Ухвала

іменем україни

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючогоЄлфімова О.В.,

суддів:Квасневської Н.Д., Крещенка А.М.,

розглянувши в судовому засіданні 19 вересня 2016 року у м. Києві касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Кременчуцького районного суду Полтавської області від 27 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 12 липня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

Вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 27 квітня 2016 року

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого за вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 квітня 2016 року за частинами 1, 2 ст. 190, ч. 1 ст. 70 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 2 місяці із спеціальною конфіскацією мобільного телефону та на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік,

засуджено до покарання у виді позбавлення волі за:

- ч. 3 ст. 185 КК - на строк 4 роки;

- ч. 1 ст. 263 КК - на строк 3 роки.

На підставі ч.1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Відповідно до ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК за сукупністю злочинів до покарання за новим вироком частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 квітня 2016 року та остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць із спеціальною конфіскацією мобільного телефону.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 12 липня 2016 року зазначений вирок щодо ОСОБА_4 змінено. Виключено з вироку суду вказівку про застосування при призначенні покарання ч. 4 ст. 70 та ст. 72 КК. Постановлено вважати ОСОБА_4 засудженим за ч. 1 ст. 263 КК до покарання, обраного судом, тобто до 3 років позбавлення волі. Пом'якшено ОСОБА_4 покарання за ч. 3 ст. 185 КК до 3 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань визначено ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць. Постановлено вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 квітня 2016 року щодо ОСОБА_4 виконувати самостійно. Вступну частину вироку доповнено вказівкою про наявність у ОСОБА_4 судимості за вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 квітня 2016 року. На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_4 в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 27 квітня 2016 року по 12 липня 2016 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. В решті вирок суду залишено без зміни.

За вироком суду, ОСОБА_4 в ніч з 22 на 23 листопада 2015 року о 01.00 год. на автомобілі «ВАЗ-21011» приїхав до Рокитненської загальноосвітньої школи 1-3 ступенів, розташованої в будинку №12 по вул. Макаренка в с. Рокитне Кременчуцького району Полтавської області, та проникнувши через вікно всередину, таємно повторно викрав майно школи на загальну суму 27075, 25 грн.

Крім того, 26 листопада 2015 року, приблизно о 01.00 год., ОСОБА_4 на цьому ж автомобілі приїхав до приміщення Потоківського будинку культури, розташованого в с. Потоки по вул. Радянській, 3, Кременчуцького району Полтавської області, де таким же способом через вікно проник у приміщення будинку культури, звідки таємно повторно викрав майно, заподіявши Потоківській сільській раді майнової шкоди на загальну суму 40370,53 грн.

Також, 30 листопада 2015 року о 01.00 год. ОСОБА_4 таким же способом таємно повторно з приміщення Максимівського сільського будинку культури, розташованого в с. Максимівка, по вул. Леніна, 10, Кременчуцького району Полтавської області викрав майно Максимівської сільської ради вартістю 25705,01 грн.

Крім того, 16 грудня 2015 року, приблизно о 02.00 год. ОСОБА_4 таким же способом таємно повторно з приміщення ПСП «Майбородівське», яке розташоване у с. Майбородівка по вул. Жовтневій 33, Кременчуцького району Полтавської області, викрав майно підприємства на загальну суму 12383 грн.

Також, 20 грудня 2015 року о 09.00 год. ОСОБА_4 на автомобілі «Мерседес» прибув до будинку культури «Дивограй», розташованого за адресою: с. Омельник, вул. Леніна 67, Кременчуцького району Полтавської області, де за допомогою викрутки відчинив вікно, через яке проник у приміщення будинку культури, звідки таємно повторно викрав майно Омельницької сільської ради вартістю 7795,5 грн.

Крім того, 11 січня 2016 року о 01.00 год. ОСОБА_4 на автомобілі «ВАЗ 2109» приїхав до приміщення Келебердянського сільського будинку культури, розташованого за адресою: с. Келеберда, пров. Торговий 1, Кременчуцького району Полтавської області, де за допомогою викрутки відчинив вікно, через яке проник у приміщення будинку культури, звідки таємно повторно викрав майно Келебердянської сільської ради на загальну суму 9678 грн.

Також, ОСОБА_4 в липні 2015 року поблизу території колишніх «Артилерійських складів» у м. Кременчук Полтавської області знайшов бойовий запал УЗРГМ-2 (до ручних осколкових гранат РГД-5, Ф-1 та РГ-42), виготовлений промисловим способом та приніс його до свого помешкання в квартиру АДРЕСА_1 в цьому ж місті, де зберігав до його виявлення та вилучення працівниками поліції 1 січня 2016 року під час проведення санкціонованого обшуку у вказаній квартирі.

У касаційній скарзі засуджений ставить вимогу про зміну оскаржуваних судових рішень шляхом застосування до нього положень статей 69 та 75 КК. Вказує на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінальногоправопорушення та його особі внаслідок суворості, що з огляду на зміст оскаржуваної ухвали, на його думку, залишилось поза увагою суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї копії судових рішень, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні зазначених у вироку кримінальних правопорушень та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи засудженого про безпідставне незастосування до нього положень статей 69, 75 КК, а також щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.

При призначенні ОСОБА_4 покарання суд першої інстанції послався у вироку на характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які є тяжкими злочинами, кількість скоєних епізодів, суму майнової шкоди, заподіяної потерпілим, яка складає 123007,29 грн, думку потерпілих щодо виду і розміру покарання, дані про особу ОСОБА_4, який за місцем навчання у школі характеризувався позитивно, а згідно характеристики «Кременчуцького професійного ліцею нафтопереробної промисловості» характеризується негативно. Крім того, судом враховано відсутність обтяжуючих покарання обставин та обставини, що пом'якшують покарання, - повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів.

На підставі цих даних районний суд дійшов висновку, що покарання, яке буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, потрібно призначити у виді позбавлення волі.

Апеляційний суд, змінюючи вказане судове рішення, зазначив про те, що суд першої інстанції не дав належної оцінки тій обставині, що ОСОБА_4 є особою досить молодого віку, та з огляду на його визнання вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів, часткове відшкодування шкоди дійшов висновку про необхідність пом'якшення призначеного покарання.

Разом з тим, апеляційний суд, врахувавши кількість епізодів злочинної діяльності та розмір завданої шкоди, не знайшов підстав для застосування до ОСОБА_4 положень статей 69, 75 КК при призначенні йому покарання, про що обґрунтовано зазначив в ухвалі.

Як убачається зі змісту ухвали апеляційного суду, аналогічні доводи щодо суворості призначеного покарання та необхідності застосування статей 69, 75 КК були наведені в апеляційній скарзі захисника засудженого та перевірялися судом апеляційної інстанції, який визнав їх безпідставними.

Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі і вважати його необґрунтованим чи сумнівним підстав немає.

Таким чином, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК і з наведеними в ній висновками щодо законності та обґрунтованості призначеного ОСОБА_4 покарання погоджується і колегія суддів.

Покарання, призначене ОСОБА_4, відповідає загальним засадам призначення покарання, є достатнім і справедливим, а тому підстави для зміни оскаржуваних судових рішень з мотивів, наведених у касаційній скарзі засудженого, відсутні.

Отже, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а із касаційної скарги та наданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Відмовити засудженому ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на вирок Кременчуцького районного суду Полтавської області від 27 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 12 липня 2016 року щодо нього.

Ухвала касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

С у д д і:

О.В. Єлфімов   Н.Д. Квасневська   А.М. Крещенко