ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

ПОСТАНОВА

Іменем України

29.03.12 № 13/121/09-АП

суддя Серкіз В.Г.

За позовом: Товариство з додатковою відповідальністю “Пологівський хімічний завод “Коагулянт”, м. Пологи Запорізької області.

до: Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області, м. Пологи Запорізької області

про скасування податкового повідомлення - рішення № 3323072301/2 від 31.07.2008р. на донараховану суму податкових зобов’язань з податку на додану вартість та штрафних (фінансових ) санкцій на загальну суму 1 726,50 грн.

                                                     Суддя Серкіз В.Г.

Секретар судового засідання Скрипець А.О.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, дов. № 08-1355 від 03.05.2011р.

Від відповідача: ОСОБА_2, посвідчення № 066391 від 11.03.2011р.

Відповідно до ч. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 29.03.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови. На підставі статті 160 КАС України постанова складається у термін не більше ніж п’ять днів. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Розглядається адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Пологівський хімічний завод “Коагулянт” до Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області про скасування податкового повідомлення - рішення № 3323072301/2 від 31.07.2008р. на донараховану суму податкових зобов’язань з податку на додану вартість та штрафних (фінансових ) санкцій на загальну суму 1 726,50 грн.

Ухвалою суду від 18.10.2011р. № 13/121/09-АП провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 13/684/08-АП за позовом Відкритого акціонерного товариства “Пологівський хімічний завод ”Коагулянт”, м. Пологи до Пологівської МДПІ Запорізької області про скасування податкового повідомлення-рішення від 31.07.2008р. № 0000172301/2.

У зв’язку з тим, що ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду № 13/684/08-АП від 24.02.2011р. постанову господарського суду Запорізької області від 26.01.2010р. № 13/684/08-АП залишено без змін та відпали обставини, які зумовили зупинення провадження у справі, ухвалою суду від 01.02.2012р. провадження у справі поновлено та призначено судове засідання на 15.02.2012р.

Ухвалою суду від 15.02.2012р. розгляд справи відкладався, у зв’язку з неявкою у судове засідання відповідача, судове засідання призначено на 29.03.2012р.

29.03.2012р. відповідно до ст. 126 КАС України та змін, які внесені до розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України судове засідання здійснювалося за допомогою технічних засобів, а саме програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

Судом оголошено про відкриття судового засідання.

Відводів складу суду не заявлено.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у адміністративному позові.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представників сторін, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

17.03.2008р. працівниками ДПІ на підставі направлення від 04.02.2008р. № 26, виданого Пологівською ДПІ та у відповідності з вимогами ч. 1 ст.11.1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб’єктів господарювання проведена планова документальна перевірка фінансово - господарської діяльності з питань дотримання Товариством з додатковою відповідальністю “Пологівський хімічний завод “Коагулянт” вимог податкового, іншого законодавства за період з 01.10.2006р. по 30.09.2007р. та валютного законодавства за період з 01.10.2006р. по 30.09.2007р.

За наслідками перевірки був складений акт № 90/2301/03327724 від 17.03.2008 року та винесено податкове повідомлення-рішення від 31 липня 2008 року № 3323072301/2 про сплату податкових зобов’язань з податку на додану вартість в сумі 1 151 грн. 00 коп. та 575 грн. 50 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до податкового органу з відповідною скаргою, а після отримання рішення про відмову у задоволенні його вимог - з повторною скаргою до податкового органу вищого рівня.

За наслідками розгляду повторної скарги Державна податкова адміністрація у Запорізькій області залишила без змін податкове повідомлення-рішення № 3323072301/2 від 31.07.2008р., а скаргу без задоволення.

Судом встановлено, що оскаржене податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам закону та підлягають скасуванню виходячи з наступного:

Податкове повідомлення-рішення від 31 липня 2008 року № НОМЕР_1, прийняте відповідно до акту Пологівської МДПІ Запорізької області від 17.03.2008 року за № 90/2301/03327724 про результати планової виїзної перевірки Товариства з додатковою відповідальністю “Пологівський хімічний завод “Коагулянт” з питання дотримання вимог податкового, іншого законодавства за період з 01.10.2006р. по 30.09.2007р. та валютного законодавства за період з 01.10.2006р. по 30.09.2007р.

Актом перевірки встановлено, що позивачу були імпортовані послуги від нерезидента - позивач брав участь у виставці за межами України, для чого сплатив відповідний внесок. Відповідач вважає, що послуги нерезидента були надані скаржнику на митній території України, отже відповідна операція є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Позивач стверджує, що послуги отримував за межами митної території України.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. З Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Тобто, об'єкт оподаткування при поставці послуг визначається, виходячи з її місця надання або на митній території України, або за межами митної території України.

Отже, база оподаткування за цим пунктом визначається для послуг, якщо послуги поставляються нерезидентом та місце надання цих послуг знаходиться на митній території України.

