Справа № 569/3369/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2016 року Рівненський міський суд

під головуванням судді – Ковальова І.М.

при секретарі – Грицаюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», ОСОБА_2 про стягнення матеріального збитку, пені, відсотків та інфляційних збитків,-

в с т а н о в и в :

В Рівненський міський суд з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», ОСОБА_2 про стягнення матеріального збитку, пені, відсотків та інфляційних збитків звернувся ОСОБА_1

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги повністю підтримав, з підстав, викладених у позовній заяві, просить суд їх задоовлити та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6049,01 грн. величини втрати товарної вартості (ВТВ), як складову частину матеріального збитку, що не покривається страховим відшкодуванням; стягнути з ТзДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення виплати страхового відшкодування 7702,63 грн. відсотки за використання коштів в сумі 1263,65 грн., збитки від інфляції в сумі 11795,06 грн., а всього 20761,34 грн.; стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився заяв про перенесення розгляду справи чи розгляду справи в його відсутності не подавав. Хоча належним чином був повідомлений про час, місце розгляду справи.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 «Страхова компанія «Альфа-Гарант» заявлені позовні вимоги позивача не визнав та просить суд відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 4 січня 2013 року о 22 год. 50 хв. на перехресті вулиць Гагаріна-Грушевського в м.Рівне сталась ДТП за участю транспортного засобу марки VOLKSWAGEN PASSAT, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу марки CHEVROLET LACETTI, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1

Постановою Рівненського міського суду від 18 січня 2013 року водія ОСОБА_2 було винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення.

З дослідженого в судовому засіданні рішення колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області від 25 вересня 2015 року позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» і ОСОБА_2 про стягнення страхової виплати та відшкодування матеріальної і моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ТзДВ Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 15 642,25 грн. (п'ятнадцять тисяч шістсот сорок дві гривні двадцять п’ять копійок) страхового відшкодування та 1715,67 грн. (одну тисячу сімсот п'ятнадцять гривень шістдесят сім копійок) судових витрат у справі, а на користь держави – 243,60 грн. (двісті сорок три гривні шістдесят копійок) судового збору. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1000,00 грн. (одну тисячу гривень нуль копійок) відшкодування моральної шкоди, а на користь держави - 243,60 грн. (двісті сорок три гривні шістдесят копійок) судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Оскаржуване судове рішення про залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 6049,01 грн. (шість тисяч сорок дев’ять гривень нуль копійок) матеріальної шкоди, що не покривається страховим відшкодуванням, в апеляційному порядку не оскаржено.

Ухвалою колегії суддів судової палати розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області від 02 жовтня 2015 року виправлено арифметичні помилки, які були допущені у мотивувальній та резолютивній частинах рішення апеляційного суду Рівненської області від 25 вересня 2015 року при визначенні суми страхового відшкодування та розміру судових витрат, що підлягають стягненню з ТзДВ Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1, у справі за позовом ОСОБА_1 до ТзДВ СК «Альфа-Гарант» і ОСОБА_2 про стягнення страхової виплати та відшкодування матеріальної і моральної шкоди. Вважати правильним, що з ТзДВ СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 14 642 (чотирнадцять тисяч шістсот сорок дві) грн. 25 коп. страхового відшкодування та 1925 (одна тисяча дев’ятсот двадцять п’ять) грн. 55 коп. судових витрат у справі.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 25 вересня 2015 року у справі №569/8967/13-ц та ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 02 жовтня 2015 року встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача на час його пошкодження висновком експертизи №2 від 12 квітня 2015 року визначена в сумі 26 997,76 грн., а страховик за мінусом 1000 грн. франшизи добровільно вже виплатив позивачу 11355,51 грн. – з ТзДВ СК «Альфа-Гарант» на користь позивача підлягає стягненню 14642,25 грн. решти страхового відшкодування. Також судом встановлено факт наявності вини відповідача ОСОБА_2 у заподіянні шкоди позивачу ОСОБА_1

Оскільки позовні вимоги до ОСОБА_2 про стягнення 6049,01 грн. матеріальної шкоди, що не покривається страховим відшкодуванням у справі №569/8967/13-ц було залишено без розгляду, позивач має право просити суд, розглянути дану вимогу з огляду на наступне.

Відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність визначено у статті 1194 ЦК України. Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до п.32.7 статті 32 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик не відшкодовує шкоду, пов’язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу.

Отже, відповідач ОСОБА_4 має зобов’язання відшкодувати суму втрати товарного виду, як складову частину матеріального збитку, що не покривається страховим відшкодуванням. Тому з цих підстав позовні вимоги підлягають до повного задоволення.

Відповідно до положень ст.256 ЦК України позовна давність – це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 14 642,25 грн. ТДВ СК «Альфа-Гарант» ОСОБА_1 розпочалося з 16 квітня 2013 року, а тому й перебіг строку позовної давності щодо звернення позивача до суду з вимогою про стягнення пені розпочався з 16 квітня 2013 року.

Останнім днем перебігу строку позовної давності є 16 квітня 2014 року.

Проте, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування тільки у березні 2016 року, тобто після закінчення строку позовної давності.

Отже, існують всі підстави у суду для застосування строку позовної давності та відмови у позові в частині вимог позивача про стягнення з ТДВ СК «Альфа-Гарант» пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування, оскільки на цьому наполягає представник відповідача.

Щодо стягнення з ТДВ СК «Альфа-Гарант» 3% річних та інфляційних втрат, то як вірно посилається позивач у позовній заяві, що відповідно до п.4 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01 березня 2013 року, положення статті 625 ЦК не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов’язанням, яке виникає з договірних зобов’язань.

Винятком є відповідальність страховика (стаття 992 ЦК).

Проте, позивач на думку суду не надає належної уваги положенням ст.992 ЦК України.

Відповідно до ст.992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Відповідно до положень ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на зазначене вбачається, що у зв’язку з простроченням виплати страхового відшкодування особа, яка має право на отримання страхового відшкодування, має право вимагати лише стягнення неустойки, у даному випадку, керуючись п.36.5 ст.36 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» – пені.

Що ж до положень ст.625 ЦК України то вони не застосовуються до вказаного виду правовідносин, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю., а не грошовим зобов’язанням, яке виникає із договірних зобов’язань.

Між ТДВ СК «Альфа-Гарант» та ОСОБА_1М не існувало та не існує на даний час жодних зобов’язань.

Отже, з огляду на зазначене та те , що представник відповідача просить застосувати строк позовної давності до позовних вимог позивача до ТДВ СК «Альфа-Гарант» в частині стягнення пені за прострочення виплати страхового відшкодування в розмірі 7702,63 грн., тому у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Оскільки при подачі позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 551,20 грн. згідно квитанції №0.0.526994518.1 від 25 березня 2016 року, рішення про стягнення коштів з ОСОБА_2 прийнято на користь позивача, тому дані судові витрати слід стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на правову допомогу.

Оскільки позивачем не подано до суду належних та допустимих доказів сплати витрат на правову допомогу,що передбачено законом, тому в цій частині позовних вимог слід відмовити за недоведеністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,60,79,88,212,213,215,228,294 ЦПК України, ст.ст.256,258,267,549,625,992 ЦК України,суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», ОСОБА_2 про стягнення матеріального збитку, пені, відсотків та інфляційних збитків, витрат на правову допомогу – задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6049,01 грн. величини втрати товарної вартості (ВТВ), як складову частину матеріального збитку, що не покривається страховим відшкодуванням.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТзДВ «СК «Гарант» про стягнення пені за прострочення виплати страхового відшкодування, відсотків за використання коштів, збитків від інфляції – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір в розмірі 551,20 грн.

В задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 та ТзДВ «СК «Гарант» витрат на правову допомогу – відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий :