Справа № 362/2915/16-п Головуючий у І інстанції Орда О.О.

Провадження № 33/780/565/16 Доповідач у 2 інстанції Говоруха

Категорія 147 19.09.2016

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 вересня 2016 року м. Київ

Суддя Апеляційного суду Київської області Говоруха В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 5 серпня 2016 року, -

В С Т А Н О В И В :

Згідно постанови судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 5 серпня 2016 року,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та призначено йому адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки.

Цією ж постановою вирішено питання про судовий збір.

Відповідно до зазначеної постанови, ОСОБА_1 2 червня 2016 року о 20 годині 20 хвилин керував автомобілем в м. Васильків по вул.. Соборній з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різний запах алкоголю з порожнини роту, хитка хода, поведінка яка не відповідає обстановці. Від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» та у лікаря нарколога водій відмовився в присутності двох свідків, у зв'язку з чим своїми діями порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.

Не погоджуючись з даним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, провадження по справі закрити.

В обґрунтуванні апеляційної скарги, зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною, оскільки суд не взяв до уваги, що поліцейські патрульної служби не затримували його під час руху автомобіля. Натомість, вони під'їхали до мого автомобіля, коли він був припаркований. Також зазначає, що його автомобіль на момент, коли з'явилися поліцейські, не міг рухатися, оскільки потрапив на пагорб та зупинився. Складення протоколу не було здійснене по вул. Соборній, як вказано у протоколі, а за 1-2 км від неї на території заповіднику ОСОБА_2 на місцині без назви вулиці. На його вимогу залучити до суду в якості найбільш важливих свідків, які б могли однозначно підтвердити його слова, працівників патрульної поліції, що склали протокол, а також водія евакуатора, що був викликаний працівниками поліції, суддя необґрунтовано відмовив. Вважає, що під час розгляду був порушений принцип презумпції невинуватості.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вислухавши пояснення ОСОБА_1, який підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив її задовольнити, суд приходить до наступного.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, який складений відповідно до вимогами ст. 256 КУпАП та містить необхідні відомості, зокрема щодо дати, часу, місця та способу вчинення адміністративного правопорушення, яке призвело до порушення ПДР України; письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 02 червня 2016 року щодо обставин події, які кореспондуються з даними протоколу в частині часу та місця скоєння правопорушення, карткою обліку адміністративних правопорушень з якої вбачається , що 16 квітня 2016 року ОСОБА_1 також допустив порушення п. 2.5 ПДР за що був притягнутий до адміністративної відповідальності.

Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП є правильною.

Всупереч доводам правопорушника, який вказує про необґрунтованість постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про винність ОСОБА_1 та обґрунтував свою постанову тим, що відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 р.), судам слід ураховувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом.

Посилання правопорушника на те, що суд не в повній мірі перевірив його доводи і не викликав в судове засідання поліцейських, які склали протокол про адміністративне правопорушення та водія евакуатора, який був викликаний працівниками поліції для транспортування транспортного засобу то суд обґрунтовано відмовив в задоволенні клопотання, оскільки працівники поліції виклали свою позицію щодо обставин правопорушення безпосередньо у протоколі про адміністративне правопорушення і зауважень до протоколу не має, а водій евакуатора не був свідком вчинення правопорушення і фактично може підтвердити лише обставини пов'язані з евакуацією транспортного засобу, що жодним чином не впливає на обґрунтованість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Щодо накладеного стягнення, то відповідно до загальних засад накладення стягнень за адміністративні правопорушення визначених ст.ст. 33-36 КУпАП, при накладенні стягнення на ОСОБА_1 суд в повній мірі врахував дані про його особу, характер вчиненого правопорушення та його наслідки. При призначенні адміністративного стягнення, суд правильно застосував вимоги ст. ст. 245, 280 КУпАП.

Згідно зі ст. 30 КУпАП позбавлення наданого громадянинові права керування транспортними засобами застосовується за грубе або систематичне порушення порядку користування цим правом.

Таким чином, на думку апеляційного суду, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст. 294 КУпАП суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення..

Постанову судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 5 серпня 2016 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В.І. Говоруха