Згідно з п. 10.1 «г»даного Закону, особа, що одержує послуги від нерезидента, відповідальна за нарахування ПДВ тільки у випадку, якщо місце надання таких послуг знаходиться на митній території України.

Згідно з п.п. «а»п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», за винятками, визначеними у підпунктах «в», «д»- «є»цього підпункту, - місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку, а у разі якщо така послуга надається нерезидентом - місце розташування його представництва, а за відсутності такого - місце розташування резидента, який виконує агентські (представницькі) дії від імені такого нерезидента, а за відсутності такого - місце фактичного розташування покупця (отримувача), який у цьому випадку виступає податковим агентом такого нерезидента.

Однак, ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»визначає об’єкт оподаткування виходячи з місця надання послуги, а не місяця поставки послуги.

Таким чином, якщо місце надання послуг знаходиться на території України, то резидент, за загальним правилом, повинний нараховувати ПДВ, а послуги, надані нерезидентом резидентові за межами митної території України, не є об'єктом оподаткування ПДВ.

Проте, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. З Закону України «Про податок на додану вартість»визначає об'єкт оподаткування з урахуванням місця надання послуги, а не місця поставки. Пункт 4.3 ст. 4 вказаного Закону також визначає базу оподаткування, виходячи з місця надання послуги, а не місця поставки.

Отже, поставка нерезидентом послуг, місце надання яких знаходиться за межами митної території України, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до ст.. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Специфіка послуг полягає у тому, що вони не нагромаджуються, не транспортуються та не існують окремо від виробників послуг, тобто споживаються в момент надання.

Таким чином, поставка нерезидентами послуг, місце надання яких знаходиться за межами митної території України, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Стаття 5 Митного кодексу України визначає, що митну територію України становлять: територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також штучні острови, установки і споруди, що створюються у виключній морській економічній зоні України, на які поширюються виключна юрисдикція України.

Стаття 2 Закону України «Про податок на додану вартість»містить виключний перелік осіб, які можуть бути платниками податку на додану вартість, а саме платником податку є будь-яка особа, яка: здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку;          імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Отже, законодавець не визначає особу, яка придбаває послуги у нерезидента платником податку на додану вартість.

Позивач у спірних правовідносинах не є платником податку, а об'єкт оподаткування податком на додану вартість в цьому випадку відсутній. Механізм оподаткування певним податком діє лише у випадку наявності відповідного об'єкта та суб'єкта, отже відсутність даних обов'язкових елементів унеможливлює існування такого механізму взагалі.

Відповідно до ст.259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Митна вартість і метод її визначення заявляються (декларуються декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України, шляхом подання декларації митної вартості.

Крім того, постановою господарського суду Запорізької області від 26.01.2010р. по справі № 13/684/08-АП позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області № 0000172301/2 від 31 липня 2008 року в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 59998,30 грн. Постанова залишена без змін Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 КАС України визначається перелік вимог, що можуть міститися в адміністративному позові. Ці вимоги націлені на реалізацію матеріально-правової сторони права на адміністративний позов, тобто на задоволення адміністративного позову. Перелік вимог, зафіксований у ст. 105 КАС України, відображає зміст адміністративного позову, який є елементом позову і вказує на форму судового захисту, тобто вказує на те, якого виду рішення вимагає позивач від суду. Таким чином, позивач може вимагати від суду: скасувати або визнати нечинним рішення відповідача –суб’єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; зобов’язати відповідача суб’єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.

Що стосується кола суб’єктів публічно-правового спору, то обов’язковим його учасником є суб’єкт публічного управління (органи виконавчої влади, їх посадові особи, органи і посадові особи законодавчої влади, місцевого самоврядування). Ці суб’єкти є виразниками державних і суспільних інтересів, носіями публічної влади. Суб’єкт публічного управління, обов’язковий учасник публічно-правових відносин, має особливий правовий статус, тому що наділений владними повноваженнями щодо об’єкта управління. Разом з тим, носій владних повноважень обмежений повноваженнями, наданими йому законом.

Відповідно до статті 71 КАС України –кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про скасування податкового повідомлення - рішення № 3323072301/2 від 31.07.2008р. на донараховану суму податкових зобов’язань з податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 1 726,50 грн. підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 2, 4, п. 1 ст. 17, 49, 51, 94, ст. 158 - 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 3323072301/2 від 31.07.2008р. на донараховану суму податкових зобов’язань з податку на додану вартість та штрафних (фінансових ) санкцій на загальну суму 1 726,50 грн.

2. Судові витрати присудити з Державного бюджету України.

Суддя В.Г. Серкіз

Бєляєва

Постанову підписано 29.03.2012 р.

Згідно з оригіналом

Помічник судді О.М. Камаєва

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Заява про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.