ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2009 р. Справа № 2а-3586/09/2370
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Лічевецького І.О.,
при секретарі - Солоха О.В., Чалій А.С.,
за участю представників: позивача - Криштофора Л.О. за довіреністю; відповідача - ОСОБА_2. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у м. Ватутіне про визнання дій неправомірними та визнання нечинними і скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання недійсними податкових-повідомлень рішень № 0000101730/0 від 04.11.2003 р. та № 0000091730/0 від 04.11.2003 р. з підстав незаконності проведення перевірки, за результатами якої вони прийняті.
В подальшому позивач збільшив розмір позовних вимог та просив визнати неправомірними дії податкової інспекції щодо проведення позапланової документальної перевірки, визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000101730/0 від 04.11.2003 р. та №0000091730/0 від 04.11.2003 р.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав, що податковою інспекцією перевищені повноваження та порушені вимоги законодавства щодо правомірності та законності перевірки ФОП ОСОБА_1 Зокрема, позивач стверджував, що зазначена перевірка була здійснена за відсутності законних підстав для її проведення. Позивач також наполягав на тому, що викладені в акті перевірки висновки є недостовірними, оскільки фактично посадовці податкової служби не виходили на її проведення.
На підставі наведених обставин позивач просив визнати неправомірними дії податкової інспекції щодо проведення позапланової документальної перевірки, визнати нечинними та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.
Відповідач позов не визнав. Заперечуючи проти позову відповідач наполягав на тому, що безпідставність проведеної перевірки не може слугувати підставою для визнання податкових повідомлень-рішень недійсними за наявності фактів заниження податкових зобов'язань. У цьому зв'язку відповідач посилався на приписи підпункту 4.2.3 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідно до яких обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом є помилковим, покладається на платника податків.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.
ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності 19.06.1996р. про що виконавчим комітетом Ватутінської міської ради зроблено запис в журналі обліку реєстрації за № 6.
Згідно даним довідки про взяття на облік платника податків № 360 від 11.05.2006 р., позивач взятий на облік ДПІ у м. Ватутіне 19 червня 1996 р. за № 2156900133.
Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 84931683 отримано відповідачем 06 жовтня 1997 р. (індивідуальний податковий № 2516900133).
14 березня 2003 р. головному державному податковому ревізору-інспектору відділу оподаткування фізичних осіб Шполянської ОДПІ Пегановій Л.К. та начальнику відділення дослідчих перевірок відділу податкової міліції Шполянської ОДПІ Гончарук Н.І. (правонаступником Шполянської ОДПІ є відповідач) видані направлення № 93 та № 94 з дорученням провести в приватного підприємця ОСОБА_1 позапланову виїзну перевірку з питань дотримання податкового законодавства.
За змістом зазначених направлень, вони видані відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та п. 3 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності».
У відповідності до виданих направлень перевірка проведена названими особами в період з 14.03.2003 р. по 07.05.2003 р.
Результати перевірки оформлено актом № 122/17-014 від 07 травня 2003 р. про результати позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства підприємця ОСОБА_1 за період з 01.01.2002 р. по 14.03.2003 р.
Згідно даним вказаного акта при здійсненні перевірки встановлено факти використання позивачем частини придбаних товарів на невиробничі потреби, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 6 741 грн. 24 коп. та з прибуткового податку на суму 6 044 грн. 16 коп.
Не погоджуючись із зазначеними висновками, позивач 14.05.2003 р. направив відповідачеві «претензійну заяву» в якій, зокрема, вказував, що зняття залишків товарів проводилось у його відсутність та без урахування товарів, які знаходились в підсобному приміщенні магазину і до яких продавець не мала доступу.
З огляду на заперечення позивача Шполянська ОДПІ листом № 1173/17-М6 від 26.05.2003 р. відізвала акт перевірки № 122/17-014 для доопрацювання.
26 червня 2003 р. відповідач надіслав ФОП ОСОБА_1 супровідний лист за вих. № 63/17-116 яким повідомив що акт документальної перевірки № 122/17-014 від 07.05.2003 р. втратив силу та разом з листом направив «доопрацьований» акт документальної перевірки № 07/17-014 від 25.06.2003 р.
Висновки, викладені відповідачем в акті перевірки від 25.06.2003 р., аналогічні висновкам викладеним в акті № 122/17-014.
