Справа № 369/4886/16-ц

Провадження № 2/369/2465/16

РІШЕННЯ

Іменем України

31.08.2016 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі Дуплій Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про зняття з реєстрації, -

в с т а н о в и в :

У травні 2016 року позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_3 звернулись до суду із даним позовом. Свої вимоги позивачі мотивували тим, що їм на праві власності належить житловий будинок №36 по вул. Польова в с. Нове, кожному по ? частині будинку. Даний будинок був подарований їм матір’ю ОСОБА_2, але фактично збудований за кошти батька ОСОБА_4 Відповідачка по справі зареєстрована за даною адресою, але з листопада 2015 року не проживає в даному будинку, не повідомляє своє місце проживання. За останні півроку вона лише кілька разів навідувалась до будинку. Після звернення до поліції, її було опитано та вона повідомила, що через погіршення стосунків з чоловіком забрала особисті речі та тимчасово переїхала до знайомого. Тобто вона не бажає проживати зі своєю родиною по місцю реєстрації. Тому вони як власники мають право вимагати зняття з реєстрації як місце постійного проживання відповідачки ОСОБА_2 за її відсутності більше півроку.

Просили суд зняти з реєстрації за постійним місцем проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2 без її згоди, яка не проживає по місцю реєстрації.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 серпня 2016 року провадження по справі в частині позивача ОСОБА_3 закрито за його заявою про відмову від позову.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав. Суду пояснив, що відповідачка виїхала з будинку у листопаді 2015 року, тобто вже більше ніж півроку не проживає за місцем своєї реєстрації. Тому відповідно до вимог закону це вже не є її постійним місцем проживання та вона має бути знята з реєстраційного обліку без її згоди. Щодо зняття з реєстрації позивач не звертався ні до відповідачки, ні до іншого співвласника, ні до уповноважених органів. Вказав, що хоч права позивача не порушені наявністю реєстрації, але він як власник має право вимагати зняття з реєстраційного обліку. Просив задоволити позов.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 проти позову заперечував. Суду пояснив, що в даний час між батьками позивача – ОСОБА_2 та ОСОБА_4 погіршились відносини з весни 2016 року та в даний час склались неприязні стосунки, пов’язані з постійними погрозами, моральним тиском. Тому у травні 2016 року вона дійсно вимушена була виїхати з місця свого постійного проживання через неможливість спільного проживання. В будинку залишились її речі та ОСОБА_4 чинить перешкоди в користуванні майном. В даний час проживає тимчасово у знайомих, що є поважною причиною відсутності, не має іншого житла, та не є її постійним місцем проживання. Просив відмовити в задоволенні позову.

У судовому засіданні представник ОСОБА_3 проти позову заперечував. Суду пояснив, що в даний час між батьками склались неприязні стосунки. Через неможливість спільного проживання мати вимушена була поїхати з будинку у травні 2016 року, але свої речі не забирала. Він як власник не заперечує щодо спільного проживання та наявністю реєстрації матері в будинку. Просила відмовити в задоволенні позову.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, письмові докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, з наступних підстав.

Статтею 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При розгляді справи судом встановлено, що 20 лютого 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_1 укладено договір дарування житлового будинку, який знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Нове, вул. Польова, буд. 36. За даним договором ОСОБА_3 та ОСОБА_3 стали власниками житлового будинку, кожний по ? частині.

Відповідно до Інформаційної довідки з Реєстру речових прав на нерухоме майно №53673610 від 20 лютого 2016 року право власності на житловий будинок зареєстровано за ОСОБА_3 та ОСОБА_3

Відповідно до ч. 4 ст. 156, ч. 2 ст. 64 Житлового кодексу України, до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать дружина, діти і батьки.

Таким чином, відповідачка до моменту залишення будинку була членом сім'ї та мала право користування жилим приміщенням.

За правилом ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

З пояснень сторін встановлено, що у травні 2016 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області звернувся ОСОБА_4 з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. В даний час між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 склались неприязні стосунки та з травня 2016 року ОСОБА_2 виїхала з будинку. Дані обставини визнавались та не оспорювались сторонами при розгляді справи.

Ст.ст. 47, 48 Конституції України гарантоване кожному право на житло, ніхто не може бути позбавлений житла.

Згідно ч.4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як на підставі і в порядку, передбаченому законом.

За ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

П.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» визначає, що у справах про визнання наймача або членів його сім’ї такими, що втратила право користування жилим приміщенням, необхідно з’ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім’ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Згідно з актом депутата Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 11 травня 2016 року вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, та з листопада 2015 року не проживає в будинку.

Даний акт суд оцінює критично, оскільки він складений зі слів ОСОБА_3 та ОСОБА_3, які у травні 2016 року подали до суду даний позов. Даний акт не підтверджує відсутності речей або будь-якого іншого майна відповідачки, не можливо встановити чи переривався термін не проживання відповідачки в будинку, за яких обставин відповідач звільнив приміщення. Дані акти констатують лише той факт, що станом на певну дату вона була відсутня в будинку. Крім того, з даних актів не можливо встановити на підставі яких саме обставин, він був складений.

Позивачем не подано належних та допустимих доказів того, що відповідачка постійно, безперервно не проживає у житловому приміщенні за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Нове, вул. Польова, 36, відсутності її речей, відсутності інтересу до житлової площі. Пояснення представника позивача, що ОСОБА_3 як власник будинку має право знімати осіб з реєстрації, не є достатньою підставою для зняття особи з реєстрації.

Стаття 391 ЦК України передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не  порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку

Згідно положень ст.150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

За ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Посилання позивача на його право вимагати зняття з реєстрації осіб, які зареєстровані в будинку, суд до уваги не бере.

Так, порядок зняття з реєстрації місця проживання врегульовано ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням.

Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи. За заявою особи зняття з реєстрації може бути здійснено одночасно з реєстрацією нового місця проживання з урахуванням вимог, визначених частиною одинадцятою статті 6 цього Закону.

Таким чином, посилання на наявність лише права вимагати не може бути достатньою підставою для зняття особи з реєстраційного обліку без її згоди, оскільки даному праву кореспондується право особи на проживання в приміщенні як члену сімї власника.

За ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Крім того, суд, відмовляє в задоволенні позову в задоволенні позову через ненадання суду доказів того, що наявна реєстрації ОСОБА_2 порушує права позивача. У судовому засіданні представник позивача вказав, що жодних прав позивача наявною реєстрацією не порушено.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, враховуючи рекомендації, викладені у Інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-150/0/4-13 від 28.01.2013 року «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав», керуючись ст.ст. 3, 15, 16 ЦК України, ст.ст. 71, 72 ЖК УРСР, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст. 3, 10, 11, 15, 60, 88, 114, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про зняття з реєстрації - відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.С.Пінкевич