралі, рухаючись по позначеному дорожніми знаками та дорожньою розміткою нерегульованому пішохідному переходу, зліва направо за ходом руху водія ОСОБА_1, перетинали пішоходи ОСОБА_2 та ОСОБА_3

При наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, по якому пішоходи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перетинали проїзну частину, водій ОСОБА_7 став зменшувати швидкість свого руху та зупинив керований ним транспортний засіб перед переходом, надаючи перевагу в русі пішоходам. Після цього пішоходи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 продовжили перетинати проїзну частину Набережної магістралі у зазначеному вище напрямку по пішохідному переходу. Водій ОСОБА_1, маючи об'єктивну можливість виявити нерегульований пішохідний перехід та автомобіль «Шевролет Авео», який зменшував швидкість свого руху та повністю зупинився перед ним, діючи в порушення вимог п. 18.4 Правил дорожнього руху України, де вказано: «якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупиняється транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека», не переконався у відсутності пішоходів на пішохідному переході, дорогу пішоходам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не надав, а продовжив рух не зменшуючи швидкість, в результаті чого допустив наїзд передньою лівою частиною кузова керованого ним автомобіля на пішоходів ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді:

- важкої черепно-мозкової травми, закритих переломів правої тім'яної та скроневої кісток з поздовжнім переломом пірамідки правої скроневої кістки, перелому дна передньої черепної ямки в області тіла основної кістки, забиття головного мозку тяжкого ступеня з локалізацією зон множинних вогнищ геморрагічного забою в правих лобній та тім'яній долях, в обох скроневих долях, з утворенням субдуральної (під твердою оболонкою головного мозку) гематоми в правій тім'яній області, з розвитком субарахноїдального крововиливу (крововилив під м'якими оболонками головного мозку) та фоні явищ мозкової коми, крововилив та садно в правій тім'яно-скроневій області, садна в області нижньої щелепи справа, які у сукупності кваліфікуються як тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення;

- закритого внутрішньосуглобового багатоуламкового перелому ліктьового відростка правої ліктьової кістки зі зміщенням фрагментів, що кваліфікується як ушкодження середнього ступеня тяжкості, яке не є небезпечним для життя, але яке потягло за собою довготривалий розлад здоров'я, більше 21 дня;

- рани в області лівої кісті, що кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що потягло за собою короткочасний розлад здоров'я;

- садно в області правої половини грудної клітини, яке кваліфікується як легкі тілесні ушкодження;

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження у вигляді:

- забою головного мозку легкого ступеня з локалізацією зони геморрагічного забою правої потиличної долі, подапоневротична гематома в лівій лобно-скроневій області, крововиливи в лівій виличній області, в області чола зліва, навколо обох очей, крововиливи на білкових оболонках обох очей, садна в області обличчя (більш точна локалізація не зазначена), у сукупності кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, які не є небезпечними для життя, але такі, що потягли за собою довготривалий розлад здоров'я, більше 21 дня.

Порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 18.4 Правил дорожнього руху знаходиться в прямому причинному зв'язку з подією ДТП та її наслідками.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні повністю визнав, у скоєному щиро розкаявся та пояснив суду, що 26 квітня 2016 року він разом із другом на ім'я Дмитро відпочивав в парку «Райдуга», де в ході відпочинку він вжив два келихи алкогольного пива. Будучи впевненим, що алкоголь встигне вивітритися за час відпочинку, він сів за кермо автомобіля ВАЗ 2110, який належить його батькові і яким він керує на праві користування, щоб вчасно дістатися до гуртожитку, де він проживає, а саме: до 23-00 години. До гуртожитку він поїхав через Набережну магістраль з допустимою швидкістю руху - 60 км/год. Погодні умови були нормальні, дорожнє покриття - сухий асфальт, видимість нічого не обмежувало, були увімкнені фари ближнього світла, оскільки був темний час доби. Наближаючись до кільця в районі «Дубового гаю», він рухався по середній смузі проїзної частини. Зліва від нього, по лівій смузі проїзної частини рухався автомобіль «Шевролет Авео» чорного кольору. Наближаючись до пішохідного переходу автомобіль «Шевролет Авео» почав знижувати швидкість та зупинився, а він, в свою чергу, не помітивши пішоходів, почав випереджати «Шевролет Авео», продовжуючи рух свого транспортного засобу. Виїхавши на пішохідний перехід та побачивши перед собою пішоходів ОСОБА_3 та ОСОБА_2, він розгубився і замість того, щоб застосувати екстрене гальмування, почав виконувати маневр лівого повороту, щоб їх об'їхати. В результаті він здійснив наїзд на потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Після того, як він зупинив автомобіль, він повернувся до потерпілих. Одразу ж на місце ДТП прибула патрульна служба, а через 5 хвилин прибула карета швидкої дороги, яка госпіталізувала ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до медичної установи. Крім того пояснив, що під час перебування потерпілих у лікарні, через його брата передавались грошові кошти на лікування ОСОБА_3 в сумі 5000 гривень та на лікування ОСОБА_2, які отримувала його мати - ОСОБА_8 в сумі 7500 гривень та 12525 гривень. В ході судового розгляду потерпілому ОСОБА_2 були сплачені грошові кошти в сумі 100 000 гривень за рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Позовні вимоги потерпілих в частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди визнає в обсязі сплачених ним грошових коштів, проте зазначив, що готовий сплатити потерпілим ту суму шкоди, яка буде визначена рішенням суду.