Відповідно до підпункту «б» підпункту 4.2.2 пункту 4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III (надалі за текстом - «Закон № 2181-III») контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Виходячи із зазначених норм Закону № 2181-III та на підставі даних акта перевірки № 07/17-014 від 25.06.2003 р., відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:
• № 0000022630/0 від 27.06.2003 р. яким визначено зобов'язання із сплати прибуткового податку в сумі 9 066 грн. 24 коп., в тому числі 3 022 грн. 08 коп. за основним платежем та 6 044 грн. 16 коп. за штрафними (фінансовими санкціями);
• № 0000041730/0 від 27.06.2003 р. яким визначено зобов'язання із сплати прибуткового податку в сумі 9 066 грн. 24 коп., в тому числі 3 022 грн. 08 коп. за основним платежем та 6 044 грн. 16 коп. за штрафними (фінансовими санкціями);
• № 0000032630/0 від 27.06.2003 р. яким визначено зобов'язання із сплати податку на додану вартість в сумі 4 911 грн. 43 коп., в тому числі 3 370 грн. 62 коп. за основним платежем та 1 540 грн. 81 коп. за штрафними (фінансовими санкціями);
• № 0000051730/0 від 27.06.2003 р. яким визначено зобов'язання із сплати податку на додану вартість в сумі 4 911 грн. 44 коп., в тому числі 3 370 грн. 62 коп. за основним платежем та 1 540 грн. 82 коп. за штрафними (фінансовими санкціями).
На зазначені податкові повідомлення-рішення позивачем, в порядку апеляційного узгодження податкових зобов'язань, були подані скарги.
За результатами розгляду скарг ДПА в Черкаській області прийнято рішення №9145/25-010 від 27.10.2003 р. яким скасовано податкові повідомлення-рішення №0000041730/0 від 27.06.2003 р., № 0000022630/0 від 27.06.2003 р. про визначення податкових зобов'язань ФОП ОСОБА_1 з прибуткового податку в частині застосування штрафних санкцій на суму 12 088 грн. 32 коп. В частині донарахованого податку в сумі 6 044 грн. 16 коп. рішення залишені без змін.
Цим же рішенням ДПА в Черкаській області відкликала податкові повідомлення-рішення № 0000032630/0 від 27.06.2003 р. та № 0000051730/0 від 27.06.2003 р., зменшила суму донарахованого податку на додану вартість на 225 грн. і штрафних санкцій на 1 336 грн. 51 коп. та зобов'язала відповідача направити ФОП ОСОБА_1 нове податкове повідомлення-рішення про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 8 261 грн. 36 коп., в тому числі 6 516 грн. 24 коп. за основним платежем та 1 745 грн. 12 коп. за штрафними санкціями.
З урахуванням результатів процедури адміністративного оскарження, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:
• № 0000091730/0 від 04.11.2003 р. яким визначено зобов'язання із сплати прибуткового податку 6 044 грн. 16 коп.;
• № 0000101730/0 від 04.11.2003 р. яким визначено зобов'язання із сплати податку на додану вартість в сумі 8 261 грн. 36 коп., в тому числі 6 516 грн. 24 коп. за основним платежем та 1 745 грн. 12 коп. за штрафними (фінансовими санкціями).
Вирішуючи даний спір суд перш за все враховує, що відповідно до статті 19 Конституції України (254к/96-ВР) органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року № 509-XII (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено право органів державної податкової служби здійснювати на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та у громадян, в тому числі громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, перевірки грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, товарно-касових книг, показників електронних контрольно-касових апаратів і комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку із споживачами, та інших документів незалежно від способу подання інформації (включаючи комп'ютерний), пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів, наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, спеціальних дозволів (ліцензій, патентів тощо) на її здійснення.
Пунктом 1 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» від 23 липня 1998 року № 817/98 (надалі за текстом - «Указ») встановлено, що органи виконавчої влади, уповноважені від імені держави здійснювати перевірку фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, проводять планові та позапланові виїзні перевірки.
За змістом пункту 3 Указу позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками зустрічних перевірок виявлено факти, які свідчать про порушення суб'єктом підприємницької діяльності норм законодавства; суб'єктом підприємницької діяльності не подано в установлений строк документи обов'язкової звітності; виявлено недостовірність даних, заявлених у документах обов'язкової звітності; суб'єкт підприємницької діяльності подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами контролюючого органу під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки; у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з суб'єктом підприємницької діяльності, якщо суб'єкт підприємницької діяльності не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом трьох робочих днів від дня отримання запиту; проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства.
У цьому контексті суд звертає увагу, що акт № 122/17-014 від 07 травня 2003 р. не містить посилання на конкретну підставу проведення позапланової перевірки. Натомість, в ньому зазначено, що перевірка проведена з урахуванням вимог п. 3 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності».
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд не отримав жодного прийнятного та переконливого доказу того, що у відповідача були наявні підстави для проведення позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1 Більш того, в наданих суду письмових запереченнях відповідач прямо зазначає, що, на його думку, «безпідставність проведеної перевірки, не є достатньою підставою для скасування спірних податкових повідомлень-рішень».
За таких обставин, враховуючи, що відповідач фактично визнав відсутність законних підстав для здійснення позапланової перевірки, безсумнівним є те, що його дії щодо її проведення є неправомірними.
Що стосується спірних податкових повідомлень-рішень, то суд нагадує, що вони були прийняті на підставі акта перевірки № 07/17-014 від 25.06.2003 р.
Згідно даним супровідного листа зазначений акт є доопрацьованим актом № 122/17-014 від 07 травня 2003 р.
Разом з тим, суд звертає увагу, що хоча тексти обох актів і ідентичні, проте датовані різними датами та мають різну нумерацію. При цьому в акті перевірки № 07/17-014 від 25.06.2003 р. не міститься згадки про доопрацювання попереднього акта, а підставою для проведення перевірки зазначено відображення позивачем в річній декларації збитків в сумі 15 184 грн. 94 коп.
З наявних в матеріалах справи копій посвідчень на перевірку від 10.06.2003 р. № 155 та № 157 вбачається, що головному державному податковому ревізору-інспектору відділу оподаткування фізичних осіб Ватутінського відділення Шполянської ОДПІ Пегановій Л.К. та начальнику відділення дослідчих перевірок відділу податкової міліції Шполянської ОДПІ Гончарук Н.І. надавалось доручення здійснити комплексну документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства на підставі постанови слідчого СГ ВПМ Шполянської ОДПІ від 29.10.2001 р.
Сторонами не заперечувалось, що ФОП ОСОБА_1 не допустив посадовців податкової служби до проведення перевірки.
Зазначена обставина підтверджується і даними рішення ДПА в Черкаській області про результати розгляду скарги за № 9145/25-010 від 27.10.2003 р.
В згаданому рішенні, зокрема, зазначено, що «на підставі посвідчень на перевірку від 10.06.2003 р. № 155, 157 працівники Шполянської ОДПІ були направлені на проведення додаткової перевірки, з питань, викладених в претензійній заяві ФОП ОСОБА_1, але не були допущені до перевірки. Поскільки повторна перевірка … не була проведена, а акт перевірки від 07.05.2003 р. № 122/17-014 визнано таким, що втратив силу, було складено акт перевірки від 25.06.2003 р. № 07/17-014, в якому вказано посвідчення на перевірку від 14.03.2003 р. № 94, 94, терміни її проведення та факти порушення податкового законодавства підприємцем ОСОБА_1., з обґрунтуванням порушень нормами законодавчих актів, виходячи із даних акта перевірки від 07.05.2003 р. № 122/17-014».
Таким чином, виходячи із обставин даної справи та з урахуванням зазначених висновків ДПА в Черкаській області, суд встановлює, що акт про результати позапланової перевірки № 07/17-014 від 25.06.2003 р. не є доопрацьованим актом від 07.05.2003 р. №122/17-014, а самостійним службовим документом, складеним без проведення перевірки.
Суд з цього робить висновок, що зазначений акт не може бути підставою для прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень.
Оцінюючи обґрунтованість доводів відповідача стосовно наявності фактів заниження позивачем податкових зобов'язань, суд зауважує, що акт від 07.05.2003 р. № 122/17-014 складений за результатами перевірки, проведеної без законних підстав, а акт № 07/17-014 від 25.06.2003 р., на підставі якого і визначено податкові зобов'язання ФОП ОСОБА_1, складено без фактичного проведення перевірки.
За таких обставин факти, на які посилається відповідач, суд не вважає встановленими, оскільки зазначені акти не є носіями доказової інформації.
Відповідно до ч. 3 ст. 70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
У цьому контексті помилкові міркування відповідача щодо обов'язку позивача довести неправильність здійснених контролюючим органом нарахувань судом не приймаються як доказ, так як ці нарахування здійсненні без встановлення факту порушення законодавства.
З урахуванням викладеного, у світлі своєї власної оцінки обставин справи суд поділяє висновки та мотивування позивача і знаходить позов таким, що підлягає задоволенню.
При цьому суд зазначає, що вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта. Приймаючи до уваги, що предметом спору у цій справі є правові акти індивідуальної дії, суд приходить до висновку про їх протиправність.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» компенсація витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення сплачується за рахунок держави у розмірі, що не перевищує суму, яка обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.
Статтею 55 Закону України від 26.12.2008, № 835-VI «Про Державний бюджет України на 2009 рік» установлено з 1 липня 2009 року розмір мінімальної заробітної плати 630 гривень гривень на місяць.
Приймаючи до уваги, що за даними журналів судових засідань представник позивача надавав правову допомогу протягом 7 годин, розмір компенсації складає 27 грн. 56 коп.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 162 КАС України,
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати неправомірними дії державної податкової інспекції у м. Ватутіне щодо проведення позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1. за період з 01.01.2002 р. по 14.03.2003 р.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000101730/0 від 04.11.2003 р. та № 0000091730/0 від 04.11.2003 р.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 27 (двадцять сім) грн. 56 коп. витрат на правову допомогу.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена в повному обсязі 08 вересня 2009 р.
Суддя І.О.Лічевецький