Апеляційний суд міста Києва

Справа № 22-ц/796/9241/2016 Головуючий у 1-й інстанції - Ладиченко С.В.

Доповідач - Кабанченко О.А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

6 вересня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Кабанченко О.А.

суддів - Рубан С.М., Желепи О.В.

при секретарі - Перетятько А.К.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 травня 2016 року

в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері похилого віку.

Заслухавши доповідача, пояснення відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 17 травня 2016 року частково задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері похилого віку.

Стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти, на утримання матері ОСОБА_2 у розмірі 1\8 частини з усіх видів заробітку(доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для непрацездатної особи відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 25 вересня 2015 року.

Стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, судовий збір в дохід держави в розмірі 487,20 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, оскільки не відповідає дійсним обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги положення ст. 232 СК України «Правові наслідки усиновлення», у якій наголошується, що з моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов'язки між батьками та особою, яка усиновлена. Давши письмову згоду на усиновлення ОСОБА_1, гр. ОСОБА_2 зняла з себе відповідальність за подальше його виховання та утримання. Також судом першої інстанції не було враховано матеріальний стан сторін, відсутність медичних довідок на підтвердження незадовільного стану здоров'я позивача, не взято до уваги положення ст. 204 СК України, свідчення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо ненадання позивачем жодної матеріальної допомоги сину.

У судове засідання апеляційного суду позивач не прибула, про час та місце розгляду справи повідомлена в установленому законом порядку (а.с. 114)

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини.

Відповідач ОСОБА_1 є сином позивача ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.5).

ОСОБА_2, 1937 р.н., працювала по серпень 2008 року охоронцем в Головній астрономічній обсерваторії м. Києва, на даний час вона є пенсіонером і перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва. Розмір її пенсії становить 1 027,33 грн. (а.с.6, 45).

ОСОБА_1, 1962 р.н., який є сином позивача, не надає матеріальної допомоги на утримання матері, якого вона потребує.

У вересні 2015 року позивач звернулась до суду з даним позовом. В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що вона є матір'ю відповідача, пенсіонеркою за віком, людиною похилого віку, її вік на день подання позову складає 78 років, отримує мінімальну пенсію у розмірі 1027,33 грн., інших джерел доходу в неї не має. Син є працездатний, у нього немає неповнолітніх дітей, він має постійну роботу і може надавати матеріальну допомогу. Просила ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на її утримання кошти в розмірі 1\4 частини з усіх видів його доходу щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для непрацездатної особи відповідного віку.

Відповідач позов не визнав, посилався на те, що позивач не має права на отримання аліментів, оскільки не виконувала материнських обов'язків щодо нього. Він фактично жив та виховувався бабусею та дядьком ОСОБА_5, який його усиновив. Достатніх доходів для надання утримання позивачу він не має, а позивач, крім пенсії, має і інші доходи - від здачі в оренду своєї квартири та квартири дочки, що дало їм можливість придбати автомобіль. Позивач не надала доказів на підтвердження того, що за станом здоров'я вона потребує витрат на лікування. Твердження позивача про те, що її повнолітня дочка ОСОБА_6 є інвалідом і непрацездатною особою, не відповідають дійсності, оскільки остання має 3 групу інвалідності, має змогу працювати, але не бажає. Звернення позивача з даним позовом є помстою за те, що відповідач був вимушений попросити позивача та ОСОБА_6 звільнити його квартиру через аморальну поведінку, на яку скаржились сусіди. (а.с. 17-18).

Допитані судом свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4 свідчили про те, що відповідача виховувала бабуся, за батька він вважав свого дядька ОСОБА_5, мати відповідача проживала окремо, вихованням сина не займалась, не приділяла йому уваги, а лише навідувала його декілька раз на рік.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з положень ст. 202 СК України, якими визначено, що повнолітні діти зобов'язані утримувати непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги, та обставин справи, відповідно до яких позивач є пенсіонером за віком з пенсією у розмірі 1 027,33 грн., а відповідач постійно працює і отримує заробітну плату, інших осіб на утриманні не має.

Судова колегія не погоджується з таким висновком суду, вважає, що судом в порушення вимог ст. 212 ЦПК України не дана належна оцінка всім обставинам справи та наданим сторонами доказам, внаслідок чого не застосовано норму матеріального права, яка підлягала застосуванню.

Так, відповідно до ст. 204 СК України повнолітні діти можуть бути звільненні судом від обов'язку утримувати батьків, якщо буде встановлено, що батьки ухилялись від виконання своїх батьківських обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 10, 11 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, заперечуючи проти позову, посилався на те, що позивач ухилялась від виконання батьківських обов'язків щодо нього, на підтвердження чого ним були надані пояснення про те, що його виховували та утримували бабуся і дядько ОСОБА_5, з якими він постійно проживав, а позивач проживала окремо, його вихованням не займалась.

На підтвердження даних обставин відповідачем було надано копію рішення виконкому Московської районної Ради депутатів трудящих м. Києва від 8 липня 1974 року про його усиновлення ОСОБА_5, з якого вбачається, що відповідача з 1966 року виховував ОСОБА_5, а батьки відповідача не заперечували проти усиновлення.(а.с. 41).

Те, що позивач ухилялась від виконання батьківських обов'язків підтвердили також допитані судом свідки.

Доводи відповідача про те, що позивач крім пенсії має і інші доходи, а саме - від здачі в оренду свого жилого приміщення на адресою: АДРЕСА_1, підтверджені матеріалами позовної заяви, яка була подана гр.. ОСОБА_9, ОСОБА_10 до Оболонського районного суду м. Києва. (а.с. 25-36).

Позивачем доказів на спростування вказаних обставин та на підтвердження того, що нею виконувались батьківські обов'язки щодо відповідача, не надавалось, клопотань про їх витребування заявлено не було, факт постійного проживання відповідача з її матір'ю та братом ОСОБА_5 позивач визнала. Наведені у рішенні пояснення позивача про те, що метою усиновлення її сина братом ОСОБА_5 було сприяння у прописці сина у квартиру дядька з метою подальшої участі сина у приватизації житла, не можуть бути взяті до уваги, оскільки на час усиновлення в 1974 році приватизація житла законом не була передбачена.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про можливість застосування до даних правовідносин сторін ст. 204 СК України та звільнення позивача від обов'язку утримувати позивача, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 травня 2016 року скасувати.

Ухвалити в справі нове рішення наступного змісту.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері похилого віку відмовити.

Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Судді: