ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2009 р. Справа № 2а-3957/09/2370
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Лічевецького І.О.,
при секретарі - Солоха О.В.
за участю представників сторін: позивача - Сала В.Д. за довіреністю; відповідача - не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом Канівської об'єднаної державної податкової інспекції до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
ВСТАНОВИВ:
Канівська ОДПІ звернулась до суду з адміністративним позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_123 611 грн. 78 коп., посилаючись на наявність у відповідача податкового боргу із сплати податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання представника не направив, звернувся до суду з заявою, якою позовні вимоги визнав повністю та просив розглянути справу за його відсутності.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.
ОСОБА_1зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності 14 грудня 2006 р. про що державним реєстратором Канівської районної державної адміністрації Черкаської області зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за № 20070000000000527.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року № 1251-XII податок на додану вартість та податок на доходи фізичних осіб віднесені до загальнодержавних податків і зборів.
Спеціальним законом який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі за текстом - Закон № 168/97-ВР).
Відповідно до статті другої цього Закону платником податку на додану вартість, зокрема, є будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку.
Згідно пункту 9.2. статті 9 Закону № 168/97-ВР будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.
Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100078259 отримано відповідачем 19 листопада 2007 р. (індивідуальний податковий № НОМЕР_1).
Пункт 1.5. статті 1 Закону № 168/97-ВР визначає з вітний (податковий) період, як період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету.
Підпункт 7.8.1. пункту 7.8. статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачає, що податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал.
Стаття 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року № 889-IV визначає податкового агента, як юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізичну особу чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Відповідно до підпункту «а» пункту 19.2 статті 19 цього Закону особи, які мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.
Законом який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III (надалі за текстом - «Закон № 2181-III»).
Стаття перша Закону № 2181-III визначає податкове зобов'язання, як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України
Відповідно до пункту 1.3. статті 1 названого Закону податковий борг (недоїмка) це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нараховану на суму такого податкового зобов'язання.
Підпунктом 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Закону № 2181-III встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року № 509-XII органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.
Згідно акта перевірки № 38/1701/НОМЕР_1 від 11 березня 2009 р. відповідачем: занижено загальну суму податкового зобов'язання в січні 2008 р. на суму 3 250 грн., в лютому 2008 р. на суму 1 166 грн. 67 коп., в червні 2008 р. на суму 5 000 грн.; не задекларовано та не сплачено ПДВ в березні 2008 р. в сумі 2 500 грн.; не подано декларації з податку на додану вартість за березень, квітень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2008р. та січень 2009 р.; податкове зобов'язання в сумі 5 536 грн. 92 коп. сплачено із затримкою від 163 до 186 днів.; за І та IV квартали 2008 р. нараховано але не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 161 грн. 66 коп.; не нараховано та не перераховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 345 грн.
Відповідно до акта перевірки № 642/1701/НОМЕР_1 від 16 липня 2009 р. відповідачем несвоєчасно податні податкові декларації з податку на додану вартість за вересень 2008 р., жовтень 2008 р., листопад 2008 р., грудень 2008 р., січень 2009 р., лютий 2009 р., березень 2009 р., квітень 2009 р., травень 2009 р.
Підпунктом «а» підпункту 4.2.2. пункту 4.2. статті 4 Закону № 2181-III передбачений обов'язок контролюючого органу самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію.
Згідно підпункту 17.1.1. пункту 17. 1 статті 17 Закону № 2181-III платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
За приписами підпункту 17.1.2. пункту 17. 1 статті 17 Закону № 2181-III у разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "а" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17. 1 статті 17 Закону № 2181-III у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Згідно підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-III у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.
З огляду на викладені вище положення Закону № 2181-III та на підставі даних актів перевірки № 38/1701/НОМЕР_1 від 11 березня 2009 р., № 642/1701/НОМЕР_1 від 16 липня 2009 р. позивачем прийняті:
• податкове повідомлення-рішення № 0000891701/0 від 13.03.2009 р. яким визначено зобов'язання відповідача щодо сплати 2 768 грн. 46 коп. штрафу за платежем - податок на додану вартість;
• податкове повідомлення-рішення № 0000871701/0 від 13.03.2009 р. яким визначено зобов'язання відповідача щодо сплати 1 190 грн. штрафу за платежем - податок на додану вартість;
• податкове повідомлення-рішення № 0000861701/0 від 13.03.2009 р. яким визначено зобов'язання відповідача щодо сплати 17 875 грн. 01 коп. податку на додану вартість, в тому числі 11 916 грн. 67 коп. за основним платежем та 5 958 грн. 34 коп. штрафу;
• податкове повідомлення-рішення № 0000881701/0 від 13.03.2009 р. яким визначено зобов'язання відповідача щодо сплати 1 519 грн. 98 коп. податку з доходів фізичних осіб, в тому числі 506 грн. 66 коп. за основним платежем та 1 013 грн. 32 коп. штрафу;
• податкове повідомлення-рішення № 00004741701/0 від 17.07.2009 р. яким визначено зобов'язання відповідача щодо сплати 1 530 грн. штрафу за платежем - податок на додану вартість;
Названі податкові повідомлення-рішення отримані відповідачем, відповідно, 13.03.2009 р. та 17.07.2009 р. про що свідчить власноручний підпис ОСОБА_1
За змістом підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону № 2181-III податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
Відповідно до п.п. 5.2.2 п.5.2 ст. 5 Закону № 2181-III у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.
За змістом підпункту 5.3.1. пункту 5.3. статті 5 Закону № 2181-III у разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.
Відповідач вищезгадані податкові повідомлення-рішення не оскаржив, визначені ними суми податкових зобов'язань в повному обсязі не сплатив.
Згідно даним облікової картки платника за відповідачем обліковується податковий борг:
• із сплати податку на додану вартість в розмірі 22 091 грн. 80 коп., в тому числі 10 182 грн. 92 коп. - за основним платежем, 11 446 грн. 80 коп. - штрафу та 462 грн. 08 коп. - пені;
• із сплати податку з доходів фізичних осіб 1 519 грн.98 коп., в тому числі 506 грн. 66 коп. за основним платежем та 1 013 грн. 32 коп. - пені.
Згідно підпункту 3.1.1. пункту 3.1 статті 3 Закону № 2181-III за рішенням суду активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу.
Пункт 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року № 509-XII передбачає право органів державної податкової служби застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.
У світлі цих обставин, суд приходить до висновку, що у позивача є підстави для примусового стягнення за рішенням суду 23 611 грн. 78 коп. в рахунок погашення його податкового боргу та знаходить позов таким, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 162 КАС України,
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход бюджету через Канівську об'єднану державну податкову інспекцію (Черкаська область, м. Канів, вул. Енергетиків, 16, ідентифікаційний код 21367331) податковий борг в сумі 23 611 (двадцять три тисячі шістсот одинадцять) грн. 78 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена в повному обсязі 11 вересня 2009 р.
Суддя І.О.Лічевецький