13.09.2016 Єдиний унікальний номер 205/2129/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2016 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Басової Н.В.,

при секретарі Я.О. Сахончик,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом  ОСОБА_1  до Комунального закладу освіти  «Гімназія Ленінського  району» Дніпропетровської  міської ради про поновлення на роботі та виплаті заробітної плати, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач 14 березня 2016 року звернулася до суду з вказаним позовом, в якому зазначила, що 21.12.2011 року відповідно до наказу № 69-К її було прийнято на посаду завідуючого господарством до КЗО «Гімназія Ленінського району». 11.12.2015 року наказом № 44-КП позивача було звільнено з займаної посади згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України. Вказане звільнення з посади завідуючого господарством вважає незаконним, оскільки було порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення. З наказом про звільнення з роботи позивача не було ознайомлено, наказ їй не було вручено. Крім того, позивачем не були порушені умови виконання трудового договору та покладених на неї трудових обов’язків. В результаті незаконного звільнення не було нараховано середньомісячну заробітну плату, відповідач при поновленні на роботі зобов’язаний виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу. Вказані дії відповідача є порушення прав на працю, які завдали позивачу моральних страждань. Позивач просила скасувати наказ № 44-КП від 08.12.2015 року, виданий КЗО «Гімназія Ленінського району» про звільнення ОСОБА_1; поновити ОСОБА_1 на посаду завідуючого господарством; стягнути з  КЗО «Гімназія Ленінського району» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 11.06.2015 року; зобов’язати відповідача відшкодувати моральну шкоду в розмірі 2000 грн.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги та просила задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог посилалася на обставини викладені у позові.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі та просив відмовити в їх задоволенні.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню по наступних підставах.

За ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України,  кожна сторона повинна довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків,  встановлених цим Кодексом.

У відповідності з ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В ході судового розгляду встановлено, що наказом № 69-К від 21.12.2011 року ОСОБА_1 поновлено на посаді завідуючого господарством гімназії з 21.12.2011 року у КЗО «Гімназія Ленінського району» (а.с.138).

Наказом № 44-КП від 08.12.2015 року ОСОБА_1 звільнено з посади завідуючого господарством 11 грудня 2015 року, у зв’язку з систематичним невиконанням нею без поважних причин обов’язків, покладених на неї трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Згідно вказаного наказу вбачається, що завідувач господарством ОСОБА_1 порушує трудову дисципліну, визначену Правилами внутрішнього трудового розпорядку, 06 листопада 2015 року остання була відсутня на роботі з 15.58 до 16.30 год., про що свідчить відповідний акт від 06.11.2015 року, складений працівниками гімназії. ОСОБА_1 не здійснює належне ведення фінансово-господарської документації, яке регламентує п. 5.2 Посадової інструкції завгоспа гімназії, п 1. в. договору про повну матеріальну відповідальність. Протягом останнього року до завгоспа ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни вже застосовувались дисциплінарні стягнення у формі догани: наказ від 10.02.2015 № 05-КТ; наказ від 01.10.2015 № 27-КТ; наказ від 23.10.2015 № 31-КТ (а.с.55-57).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов»язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

На працівника покладаються обов»язки, які є: складовими його трудової функції; іншими обов»язками, передбаченими правилами внутрішнього розпорядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов»язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства зобов»язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП допускається лише за наявності вини працівника, тобто звільнення з цих підстав допускається за систематичне невиконання трудових обов»язків без поважних причин.

Порядок застосування дисциплінарного стягнення регулюється ст. 149 КЗпП України.

Встановлено, що наказом від 10 лютого 2015 року № 05-КТ про оголошення догани, ОСОБА_1, завідуючим господарством, за порушення трудової дисципліни, а саме, невиконання без поважних причин обов’язків, покладених на неї правилами внутрішнього трудового розпорядку, затвердженим трудовим колективом 29.08.14 р. оголошено догану (а.с.63-64).

Наказом № 27-КТ від 01.10.2015 року КЗО «Гімназія Ленінського району», оголошено догану ОСОБА_1, за порушення трудової дисципліни без поважних причин, а саме, неодноразову відсутність на робочому місці без поважних причин (а.с.67-68).

Згідно наказу КЗО «Гімназія Ленінського району» від 23.10.2015 р. № 31-КТ, за порушення без поважної причини трудової дисципліни, визначеної Правилами внутрішнього трудового розпорядку КЗО «Гімназія Ленінського району», ОСОБА_1, завгоспу гімназії , відповідно до п. 1 ст. 147 КЗпП України оголошено догану (а.с.76-78).

Відповідно до ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 147 КЗпП України догана - це дисциплінарне стягнення, яке може бути застосоване до працівника саме за порушення трудової дисципліни.

Згідно ст.ст.148,149 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Згідно ст.139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 22 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняти на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. Тобто, виключною компетенцією власника або уповноваженого ним органу є видача наказів, визначення підстав, мотивів, обґрунтування та виду дисциплінарного стягнення.

В свою чергу, до компетенції суду належить перевірка додержання передбачених законом підстав та порядку застосування до працівників дисциплінарного стягнення, тобто законність наказу.

Належних та допустимих доказів, які б підтверджували заявлені позовні вимоги позивачем суду не представлено.

Натомість, порушення трудової дисципліни з боку позивача фіксувалися актами про порушення, які долучені до матеріалів справи, які підтверджують протиправне, невиконання або неналежне виконання працівником його трудових обов»язків.

Суд вважає, що звільнення ОСОБА_1за п. 3 ст. 40 КЗпП України є законним, оскільки встановлено винні дії позивача, які б давали відповідачу підстави для його звільнення.

Стаття 60 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.ст. 27, 46 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 27 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_1вчинено за місцем роботи винні дії, які дають підстави для її звільнення з займаної посади, належних та допустимих доказів, які б спростовували вказані обставини суду не надано.

За таких обставин вимоги позивача про поновлення її на роботі та скасування наказу КЗО «Гімназія Ленінського району» № 44-КП від 08.12.2015 року про звільнення з займаної посади ОСОБА_1 на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Оскільки позивач не поновлений на роботі, то вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу також не підлягають задоволенню.

Згідно ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Оскільки позивачем не доведено неправомірності дій відповідача під час реалізації його права на працю, то в задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди суд також відмовляє.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об’єктивні підстави вважати, що позов не підлягає задоволенню ні повністю, ні в частині.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», судові витрати необхідно компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 2, 24, 29 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1  до Комунального закладу освіти  « Гімназія Ленінського  району» Дніпропетровської  міської ради про поновлення на роботі та виплаті заробітної плати  - відмовити.

Судові витрати віднести на користь держави.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний  суд Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська  шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів.

Суддя Н.В. Басова