УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2016 року м. Львів Справа № 876/6276/16
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді – Рибачука А. І.,
суддів – Багрія В. М., Старунського Д. М.,
з участю секретаря – Андрушківа І. Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Прикарпатжитлобуд» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 липня 2016 року у справі № 809/2469/13-а за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську до Закритого акціонерного товариства «Прикарпатжитлобуд» про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську звернулось до суду з адміністративним позовом до Закритого акціонерного товариства «Прикарпатжитлобуд» (далі – ЗАТ «Прикарпатжитлобуд»), у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило стягнути з відповідача 54394,60 грн заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 липня 2016 року вказаний позов задоволено повністю.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено йому в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 809/3477/13-а, предметом якої є правомірність здійснених позивачем розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій в частині частки відшкодування таких пенсій за рахунок ЗАТ «Прикарпатжитлобуд». Зазначає, що згадані вище розрахунки не є доказом наявності у нього заборгованості з відшкодування позивачу виплачених пільгових пенсії, за відсутності вимоги позивача про сплату боргу в сумі 54394,60 грн.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце його проведення, тому відповідно до частини першої статті 41 та частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за їхньої відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ЗАТ «Прикарпатжитлобуд» є юридичною особою та як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську.
Супровідними листами від 16 травня 2013 року № 370/04 та від 21 червня 2013 року № 439/04 позивачем на адресу ЗАТ «Прикарпатжитлобуд» направлені розрахунки сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за травень-червень 2013 року на загальну суму 54394,60 грн, які останнім не сплачені.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що ЗАТ «Прикарпатжитлобуд» відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України зобов’язане відшкодувати фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, які відповідно до розрахунків сум заборгованості по відшкодуванню пільгових пенсій за травень-червень 2013 року становлять 54394,60 грн.
За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За правилами абзацу 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
В абзаці 5 цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в"-"е" та "ж" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списком № 1, покриваються підприємствами та організаціями.
Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абзацу 5 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, то і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок Пенсійного фонду та Державного бюджету України відповідно.
Однак, специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб.
Згідно з статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.
Виходячи зі змісту положень пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у контексті статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, врегульовано розділом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року N 21-1, згідно якого відшкодуванню підлягають 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Як видно з матеріалів справи, управлінням Пенсійного фонду України у м. Івано-Франківську здійснено призначення та виплату пенсії за віком на пільгових умовах працівникам ЗАТ «Прикарпатжитлобуд» ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, що в свою чергу свідчить про наявність у ЗАТ «Прикарпатжитлобуд» обов'язку щомісячно до 25-го числа здійснювати покриття фактичних витрат на виплату і доставку таких пенсій.
Суми заборгованості ЗАТ «Прикарпатжитлобуд» підтверджуються представленими управлінням Пенсійного фонду України у м. Івано-Франківську розрахунками за травень-червень 2013 року.
Що стосується посилання відповідача на відсутність вимоги управління Пенсійного фонду України у м. Івано-Франківську про сплату боргу, то необхідно зазначити, що надіслання такої вимоги може мати місце лише у випадку наявності заборгованості із сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та сум штрафних санкцій, натомість, стягнення заборгованості з витрат на виплату і доставку пільгових пенсій здійснюється за самостійною процедурою, визначеною розділом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року N 21-1, без надіслання вимоги про сплату боргу.
Таким чином, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обов’язок відповідача відшкодувати управлінню Пенсійного фонду України у м. Івано-Франківську витрати на виплату та доставку пенсій, які згідно з розрахунками заборгованості цих фактичних витрат, складеними останнім відповідно до згаданої вище Інструкції, призначені працівникам відповідача згідно з пунктами «б»-«з» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з врахуванням при цьому періоду набутого пільгового стажу на ЗАТ «Прикарпатжитлобуд» та частки відшкодування відповідних витрат останнім.
Наведене відповідає висновку Верховного Суду України щодо правильного застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії, викладеному, зокрема, у постанові від 13 лютого 2012 року по справі № 21-401а11.
Щодо посилання відповідача на неможливість розгляду та вирішення даної справи до набрання законної сили рішенням суду у справі, предметом якої є правомірність здійснених позивачем розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій в частині визначення частки відшкодування таких пенсій за рахунок ЗАТ «Прикарпатжитлобуд», та протиправність відмови суду першої інстанції в задоволенні його клопотання про зупинення провадження у справі, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
За своєю правовою сутністю зупинення провадження у справі є тимчасовим і повним припиненням всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, які об'єктивно перешкоджають подальшому руху процесу у справі та щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунуті.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
При цьому обставини неможливості розгляду справи судом встановлюються у кожному конкретному випадку залежно від правової сутності спору та пов'язаності справ. Підставою для зупинення провадження у справі в порядку наведеної процесуальної норми є перебування у провадженні іншого суду справи, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі, в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення. Отже, під неможливістю розгляду даної справи необхідно розуміти неможливість для даного адміністративного суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.
Причиною зупинення провадження у даній справі, на думку відповідача, є неможливість її вирішення до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі № 809/3477/13-а, при розгляді якої досліджується питання щодо правомірності визначення органом Пенсійного фонду частки відшкодування виплачених пільгових пенсій за рахунок ЗАТ «Прикарпатжитлобуд».
Однак відповідно до частини першої статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
При цьому, під час розгляду справи про стягнення заборгованості з витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, яка підтверджується здійсненими органом Пенсійного фонду розрахунками, обставини дотримання останнім вимог законодавства при їх складенні можуть бути перевірені самостійно судом при розгляді даної справи, оскільки входять до предмету доказування даної справи.
А відтак, оскільки розгляд справи № 809/3477/13-а не є безперечною перешкодою для вирішення даної справи, зупинення судом першої інстанції провадження у справі мало б наслідком безпідставне затягування судового процесу.
Більше того, при розгляді даної справи судом першої інстанції провадження у справі вже зупинялось до набрання законної сили рішеннями судів у справах про зобов’язання управління Пенсійного фонду України у м. Івано-Франківську виключити окремих пенсіонерів із згаданих вище розрахунків, якими ЗАТ «Прикарпатжитлобуд» було відмовлено в задоволенні таких позовних вимог.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини першої статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду – без змін.
Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Прикарпатжитлобуд» залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 липня 2016 року у справі № 809/2469/13-а – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: А. І. Рибачук
Судді В. М. Багрій
ОСОБА_7