Справа № 2-а-1814/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.02.2009 року 10:00 год. м. Київ
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Волкова А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області
про стягнення заборгованості за щомісячною держаною соціальною допомогою дітям війни, -
встановив:
09.12.2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області про стягнення заборгованості за щомісячною державною соціальною допомогою дітям війни за 2006 - 2007 роки в сумі 2 733 грн. 30 коп.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він має право на гарантії і пільги, визначені Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV (далі - Закон від 18.11.2004 року № 2195-IV). Відповідно до статті 6 цього Закону з 01.01.2006 року йому має щомісячно виплачуватися підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Проте, у 2006 - 2007 роках позивач не отримував передбаченого законом підвищення (доплати) до пенсії.
Позивач вважає дії (бездіяльність) відповідача неправомірними, у зв'язку з чим він звернувся до адміністративного суду про захист порушеного права.
10.12.2008 року Київським окружним адміністративним судом відкрито провадження в адміністративній справі.
Позивач і відповідач заявили суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Відповідно до статті 122 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Відповідач позову не визнав і просив суд у задоволенні позову відмовити. Заперечення на позовну заяву виклав у письмовій формі. Відповідач вважає, що діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами, тому вимоги позивача є безпідставними. Посилаючись на статтю 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідач зазначив, що мінімальний розмір пенсії за віком, до якої прив'язується виплата підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, тому пов'язувати цю норму із Законом України «Про соціальних захист дітей війни» є безпідставним. У 2007 році Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік» здійснення доплат було зупинено, а після визнання цих положень неконституційними Верховна Рада України не приймала закону про відновлення дії статті 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни».
У 2008 році виплата підвищення до пенсії здійснювалася в розмірах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530. Відповідач також зазначає, що фінансування виплат дітям війни провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України, тому вимога здійснити перерахунок і виплату заборгованості дітям війни суперечить чинному законодаству.
Крім того, відповідач подав суду заяву, у якій просив відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову у зв'язку з пропуском позивачем строку для звернення до адміністративного суду, передбаченого статтею 99 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с Хотянівка Вишгородського району Київської області, є громадянином України. Тобто, на час закінчення Другої світової війни (ІНФОРМАЦІЯ_2) позивачу було менше 18 років. Факт належності позивача до осіб, на яких поширюються гарантії і пільги, визначені Законом від 18.11.2004 року № 2195-IV (дітей війни), а також того, що у 2006 - 2007 роках виплата підвищення до пенсії не здійснювалися, відповідачем не заперечується.
Спірні правовідносини охоплюють період за 2006 - 2007 роки, упродовж якого законодавче регулювання зазнавало змін, окремі положення оцінювалися Конституційним Судом України на предмет відповідності Конституції України.
Відповідно до частини статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV (в редакції Закону від 20.12.2005 року №3235-IV) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Однак, право осіб, які згідно з законом вважаються дітьми війни, на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, упродовж 2006 та 2007 років обмежувалося на підставі законів України про Державний бюджет на відповідний рік.
Так у 2006 році, пунктом 17 статті 77 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року №3235-IV на 2006 рік було зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Однак, вже 19 січня 2006 року Законом України від 19.01.2006 року №3367-IV пункт 17 статті 77 були із Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» виключені, закон був доповнений статтею 110, відповідно до якої установлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Нормативного акта, який би визначав порядок запровадження у 2006 році виплат, передбачених статтею 6 Закону від 18.11.2004 року № 2195-IV, Кабінетом Міністрів України не приймалося, тож у цей період законних підстав для здійснення виплати підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, не було, дії відповідача не можуть бути визнані неправомірними.
У 2007 році пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 P. №489-V дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік також було зупинено. Але статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких
поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, у подальшому ці положення Закону про державний бюджет визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 р.
Отже, у період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року розмір надбавки до пенсії, що повинна була виплачуватися дітям війни, був поставлений в залежність від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. При чому, упродовж 2007 року виплата передбаченої законом надбавки до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, могла здійснюватися лише дітям війни, які є інвалідами.
