2-260/09

       РІШЕННЯ

          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2009 року

      Богодухівський районний суд Харківської області в складі головуючого судді Харченка С.М., при секретарі  Мізяк М.О., розглянувши  у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 „про відшкодування матеріальної та моральної шкоди”

         ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1звернувся з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди до ОСОБА_2 мотивуючи тим,що 02 листопада 2007 року близько 23г.30хв.Пупльов,керуючи автомобілем ІЖ 412, д/н  НОМЕР_1,не маючи посвідчення водія відповідної категорії,виконуючи маневр виїзду на головну дорогу Харків-Охтирка,не впевнився в безпеці,не надав переваги в русі автомобілю ВАЗ 21099 д/н НОМЕР_2,під керуванням ОСОБА_1,який рухався по головній дорозі,що призвело до зіткнення автомобілів.Автомобілю ВАЗ  21099 було завдано технічні пошкодження,а позивачу ОСОБА_1 легкі тілесні ушкодження.

ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача завдану матеріальну шкоду в сумі 15645,2грн.,яка ,згідно заяви позивача,складається з встановлених висновком спеціаліста матеріальних збитків у сумі 14295,2 грн.,витрат на правову допомогу у сумі 1000грн.,та витрат за проведене автотоварознавче обстеження у сумі 350 грн., моральну шкоду у сумі 3000 грн.,та судові витрати у вигляді сплаченого судового збору(держмита) у сумі 156 грн.,витрати на інформаційно-технічне забезпечення у сумі 30 грн.

Позивач та його представник позов повністю підтримали,наполягали на його задоволенні із вказаних в заяві підстав.

Відповідач проти позову не заперечував,при цьому вважав завишеним розмір завданої позивачу шкоди.

Суд,вислухав пояснення сторін, представника позивача, експерта, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає частковому задоволенню із слідуючих підстав:

Судом встановлено,що 02.11.2007 року близько 23г.30хв.Пупльов,керуючи автомобілем ІЖ 412, д/н  НОМЕР_1,не маючи посвідчення водія відповідної категорії,виконуючи маневр виїзду на головну дорогу Харків-Охтирка,не впевнився в безпеці,не надав переваги в русі автомобілю ВАЗ 21099 д/н НОМЕР_2,під керуванням ОСОБА_1,який рухався по головній дорозі,що призвело до зіткнення автомобілів,їхнього пошкодження,та отримання позивачем легких тілесних ушкоджень.

Відповідно до змісту  висновку спеціаліста №3 від 02.02.2008 року,водій автомобіля ІЖ-412 Пупльов повинний був діяти у відповідності з вимогами п.16.11 ПДР України, та в діях водія Пупльова вбачається невідповідність вимогам п.16.11 ПДР України,яка,з технічної точки зору,знаходилась в причинному зв”язку з подією пригоди.

Постановою інсп. з дізнання ВДАІ від 10.11.2007 року,з посиланням на вину водія Пупльова ,порушення ним п.п.1.5, 2.1а, 2.9а,16.11 ПДР України, відмовлено в порушенні кримінальної справи за ст.286 КК України.

Згідно змісту висновку спеціаліста-автотоварознавця № 193 від 30.11.2007 року,розмір матеріальної шкоди,заподіяної Андрійчуку в результаті пошкодження автомобіля під час ДТП, яка сталася 02.11.2007р.,складає 14295,2 грн.Правильність визначення вказаного вище розміру матеріальної шкоди повністю підтвердив експерт ОСОБА_3,допитаний у судовому засіданні.

Таким чином судом встановлено, що в результаті протиправних дій Пупльова,який керував джерелом підвищеної небезпеки, Андрійчуку було спричинено матеріальну шкоду.

Відповідно до положень ст.22 ЦК України особа,якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права,має право на їх відшкодування.Збитками є втрати,яких особа зазнала у зв”язку зі знищенням або пошкодженням речі,а також витрати,які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно вимог  ст. 1166 ЦК України та п.п. 2, 4  Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв"язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояву їх шкідливих властивостей ( наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля ).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав ( договору оренди, довіреності тощо ).

Відповідно до змісту п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", положення щодо захисту права власності поширюється також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління, або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором, така особа також вправі вимагати відшкодування шкоди, заподіяної цьому майну.

 Відповідно до вимог п. 3, 7, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема в моральних переживаннях у зв"язку з ушкодженням здоров"я, у порушенні права власності, у порушенні нормальних життєвих зв"язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

За змістом ст. 1167 ЦК України та інших норм законодавства, що регулюють ці правовідносини, заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями інших осіб.

Розмір відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат ( їх тривалості ) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров"я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача завданої йому моральної шкоди, суд вважає доведеним сам факт нанесення такої шкоди.

Так, суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 зазнав моральних страждань через ушкодження його здоров”я, неможливість використовувати автомобіль за призначенням,що потягло за собою порушення звичного стану його життя,змушення його до прикладання додаткових зусиль для організації свого життя.

При таких обставинах суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти на відшкодування спричиненої моральної шкоди, проте суму цього відшкодування необхідно зменшити, прийнявши її рівною 1000 грн.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, документально підтверджені судові витрати у вигляді сплачених позивачем: судового збору - 156 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення - 30 грн.,а також витрати  за проведену товарознавчу експертизу -350 грн., присуджуються з другої сторони стороні, на користь якої ухвалено рішення.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження факту понесення ним витрат на правову допомогу у розмірі 1000грн.( наявна в матеріалах справи копія   договору на надання юридичних послуг від 18.03.2008 року не містить посилань на будь-яку суму та її сплату),суд вважає за необхідне в стягненні витрат на правову допомогу відмовити.

Керуючись ст.ст.1166, 1167 ЦК України, п. 2, 4, 6, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", п. 3, 7, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди", ст. ст. ст.10,11,58,59,60,88,209,212,214-215,218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

      Позов  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про відшкодування матеріальної та моральної шкоди» задовольнити частково.

      Стягнути з  ОСОБА_2 на користь  ОСОБА_1  завдану матеріальну шкоду в сумі 14295,2 грн., судові витрати у вигляді сплачених судового збору в сумі 156 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 30 грн, витрат  за проведену товарознавчу експертизу в сумі 350 грн та моральну шкоду в розмірі 1000 грн., ВСЬОГО  15831 (п"ятнадцять тисяч вісімсот тридцять одна) гривня 20 коп.

      В задоволенні решти позовних  вимог – відмовити.  

      Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання через Богодухівський районний суд заяви про апеляційне оскарження даного рішення протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання через Богодухівський районний суд апеляційної скарги на рішення протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. У разі, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяв про апеляційне оскарження, апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

      Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження  не було подано.  Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження,  але  апеляційна  скарга  не  була  подана  у   строк, встановлений  статтею  294  цього  Кодексу,  рішення  суду набирає законної сили  після  закінчення  цього  строку.  У  разі  подання апеляційної  скарги  рішення,  якщо  його  не  скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

                        СУДДЯ