ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр-т Науки, 5

У Х В А Л А

07.09.2016 Справа № 905/1997/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «АМІ» на дії старшого державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області у справі №905/1997/15

за позовомПублічного акціонерного товариства «Український ОСОБА_1»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АМІ»

простягнення заборгованості за кредитним договором

за участю представників:

від позивача (стягувача)ОСОБА_2- представник за довіреністю

від відповідача (скаржника) не з’явились

від державної виконавчої службине з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.11.2015 у справі №905/1997/15 позов Публічного акціонерного товариства «Український ОСОБА_1» задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АМІ» на користь Публічного акціонерного товариства «Український ОСОБА_1» заборгованість по кредиту у розмірі 1951848,07 грн, заборгованість по процентам у розмірі 346995,21 грн та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АМІ» на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 45976,87 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.03.2016 рішення господарського суду Донецької області від 18.11.2015 у справі № 905/1997/15 залишено без змін.

На виконання рішення господарського суду Донецької області від 18.11.2016 у справі №905/1997/15 видані відповідні накази від 11.04.2016.

22.07.2016 до господарського суду Донецької області надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «АМІ» на дії старшого державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, в якій скаржник просить визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, у зв’язку з порушенням права боржника у виконавчому проваджені на самостійне виконання рішення, визнати недійсними постанови від 23.06.2016 про стягнення з боржника виконавчого збору та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, зупинити виконавче провадження №51450867 з виконання наказу №905/1997/15 від 11.04.2016.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 25.07.2016 призначено судове засідання з розгляду скарги на дії державного виконавця на 15.08.2016.

В судовому засіданні 15.08.2016 відхилено клопотання скаржника про зупинення виконавчого провадження №51450867 з виконання наказу №905/1997/15 від 11.04.2016, викладене у скарзі, задоволено клопотання скаржника про відкладення розгляду скарги та відкладено розгляд скарги на 07.09.2016.

Представники відповідача (скаржника) та державної виконавчої служби в судове засідання, призначене на 07.09.2016, не з'явились.

Відповідно до ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Скарга мотивована тим, що постановою від 16.06.2016 відкрито виконавче провадження з виконання наказу №905/1997/15 від 11.04.2016, надано боржнику строк для самостійного виконання рішення до 22.06.2016. 23.06.2016 державним виконавцем винесені постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, а також про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Однак, скаржник вважає, що постанови про стягнення виконавчого збору та про арешт майна боржника винесені державним виконавцем передчасно, оскільки постанову про відкриття виконавчого провадження від 16.06.2016 боржник отримав лише 23.06.2016, тобто після спливу строку, встановленого для добровільного виконання рішення суду. Скаржник вважає, що фактично органом виконання не було надано боржнику строку для добровільного виконання рішення.

Жовтневий відділ державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області проти скарги заперечує та вважає, що всі дії під час виконання наказу №905/1997/15 від 11.04.2016 вчинені державним виконавцем у відповідності до вимог та положень Закону України «Про виконавче провадження» і винесення постанов про стягнення виконавчого збору та про арешт майна боржника і оголошення заборони на його відчуження не було передчасним.

Позивач (стягувач) проти скарги заперечує та зазначає, що згідно витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштового відправлення, в якому скаржнику було направлено постанову про відкриття виконавчого провадження (згідно з кодом відправлення, який зазначено на копії конверту, доданій скаржником до скарги) постанову про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем було надіслано боржнику 17.06.2016, а 18.06.2016 відповідний лист надійшов до відділення «Укрпошта» 87548 (Маріуполь 48). Тобто лист з постановою про відкриття виконавчого провадження з 18.06.2016 по 23.06.2016 перебував у відділенні пошти, до якої територіально відноситься боржник, однак боржник не перевіряв поштові надходження протягом 5-ти днів. Також стягувач звертає увагу на те, що станом на даний час боржник жодних дій на добровільне виконання рішення суду у даній справі та погашення боргу не вчинив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника стягувача, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

Згідно зі ст. 115 Господарського процесуального кодексу України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

16.06.2016 старшим державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №51450867 з виконання наказу господарського суду Донецької області №905/1997/15 від 11.04.2016 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АМІ» на користь Публічного акціонерного товариства «Український ОСОБА_1» заборгованості по кредиту у розмірі 1951848,07 грн та заборгованості по процентам у розмірі 346995,21 грн.

У вказаній постанові відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» боржнику надано строк для самостійного виконання рішення суду до 22.06.2016.

Оскільки у строк до 22.06.2016 рішення суду не було виконано, державним виконавцем 23.06.2016 винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 229884,33 грн та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові (ч. 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Як свідчать матеріали справи, Жовтневим відділом державної виконавчої служби м.Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області у відповідності з вимогами ч. 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» постанову від 16.06.2016 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу №905/1997/15 від 11.04.2016 надіслано на адресу боржника 17.06.2016.

Як вбачається з витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштового відправлення, в якому скаржнику було направлено постанову про відкриття виконавчого провадження (згідно з кодом відправлення, який зазначено на копії конверту, доданій скаржником до скарги), конверт з постановою про відкриття виконавчого провадження до відділення «Укрпошта» 87548 (Маріуполь 48), до якого територіально відноситься боржник, надійшов 18.06.2016. А вказане поштове відправлення було отримано боржником 23.06.2016.

Як свідчать матеріали справи та підтверджується сторонами, у встановлений постановою про відкриття виконавчого провадження строк рішення суду боржником самостійно не виконано.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку (п. 5 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Згідно з п. 4.1.8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, державний виконавець зобов'язаний винести постанову відповідно до частини другої статті 57 Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції чинній станом на дату відкриття виконавчого провадження, на дату винесення постанови про стягнення виконавчого збору та на час розгляду даної скарги) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Під час наступних пред'явлень до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання (ч. 3 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з п. 3.7 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження».

Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

Згідно з п. 3.7 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження».

Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

Статті 25 та 28 Закону України «Про виконавче провадження» не пов’язують момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору з вчиненням заходів примусового виконання рішення.

Зі змісту ст.ст. 27, 28, 57 Закону України «Про виконавче провадження» випливає, що підставою для початку примусового виконання рішення суду, винесення постанови про арешти майна боржника, постанови стягнення з боржника виконавчого збору є невиконання боржником у добровільному порядку рішення суду у визначений строк для самостійного виконання рішення, незалежно від причин такого невиконання.

Крім того, положеннями ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» не пов’язано початок перебігу строку на самостійне виконання рішення з моментом отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, а пов’язано саме з моментом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Також, ані Законом України «Про виконавче провадження», ані Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, в редакціях чинних станом на час винесення оскаржуваних постанов, не передбачено обов’язку державного виконавця щодо перевірки дати отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження.

Посилання скаржника на те, що постанову про відкриття виконавчого провадження було отримано ним 23.06.2016 свідчить не про порушення державним виконавцем норм законодавства про виконавче провадження, а про бездіяльність саме відповідача, оскільки, як вище встановлено судом, конверт з постановою про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем було надіслано боржнику на наступний робочий день (17.06.2016) після винесення постанови і до поштового відділення, до якого територіально відноситься боржник, вказане відправлення надійшло 18.06.2016. Тобто лист з постановою про відкриття виконавчого провадження з 18.06.2016 по 23.06.2016 перебував у відділенні пошти, однак боржник не перевіряв поштові надходження протягом 5-ти днів.

Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Однак, як свідчать матеріали справи, боржник не скористався правом, наданим йому статтею 35 Закону України «Про виконавче провадження», та не звернувся до виконавчої служби з відповідною заявою про відкладення виконавчих дій з посиланням на несвоєчасне отримання постанови про відкриття виконавчого провадження.

Суд також відзначає, що, як свідчать матеріали справи, станом на даний час боржник жодних дій на добровільне виконання рішення суду у даній справі та погашення боргу не вчинив.

Як зазначено в п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» №9 від 17.10.2012 за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи викладене, оскільки державним виконавцем у визначений законом строк було надіслано на адресу боржника постанову про відкриття виконавчого провадження та у вказаній постанові у відповідності до вимог законодавства надано строк для самостійного виконання рішення суду, а рішення суду не було виконано боржником у встановлений для добровільного виконання строк, суд вважає, що державним виконавцем не було порушено норм законодавства про виконавче провадження щодо надання боржнику строку для самостійного виконання рішення та норм законодавства про виконавче провадження при винесенні постанов про стягнення з боржника виконавчого збору і про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.06.2016.

З урахуванням наведеного, суд відхиляє скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АМІ» на дії старшого державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання неправомірними дій старшого державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, у зв’язку з порушенням права боржника у виконавчому проваджені на самостійне виконання рішення, визнання недійсними постанов від 23.06.2016 про стягнення з боржника виконавчого збору та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АМІ» на дії старшого державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області відхилити.

Суддя М.В. Сажнева