Частиною четвертою статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-XII визначено, учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Суму прожиткового мінімуму на 2007 рік на одну особу в розрахунку на місяць встановлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 p. № 489-V. Для осіб, які втратили працездатність вона становить: з 01.01.2007 по 31.03.2007 - 380 грн, з 01.04.2007 по 30.09.2007 - 406 грн., з 01.10.2007 по 31.12.2007 -411 грн.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України, суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. При цьому, в силу статті 58 Конституції України акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, тобто законодавчі акти застосовуються до відносин, які виникли з дня набрання ними чинності.
Верховна Рада України, відповідно до статті 75 Конституції України, є єдиним органом законодавчої влади в Україні, до повноважень якої належить прийняття законів.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи Іншого закону, в тому числі залежно від предмету правового регулювання. Однак, конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативним актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено цим самим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спору у цих відносинах суд має застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Виходячи з наведених положень Конституції, з урахуванням рішень Конституційного Суду України, суд дійшов висновку, що до спірних відносин у період, коли існувала колізія між двома законодавчими актами, в 2006 році має застосовуватися Закон України «Про Державний бюджет за 2006 рік», у 2007 році - Закон України «Про Державний бюджет за 2007 рік», норми яких мають пріоритет над нормами Закону «Про соціальний захист дітей війни».
Вирішуючи питання про застосування закону з урахуванням рішень Конституційного Суду України, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Це означає, що такі законодавчі акти не підлягають застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 року №15-рп/2000).
Рішення Конституційного Суду України, згідно зі статтею 69 Закону «Про Конституційний Суд України», є обов'язковим до виконання на території України. Ухвалюючи рішення про неконституційність законодавчого акта, Конституційний суд здійснює негативну (скасувальну) правотворчість - позбавляє неконституційні норми юридичної сили і здатності до застосування, усуваючи їх із чинного законодавства.
Таким чином, починаючи з 10.07.2007 року по 31.12.2007 року (після прийняття Конституційним судом України рішення від 14 грудня 2000 року №»15-рп/2000) законодавче регулювання відносин з виплати підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, визначалося статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV (в редакції Закону від 20.12.2005 року №3235-IV), оскільки обмеження щодо її застосування було скасовано, а жодних інших обмежень Верховна Рада України не встановлювала.
На підставі системного аналізу норм законодавства суд дійшов такого узагальнюючого висновку щодо законодавчого регулюдвання спірних відносин:
з 01.01.2006 по 31.12.2006 року передбачених законом підстав для виплати підвищення до пенсії не було, оскільки право визначати порядок запровадження у 2006 році виплат, передбачених статтею 6 Закону від 18.11.2004 року № 2195-IV було делеговано Кабінету Міністрів України, а нормативного акта, який би визначав такий порядок, Кабінетом Міністрів України не приймалося;
з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року розмір підвищення до пенсії повинен був складати 5 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (розмір визначено на підставі статті 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та згідно з частиною четвертою статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»);
з 10.07.2007 року по 31.12.2007 року розмір підвищення до пенсії повинен був складати 30 відсотків мінімальної пенсії за віком (визначено з урахуванням рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 р. на підставі статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції Закону від 20.12.2005 року №3235-IV).
Основний Закон України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 6, частина друга статті 19). Виконання територіальним органом Пенсійного фонду України вимог законів про державний бюджет при здійсненні соціальних виплат виключає ознаки протиправності в діях цього суб'єкта владних повноважень, і напроти, невиконання вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у той час, коли законодавчих обмежень для його застосування не було, тягнуть за собою визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними.
Відносно застосування до спірних відносин пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яким установлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48, 1 гривні, з 1 липня - 48, 2 та з 1 жовтня - 49, 8 гривні, суд зазначає наступне.
Принцип законності закріплений у частині другій статті 6, частині другій статті 19 Конституції, є визначальним для дій органів державної влади.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки.
Розмір підвищення до пенсії, щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, визначається статтею 6 Закону від 18.11.2004 року № 2195-IV. Кабінету Міністрів України законом не надано право змінювати розмір вказаних доплат.