Окрім повного визнання вини обвинуваченим ОСОБА_1, доведеність його винуватості у вчиненні вказаного злочину, повністю підтверджується наступними доказами, дослідженими безпосередньо в судовому засіданні.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 пояснила суду, що разом із ОСОБА_2 вони проживають сумісно близько п'яти років. Так, 26 квітня 2016 року у вечірній час доби вони разом із ОСОБА_2 поверталися додому з магазину. Наблизившись до пішохідного переходу, який був добре освітлений світом ліхтарів, вони почали очікувати, коли машини зупиняться та почнуть їх пропускати. Автомобіль чорного кольору зупинився першим і вони почали рух по пішохідному переходу. ОСОБА_2 рухався зліва від неї на один крок попереду і в цей момент трапилося ДТП. В результаті наїзду на неї автомобіля обвинуваченого, її підкинуло і вона впала на асфальт, в неї була пошкоджена ліва частина тіла. Якийсь хлопець відтягнув її в сторону, приїхала патрульна поліція, а потім дві карети швидкої допомоги, одна з яких відвезла ОСОБА_2, а інша - її до 5-ої міської лікарні. На стаціонарному лікуванні вона знаходилась в нейрохірургічному відділенні з 26.04.2016 року по 18.05.2016 року. В результаті ДТП вона отримала закриту черепно-мозкову травму, забій головного мозку легкого ступеня, гематоми та крововиливи в лівій частині голови та тіла. В результаті ДТП вона пережила сильний фізичний біль, нервове напруження, на даний час страждає на періодичні головні болі, продовжує амбулаторне лікування, в неї з'явився страх переходити дорогу, тому вона вимушена переміщатися маршрутним транспортом. За час лікування на придбання ліків вона витратила 1500 гривень, обвинувачений сплатив їй 5000 гривень. Розмір моральної шкоди вона оцінює в 20 000 гривень, а з відрахуванням тієї суми, яка сплачена обвинуваченим добровільно, просить стягнути на свою користь в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти в сумі 16500 гривень. Крім того, ОСОБА_3 пояснила, що самолікуванням вона не займалась, а придбання ліків, які зазначені у фіскальних чеках та підтверджують її витрати на лікування, вона здійснювала за призначенням лікарів. Враховуючи те, що обвинувачений скоїв кримінальне правопорушення в стані алкогольного сп'яніння, просила суд призначити йому покарання, пов'язане з позбавленням волі.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 пояснив суду, що 26 квітня 2016 року у вечірній час доби він разом із ОСОБА_3 повертався із магазину додому. Пішохідний перехід, по якому вони перетинали проїзну частину, був добре освітлений ліхтарями та позначений дорожнім знаком та розміткою. В крайній лівій смузі проїзної частини Набережної магістралі зупинився автомобіль, і вони почали рух по пішохідному переходу, він йшов на крок попереду від ОСОБА_3 Пам'ятає як впав і більше нічого не пам'ятає. В 20-х числах травня 2016 року він прийшов до тями, проте не розумів, де він знаходиться і в нього було відчуття, що він спізнюється на роботу, тому почав зривати з себе бинти. Його дії змусили лікарів прив'язати його до ліжка. В результаті ДТП він п'ять днів знаходився у комі, у нього був перелам правої сторони черепа, внаслідок чого пошкоджено слух, який ніколи не відновиться, йому було зроблено трепанацію черепа, перелам ліктьової кістки зі зміщення, який неправильно зрісся і у вересні 2016 року на нього очікує планова повторна операція, пошкоджений правий лицьовий нерв, що перешкоджає йому нормально та розбірливо розмовляти і в результаті наявності в нього такої вади йому відмовляють у працевлаштуванні. На даний час він збирає документи для оформлення третьої групи інвалідності. З 26.04.2016 року по 06.06.2016 року він знаходився на стаціонарному лікуванні в 5-ій міській лікарні, спочатку в реанімаційному відділенні, а потім - в нейрохірургічному. З 06.06.2016 року по 24.06.2016 року продовжив стаціонарне лікування в Запорізькій обласній лікарні. Під час перебування в лікарні його мати - ОСОБА_8 отримала від брата обвинуваченого грошові кошти на лікування в сумі 20 000 гривень, в ході судового розгляду він особисто отримав від обвинуваченого грошові кошти в розмірі 100 000 гривень за рахунок часткового відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Отримання грошей від обвинуваченого в розмірі 100 000 гривень відбувалося за умови написання розписки, в якій він зазначив, що не буде збільшувати позовні вимоги та не наполягати на суворому покаранні. Просить суд стягнути з обвинуваченого на свою користь, з відрахуванням тієї суми, яка вже сплачена, а саме: 20 000 гривень, матеріальну шкоду в розмірі 14 237,91 гривень, які ним додатково були витрачені на придбання ліків та моральну шкоду в сумі 200 000 гривень. Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила суду, що потерпілий ОСОБА_2 є її сином. В результаті ДТП її син п'ять днів перебував у комі і жоден лікар не гарантував, що він виживе. Йому була зроблена трепанація черепа, другий результат обстеження на томографі показав погіршення стану здоров'я. В результаті травми голови її син втратив слух на праве вухо. Вона весь час перебувала поряд із сином та доглядала за ним. Перші два тижні ОСОБА_2 отримував харчування через катетер. Весь час перебування її сина у лікарні, з 10-00 до 24-00 години щодня йому ставили крапельниці. Внаслідок тривалого вживання ліків в нього з'явився дисбактеріоз, гепатит, панкреатит, він втратив 15 кг ваги. Коли її син вийшов із коми, він нічого не пам'ятав і не розумів де він знаходиться, лікарям довелося прив'язувати його до ліжка, оскільки він виривався та намагався бігти на роботу. ОСОБА_2 не пам'ятав той день, коли сталося ДТП, не пам'ятав своє ім'я. Просив принести йому дзеркало та паспорт, щоб згадати свій зовнішній вигляд, та фотографії друзів. Коли її син був прикутий до ліжка, переламана кістка на правій руці неправильно зрослася, тому необхідно буде планово робити ще одну операцію, однак стан здоров'я її сина на даний час не дозволяє цього робити. За два тижні до виписки з лікарні, її син почав вставати з ліжка та вчився заново ходити, їсти самостійно він теж не міг. Медикаментозне лікування її сина продовжується до сих пір. Відновлення лицьового нерва потребує великих витрат, наразі її син проходить курси голковколювання, однак згодом необхідно буде їхати до Києва та робити операцію. На даний час її син скаржиться на постійні головні болі, болі в руках, ногах та на болі внутрішніх органів. Він залишився без роботи, до події ДТП він працював у банку «Михайлівський», втратив привабливість зовнішнього вигляду, морально пригнічений, не може працевлаштуватися через нерозбірливе мовлення, не може продовжувати займатися спортом та підтримувати себе у фізичній формі.

Крім того, провина обвинуваченого ОСОБА_1 підтверджується наступними доказами:

- висновком експерта № 1963 М від 24.05.2016 року, згідно висновків якого у ОСОБА_2 були виявлені важка черепно-мозкова травма, закриті переломи правої тім'яної та скроневої кісток з поздовжнім переломом пірамідки правої скроневої кістки, перелом дна передньої черепної ямки в області тіла основної кістки, забиття головного мозку тяжкого ступеня з локалізацією зон множинних вогнищ геморрагічного забою в правих лобній та тім'яній долях, в обох скроневих долях, з утворенням субдуральної (під твердою оболонкою головного мозку) гематоми в правій тім'яній області, з розвитком субарахноїдального крововиливу (крововилив під м'якими оболонками головного мозку) та фоні явищ мозкової коми, крововилив та садно в правій тім'яно-скроневій області, садно в області нижньої щелепи справа, які в сукупності кваліфікуються як тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення; закритий внутрішньосуглобовий багатоуламковий перелом ліктьового відростка правої ліктьової кістки зі зміщенням фрагментів, який кваліфікується як тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості, яке не є небезпечним для життя, але таке, що потягло за собою довготривалий розлад здоров'я, більше 21 дня; рани в області лівої кісті, які кваліфікуються як легке тілесне ушкодження, що потягло за собою короткочасний розлад здоров'я; садно в області правої половини грудної клітини, яке кваліфікується як легкі тілесні ушкодження. Дані ушкодження утворилися від дії тупих предметів та могли виникнути в результаті ударів виступаючими частинами автомобіля, що рухається з наступним падінням на дорожнє покриття;

- висновком експерта № 1964 М від 24.05.2016 року, згідно висновків якого у ОСОБА_3 було виявлено забій головного мозку легкого ступеня з локалізацією зони геморрагічного забою правої потиличної долі, подапоневротична гематома в лівій лобно-скроневій області, крововиливи в лівій виличній області, в області чола зліва, навколо обох очей, крововиливи на білкових оболонках обох очей, садна в області обличчя (більш точна локалізація не зазначена), які в сукупності кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, які не є небезпечними для життя, але такі, що потягли за собою довготривалий розлад здоров'я, більше 21 дня. Дані ушкодження утворилися від дії тупих предметів та могли виникнути в результаті ударів виступаючими частинами автомобіля, що рухається з наступним падінням на дорожнє покриття;

- висновком експерта № 335/16 від 19.05.2016 року, згідно якого встановлено, що на момент проведення дослідження робоча гальмівна система, рульове керування та ходова частина автомобіля ВАЗ-2110, реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходились у працездатному стані;

- висновком експерта № 336/16 від 17.05.2016 року, згідно якого встановлено, що в дорожньо-транспортній ситуації, що розглядається, водій автомобіля ВАЗ-2110, реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 12.2, 12.4, 12.9 б), 18.4 Правил дорожнього руху України. В дані дорожній ситуації в діях водія автомобіля ВАЗ-2110, реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_1 є невідповідності до вимог п.п. 18.4, 12.4, 12.9 б) Правил дорожнього руху України. Невідповідність дій водія ОСОБА_1 вимогам п. 18.4 Правил дорожнього руху України знаходиться в причинному зв'язку з подією пригоди. Водій автомобіля ВАЗ-2110 ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішоходів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 шляхом своєчасного застосування мір гальмування керованого ним автомобіля;

- висновком медичного огляду № 3317, складеного о 23 годині 25 хвилин 26 квітня 2016 року, встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд, враховуючи думку учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження в судовому засіданні інших доказів, щодо фактичних обставин справи, які ніким з учасників судового провадження не оспорюють ся.

Аналізуючи досліджені докази по даному кримінальному провадженню, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення доведена в ході судового розгляду, а його дії вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим тяжке тілесне ушкодження та середньої тяжкості тілесні ушкодження.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, його наслідки, дані про особу обвинуваченого, його відношення до скоєного, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання, обставини.

Так, обвинувачений ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, має постійне місце проживання, навчається на 5-му курсі Запорізького національного технічного університету, неповнолітніх дітей на утриманні не має, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місце проживання та місцем навчання характеризується з позитивного боку.

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому суд визнає те, що він вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, приніс вибачення потерпілим, частково відшкодував потерпілим матеріальні та моральні збитки.

Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченому суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням вчиненого та відомостей про особу обвинуваченого, беручи до уваги той факт, що вчинене обвинуваченим суспільно небезпечне діяння потягло тяжкі та незворотні наслідки, що завдало фізичних та моральних страждань потерпілим, враховуючи думку потерпілих, які просять призначити покарання, пов'язане з позбавленням волі та його реальним відбуттям, враховуючи обставини справи, а саме: грубе порушення Правил дорожнього руху України в частині скоєння наїзду на двох пішоходів на пішохідному переході та перебування за кермом у стані алкогольного сп»яніння, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства і за цих підстав вважає за необхідне призначити йому покаранняв межах санкції статті, за якою кваліфікується його діяння у вигляді позбавлення волі, вважаючи, що таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд вважає необхідним застосувати і додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на певний строк. При цьому доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 вже поніс зазначене покарання за вчинене ним правопорушення, передбачене ст.. 130 КУпАП, яке було накладене постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26.05.2016 року, суд вважає безпідставними, оскільки під час розгляду даного кримінального провадження судом досліджуються усі обставини справи, в тому числі порушення п. 18.4 Правил дорожнього руху України, а не тільки порушення вимог п. 2.9 ПДР України в частині керування транспортним засобом у стані алкогольного сп»яніння, що не є одним і тим саме правопорушенням та не можна вважати повторним накладенням аналогічного покарання.

Вирішуючи питання стосовно позовних вимог потерпілого ОСОБА_2 щодо стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 на його користь матеріально шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. ст. 127-129 КПК України, суд, постановляючи обвинувальний вирок залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє позов повністю, частково, відмовляє в його задоволенні чи залишає без розгляду, роз'яснюючи цивільному позивачеві право звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

На підставі статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Згідно з вимогами ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Оскільки в судовому засіданні знайшла своє підтвердження провина ОСОБА_1 у тому, що він порушив правила безпеки дорожнього руху, внаслідок чого заподіяв потерпілому ОСОБА_2 тяжкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження, суд вважає, що сума матеріальної шкоди, заявлена потерпілим ОСОБА_2, обґрунтована та підлягає стягненню з ОСОБА_9 в повному обсязі.

Як встановлено в судовому засіданні, потерпілий ОСОБА_2 витратив кошти на лікування в розмірі 34 237,91 гривень. Обвинуваченим ОСОБА_1 частково відшкодовані збитки на суму 120 000 гривень, з яких: 20 000 гривень потерпілим віднесені за рахунок відшкодування матеріальної шкоди, а 100 000 гривень - за рахунок відшкодування моральної шкоди, і суд погоджується з даною позицією потерпілого. Таким чином, враховуючи, що потерпілому частково відшкодована матеріальна шкода в розмірі 20 000 гривень, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 решту невідшкодованої матеріальної шкоди в сумі 14 237,91 гривень.

Стосовно позовних вимог потерпілої ОСОБА_3 про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди у розмірі 16 500 гривень та позовних вимог потерпілого ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди в сумі 200 000 гривень, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, відшкодування моральної шкоди може здійснюватися не тільки в силу договору, але й закону.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 3 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

Суд вважає доведеним, що внаслідок незаконних дій обвинуваченого потерпілому ОСОБА_2 була спричинена моральна шкода, яка виразилась у тому, що в результаті дій обвинуваченого він перебував у важкому стані, без свідомості, знаходився у комі, переніс чотири операції, стан його здоров'я до теперішнього часу не нормалізувався, попереду в нього важкий реабілітаційний період. Він відчуває постійний біль, порушився його звичайний устрій життя. До події ДТП в нього була перспективна робота, достойна заробітна плата, а тепер він не має змоги працювати, був здоровою людиною, не мав захворювань, а отримані травми погіршили стан його здоров'я. Він відчував сильні душевні страждання, усвідомлюючи той факт, що він міг загинути. Крім того, його страждання посилюються тим, що обвинувачений скоїв ДТП в стані алкогольного сп'яніння та небажанням ОСОБА_1 повністю відшкодувати завдану шкоду.

Суд також приходить до висновку про наявність моральних страждань у потерпілої ОСОБА_3, які виразились у тому, в результаті ДТП, внаслідок отримання тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, вона відчувала сильний фізичний біль, стан її здоров'я до теперішнього часу не нормалізувався, вона відчуває періодичні головні болі, порушився її звичайний устрій життя, попереду на неї очікує реабілітаційний період. Її страждання посилюються тим, що обвинувачений скоїв ДТП в стані алкогольного сп'яніння та небажанням обвинуваченого повністю відшкодувати завдану шкоду.

За таких обставин, з врахуванням розумності, достатності та співмірності, суд находить вимоги потерпілого ОСОБА_2, які він оцінює в 200 000 гривень та потерпілої ОСОБА_3 в розмірі 16 500 гривень обґрунтованими та такими, що в повній мірі відповідають глибині їх фізичних та душевних страждань, тому підлягають задоволенню. Проте, враховуючи, що обвинуваченим ОСОБА_1 за рахунок відшкодування моральної шкоди потерпілому ОСОБА_2 частково сплачена сума в розмірі 100 000 гривень, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 решту невідшкодованої моральної шкоди в сумі 100 000 гривень.

Питання про речові докази вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі із позбавлення права керування транспортним засобом строком на два роки.

Строк відбування призначеного покарання ОСОБА_1 відраховувати з моменту його фактичного затримання.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 14 237,91 гривень та моральну шкоду в розмірі 100 000 гривень, а всього стягнути 114 237,91 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 16 500 гривень.

Речові докази:

- автомобіль «ВАЗ-2110», реєстраційний номер НОМЕР_1, який знаходиться на відповідальному зберіганні на території майданчика тимчасового тримання транспортних засобів Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, за адресою: м. Запоріжжя, пров. Кузнєчний, 111 - повернути власнику ОСОБА_10.

Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду Запорізької області через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя протягом 30 діб з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати у Жовтневому районному суді м. Запоріжжя копію цього вироку, подавши відповідну заяву.

Суддя: Ю.О. Пивоварова