В силу частини четвертої статті 9 КАС України, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, при вирішенні даного спору постанови від 28 травня 2008 року №530 застосуванню не підлягають, а спір має вирішуватися на підставі відповідних положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та інших законів України.
Відносно застосування до спірних правовідносин статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність визначається кожного року законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Таким чином, у період з 01.04.2007 року по 30.09.2007 року розмір мінімальної пенсії за віком був встановлений Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 15.03.2007 N 749-V і становив: з 01.01.2007 по 31.03.2007 року - 380, 00 грн.; з 01.04.2007 по 30.09.2007 року - 410, 06 грн.; з 01.10.2007 -по 31.12.2007 року - 415, 11 грн.
Суд вважає, що застереження, наведене в частині третій статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV відносно використання мінімального розміру пенсії за віком лише для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування цієї величини для обчислення розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, яке виплачується дітям війни відповідно до Закону «Про соціальний захист дітей війни», оскільки мінімальний розмір пенсії за віком у цих правовідносинах використовується як коефіцієнт для визначення розміру щомісячного підвищення до пенсії, передбаченого Законом від 18.11.2004 року № 2195-IV.
Твердження відповідача про те, що відповідно до статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України, а тому здійснення виплат за доплатами до пенсії відповідно до вказаного закону призведе до неправомірного використання коштів Пенсійного фонду, не відповідають змісту відносин між Держаним бюджетом України і бюджетом Пенсійного фонду України, оскільки згідно з частиною третьою статті 113 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в разі недостатності виділених з Державного бюджету України коштів по бюджетних програмах, пов'язаних з розмежуванням джерел виплати пенсій між Державним бюджетом та Пенсійним фондом, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду.
Кодексом адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до
адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позовна заява була подана позивачем до суду 09.12.2008 року. Вимоги позивача, що випливають з права на отримання щомісячного підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, як різновиду соціальної виплати, мають захищатися судом з урахуванням правил, встановлених КАС України щодо строків звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права.
Відповідач наполягає на застосуванні частини першої статті 100 КАС України, якою визначено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Виплати, передбачені статтею 6 Закону від 18.11.2004 року № 2195-IV, мають періодичний характер і повинні здійснюватися щомісячно. Тож, позивач кожного місяця, отримуючи пенсію, усвідомлював про порушення наданого законом права.
Таким чином, право позивача, що підлягає захисту судом, обмежується проміжком часу в один рік, що передує дню пред'явлення позову, а саме - з 09.12.2007 року. Відомостей щодо обставин, які б надавали суду підстави вважати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду або відраховувати цей строк від іншого моменту позивачем не надано і не доведено належними доказами.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, задоволенню підлягають лише вимоги позивача, що випливають з права на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, за період з 09.12.2007 року по 31.12.2007 року
Виходячи розміру підвищення до пенсії, встановленого статтею 6 Закону від 18.11.2004 року № 2195-IV (30 відсотків мінімальної пенсії за віком) та розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого законом у період з 09.12.2007 року по 31.12.2007 року, позивачу до пенсії повинно було виплачено підвищення (доплата) у розмірі 138 грн.
Відповідач не надав суду доказів здійснення виплат підвищення до пенсії на користь позивача у вказаний період, тому визначена судом сума зменшенню не підлягає.
Оскільки спір вирішено на користь особи, яка в силу пункту 18 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» звільнена від сплати судового збору, а доказів понесення нею інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 99, 100, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області про стягнення заборгованості за щомісячною держаною соціальною допомогою дітям війни за 2006 - 2007 роки у сумі 2 733 грн. 30 коп., - задовольнити частково.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області (ідентифікаційний код 20579766, місцезнаходження - Київська область, м. Вишгород, вул. Межигірського Спасу, 6) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання - АДРЕСА_1) заборгованість за підвищенням до пенсії за грудень 2007 року в сумі 138 (сто тридцять вісім) гривень.
У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.